Капітан далекого плавання під кінець бронзової доби: 5 питань про "Одіссею" Гомера i Нолана

Фільм «Одіссея», який вийшов на екрани у липні 2026 року — далеко не перша екранізація легендарної оповіді Гомера. А про її переспіви за три тисячі років історії годі й говорити. Не факт, до речі, що це — найскандальніша екранізація давньої легенди. Той же Ґай Річі взагалі відверто познущався над англійським героїчним епосом у своїй картині «Король Артур. Легенда меча» 2017 року. Але в цьому випадку йдеться про те, що першим, хто суттєво спотворив реальну історію про боротьбу ахейців проти жителів Передньої Азії, найімовірніше, був… сам Гомер.

Наскільки реальною є «Одіссея»

Почнемо з того, що самій класичній «Одіссеї», тобто твору, який варто вважати оригіналом, принаймні коли йдеться про літературу, набагато менше трьох тисяч років. Повні тексти цього твору, оригінали якого дійшли до нашого часу, були написані у Х столітті, у Візантії. Тобто через понад дві тисячі років після подій, описаних у ній. Це приблизно те ж саме, що вивчати історію давнього Риму за фільмом «Гладіатор», який, до речі, суттєво знехтував деякими історичними фактами, підтвердженими історичною наукою.

Звичайно, у Х столітті не написали ані «Одіссею», ані «Іліаду». Це були переписування більш давніх творів. Вважається, що Гомер жив не давніше IX ст. до н.е., найімовірніше, його творчість припала на VIII ст. до н. е., хоча записувати його почали у VI–V ст. до н. е. Тобто за найоптимістичнішими твердженнями «Одіссея» була створена через чотири століття після оспіваних у ній подій. Це те саме, що зараз написати книгу або зняти фільм про Богдана Хмельницького. Ідея в цілому хороша і навіть потрібна, але чи стане цей твір історичним джерелом? Так, якщо людство втратить усю іншу інформацію про ці події. 

Як створювалася «Одіссея»

Троянська війна, відтак і мандри Одіссея — це епоха пізньої бронзи. Приблизно через століття після цих подій епоха бронзи пішла в історію. Самі ахейці, які зруйнували Трою, тепер стали жертвою дорійців, які прийшли на їхню землю. В історії Греції настала темна доба — така собі промоція раннього середньовіччя. Сенс був схожий: давня цивілізація — зруйнована, а на її руїнах варвари намагаються збудувати новий світ. Була втрачена давня мова та писемність, а про подвиги минулого залишилися лише легенди, які переповідали усно.

Від села до села ходили народні співці аеди, які часто були сліпими. Такий собі античний аналог українських кобзарів. Вони у своїх творах розповідали про героїчне минуле, втрачений золотий вік, який лише через тисячі років науковці назвуть бронзовим. Ймовірно, серед них був і Гомер.

З часом ситуація покращилася. Греки відновили свою культуру, точніше, перезаснували її заново, і тоді було записано давні легенди. У VI–V століттях до н. е. давньогрецька цивілізація досягла піка свого розвитку. У країні бурхливо розвивалася освіта та наука. І саме тоді Гомер став культовою особою. Тобто пройшло ще чотири століття від його ймовірного життя до того часу, коли його самого та твори видатного співця почали системно досліджувати та вивчати. Через це сама Гомерова постать є легендарною (тобто не підтвердженою науково остаточно). 

На скільки давнім є оригінал твору

Твори Гомера, як і багато інших епічних творінь, записали на папірусі. Проблема була в тому, що цей матеріал не був довговічним, тому з часом папіруси переписали на пергамент, а потім це повторювали неодноразово. Так до нас дійшов один із таких переписів Х століття. Записи на папірусах не могли зберегтися в таких обсягах апріорі. Тому до нашого часу дійшли лише окремі фрагменти, які лише дивом не втратили здатності до прочитання. Найдавніший такий папірус із фрагментами творів Гомера датується III століттям до н. е. А найдавніший фрагмент твору, який взагалі коли-небудь було знайдено, стосується України — це уривок кераміки, знайденої на розкопках старовинного міста Ольвія. Цей уламок і напис на ньому датують V століттям до нашої ери.

