Коли закінчиться війна? Найавторитетніші прогнозисти світу назвали дату

Четверте липня 2026 року. Америка святкує День незалежності, Дональд Трамп телефонує Володимиру Путіну та Володимиру Зеленському. Після розмови американського та російського президентів помічник останнього Юрій Ушаков повідомляє журналістам, що російські війська взяли Костянтинівку.

Наступного дня американський Інститут вивчення війни (ISW) звіряє це повідомлення зі знімками супутників. Виявляється, що росіяни лише просочилися в місто, а не взяли його. Більш того, протягом наступного 5 липня підтверджених просувань не мала жодна зі сторін по всьому фронту.

Таким є літо 2026-го: у російському телефоні війна майже виграна, українці з цим не згодні, лінія фронту фактично зупинилася, а що думає Дональд Трамп, знає лише він. Або не знає.

Для нас така розбіжність суттєва. Автор дослідження «Причини війн» австралієць Джефрі Блейні вважає, що війни починаються тоді, коли сторони по-різному оцінюють власні сили, і закінчуються, коли ці оцінки сходяться. Американський економіст, автор книги «Як закінчуються війни» Дональд Віттман доповнює: поки суперники не повірять, що мир вигідніший за подальші бої, війна триватиме. І, нарешті, чеські дослідники Нік Хінек та Міхал Шенк звертають увагу на те, що Росія погоджується на мир лише тоді, коли війна починає загрожувати її владному режиму.

Переговори на штучному диханні

У листопаді 2025-го посланець Трампа Стів Віткофф і представник Кремля Кирило Дмитрієв склали 28 російсько-американських пунктів. Документ передбачав відмову України від НАТО, скорочення сил оборони до 600 тисяч осіб, визнання Криму та Донбасу російськими (стан Херсонської та Запорізької областей пропонували залишити як є) та вибори через 100 днів. Росія мала повернутися до Великої вісімки, а США отримати доступ до гігантських запасів українських природних копалин.

Через місяць з’явилися європейсько-американські 20 пунктів. У них чисельність українського війська обмежувалася 800 тисячами, Україні обіцяли гарантії безпеки на кшталт п’ятої статті НАТО (але не її саму), а для окупованих територій передбачалися два варіанти – лінію розмежування під міжнародним наглядом або демілітаризовану зону. Стежити за виконанням всього цього мала новостворена Рада миру на чолі з Дональдом Трампом.

Перед самим Новим 2026 роком президент України Володимир Зеленський повідомив, що 90% мирного плану узгоджено. Далі проходили переговори в Женеві, ОАЕ і Швейцарії, однак особливими проривами вони не увінчалися. Остаточно все стало на паузу в березні 2026 року, коли Вашингтон відволікся на конфлікт з Іраном. Ця пауза триває уже п’ятий місяць. Днями Зеленський мав розмову з представниками Трампа і, ймовірно, йшлося про поновлення переговорів

Десять неузгоджених відсотків переважили дев’яносто. Володимир Путін з листопада 2025 року повторює: підуть українці з «окупованих ними територій» – припиняться бойові дії, не підуть – «доб’ємося цього збройним шляхом».

У червні 2026 року речник Кремля Дмитро Пєсков стиснув формулу у часі: віддайте «російські» регіони – і все скінчиться до кінця доби. Україна ж продовжує стояти на тому, що вивід військ з Донбасу, Херсонщини та Запоріжжя може відбутися тільки через референдум. Тобто ніяк.

Арифметика виснаження

Бюджету РФ байдуже до настроїв переговорників. За перші п’ять місяців 2026-го його дефіцит сягнув 6 трлн рублів, що вдвічі перевищило показник усього попереднього року. Вільна частина Фонду національного добробуту – гроші, які реально можна витратити, – стиснулася до 3,4 трлн. Для розуміння масштабу бенкету: за таких темпів ліквідний російський кеш може згоріти за неповні три місяці. А там або дорогі внутрішні запозичення, або друк, або боргові юані. Все це є дуже умовним задоволенням.

З новобранцями не краще. Навесні поточного року темп набору до російського війська впав до 800 осіб на день, зменшившись на 40% у порівнянні з показниками «урожайного» для Міністерства оборони РФ грудня 2025 року.

Починаючи з того ж грудня російська армія втрачає особовий склад швидше, ніж набирає. За п’ять наступних місяців було завербовано 148 тис. осіб при тому, що лише українські дрони за цей період вразили понад 150 тис. російських військових.

Що ж за все це отримав Кремль? За останні 12 місяців – пів відсотка української території, або 3,2 тис. квадратних кілометрів. Такими темпами завойовувати решту України Росії доведеться 160 років.

Рух у зворотному напрямку розпочався. На початку липня Головнокомандувач Збройних Сил України (2024-2026) Олександр Сирський повідомив, що за першу половину 2026 року українськими військами було звільнено 670 квадратних кілометрів захопленої ворогом території, а активність російських військ упала на третину. Джек Вотлінг із британського аналітичного центру RUSI відзначає, що вперше з 2024 року до українських бойових частин приходить більше людей, аніж вибуває.

У травні 2026 року фактичне просування Росії по всьому фронту (захоплене мінус відвойоване українцями) обмежилося чотирнадцятьма квадратними кілометрами – це приблизно площа київської Оболоні. Травневі втрати агресора убитими й пораненими сягнули майже 34 тис. осіб. За кожен новий кілометр росіянами було заплачено 2 411 убитими й пораненими при 133 у січні.

Що кажуть тоталізатори

У травні 2026 року прогнозна платформа Polymarket видала курйоз і фактично гарантувала (на 99%), що Україна та Росія досягнуть перемир’я до кінця 2026 року. Так на оцінку ситуації гравців вплинуло узгоджене припинення вогню протягом 9-11 травня «на честь» параду в Москві.

У третій декаді липня аналітичний Metaculus вважав, що вірогідність припинення вогню у цьому році не перевищує 15%. Половина його