А папіруси — це вже елліністичний період. Час правління у Єгипті нащадків воєначальника Александра Македонського — царство Птолемеїв. Тоді за наказом царів у столиці цієї країни Александрії було сформовано науковий центр, наслідком роботи якого стало функціонування однієї із найбільшої у світі бібліотек. Вона була зруйнована у середині VII століття.

Тож що ми можемо стверджувати точно, то це те, що сам Гомер, навіть якщо він реально існував, то точно нічого не написав. Максимум він оспівав давню легенду, частково адаптувавши її до реалій уже свого часу. А вже потім, ще через декілька століть, її записали представники періоду класичної Греції. І не факт, що вони нічого не змінювали у Гомерових поемах.

Важливо Завоювати не означає підкорити: чому імперія Александра Македонського не пережила свого творця

Сам Гомер обрав найтрагічніші та, ймовірно, найактуальніші сюжети для уже свого часу — це опір свавіллю вождя, який він описав у «Іліаді», та проблема повернення воїна чи торговця із далекої подорожі, що, власне, й описано в «Одіссеї».

Чи можна вважати творіння Гомера оригіналом

У VIII столітті Греція відновлювалася заново. Землі в країні катастрофічно не вистачало. Тому батьківський спадок діставався лише старшому синові, молодші ж мали самостійно знайти родючі ґрунти для того, аби прогодувати себе та свою сім’ю деінде. Жителі численних островів очікувано почали шукати свій порятунок у морі. Так почалася славнозвісна грецька колонізація. Греки заселили території від сучасної української Керчі до британського Гібралтара.

Як тодішнє суспільство сприймало невідомий для них світ, населений дикими звірами й часто не менш дикими, а то й більш небезпечними людьми? Звичайно, вони бачили усюди небезпеки. Нікуди не ділося і вже тоді існувало людське марнослав’я. Часто колоністи, які поверталися з плавання, не проти були дещо «перебільшити свої подвиги» — справа барона Мюнхгаузена жила вже тоді. Так моряки, які повернулися, розповідали про гігантських циклопів, які живуть на далеких островах, жахливих потвор, які чатують на подорожників у вузьких протоках, та неймовірної краси німф, які не проти приворожити до себе відважних героїв: лише богині можуть змусити їх зрадити своїх дружин.

Окрім бажання похвалитися, в цих оповідях було й раціональне зерно: залякати потенційних конкурентів (хто хоче зустрітися зі Сциллою та Харібдою?), а також набивання ціни у буквальному сенсі привезеним товарам (сир, вкрадений у страшного циклопа — набагато дорожчий). Хоча мандрівники й без усяких міфологічних істот у своїх подорожах зустрічалися зі смертельними небезпеками.

Цікавий момент: у поемі «Одіссея» згадують кіммерійців. Якраз у період ймовірної творчості Гомера греки починають колонізацію Північного Причорномор’я, під час якої стикаються із досить жорстокими місцевими племенами кочівників. І це один із важливих чинників інтерпретації творчості Гомера. Події в «Одіссеї», начебто, розгорталися у XII ст. до н. е., проте найдавніший науково задокументований спогад про кіммерійців датується якраз кінцем VIII століття в ассирійських клинописах. Іншим джерелом, яке згадує про цей перший на території України народ, про який ми знаємо, його найменування є… саме «Одіссея» Гомера. У цьому творі є лише коротка згадка про те, що цей народ живе на краю океану, при вході у підземний світ. Але, найімовірніше, це таки вставка періоду написання твору, а не відголос давньої легенди. 

До речі, Гомер теж використовував Ноланівський стиль по заплутуванню глядачів. Мабуть, варто все ж сказати навпаки, адже Гомер випередив сучасного талановитого режисера майже на три тисячі років. Але події в «Одіссеї» розвиваються нелінійно. Все починається із десятого, тобто останнього року блукань Одіссея. Головний герой потрапляє до народу феаків, де сам спочатку слухає неймовірні оповіді про свої поневіряння, а потім починає говорити уже сам Одіссей.

Особливість цієї поеми не в тому, що вона збереглася до наших днів, не загубившись в тумані історії за понад три тисячі років. Насправді «Іліада» та «Одіссея» — це лише частина героїчного епосу про завоювання Трої. Але таємниця їхньої популярності в тому, що вони актуальні для кожної епохи. Пізня бронза, темні віки, архаїчна Греція, класична Греція, доба еллінізму, римська епоха, середньовіччя, доба Відродження, модерн і сучасність. Протягом кожного періоду ці безсмертні твори переосмислювалися по-новому, а проблеми, які турбували людей — все ті ж.

• Слабкість людини, яка лише маленький гвинтик у неосяжному всесвіті.
• Подружня вірність.
• Заздрість ворогів.
• Становище жінки у суспільстві, боротьба за своє «Я».
• Розлука.

І, мабуть, найважливіше. Питання, яке викликало найбільший відклик у кожну епоху — повернення з війни. Одіссей вважався наймудрішою людиною на землі. Він здолав Трою, але його життя — це все одно трагедія. Він пішов на війну з почуття обов’язку у день, коли народився його син, а повернувся, коли в того вже проросла борода. Замість щасливого подружнього життя доля приготувала йому вічні блукання і славу переможця, яка розчинилася в його житті як пісок, що проходить крізь пальці. Скільки поколінь переживали схожі емоції за ці три тисячі років, які пройшли з моменту знищення Трої ахейцями? І скільки героїв співпереживали Одіссею, читаючи цей твір, скільки жінок, які чекали своїх чоловіків з часу тривалої розлуки, асоціювали себе з Пенелопою, яка таки його дочекалася, тоді, коли увесь світ вже давно поховав її чоловіка.

Важливо Розумний, відважний, хитрий і безвідповідальний: чому Одіссей у версії Нолана виявляється не таким вже й героєм

В кожної епохи був свій Одіссей. Але чи не є цей сюжет актуальним і зараз? І чи мав право видатний режисер сучасності його подати у своєму художньому переосмисленні, відповідно до реалій часу, в якому він творить. Вкотре вже додавши до безсмертного шедевра нових барв.

У чому символізм «Одіссеї»

За тисячоліття оповідей про Одіссея його ім’я стало символом мандрів: не лише у буквальному сенсі, а й, зокрема, мандрів людського духу. Кілька десятиліть тому інший видатний творець своєї епохи Стенлі Кубрик зняв «Космічну Одіссею…». У ній основна думка — це абстрактна мандрівка людської сутності, яка відбувається на тлі реальної космічної подорожі. У ній показано еволюцію людського розвитку від того моменту, коли людиноподібна мавпа вперше взяла до рук камінь, і до моменту, коли машина, творіння рук людських повстала проти свого творця.

Символічно, якщо саме з оповіді про Одіссея розпочнеться революція в кінематографі, адже під час публічного скандалу щодо кастингу акторів до фільму Нолана відомий техномагнат Ілон Маск заявив, що зніме власний фільм за участю ШІ, який розробляють його корпорації. Він обіцяв завершити до кінця цього року — що ж, чекаємо справжнього перевороту у світі кіно.

Це може стати новим етапом символічної подорожі Одіссея етапами розвитку творчого потенціалу людства.

Легенда про героя-мандрівника зародилася в еру пізньої бронзи, прожила темний період втрати писемності суспільством, яке породило цей епос; пройшла еру папірусу, пергаменту і врешті була записана чорнилом на папері. Її ставили у театрах античності і вона перекочувала до модерних вистав, поки не опинилася на екранах кіно й телебачення, і ось тепер, можливо, «Одіссея», яка разом зі своєю сестрою «Іліадою» стала початком літератури у Європі, почне новий етап в історії людства — з першим фільмом, створеним штучним інтелектом.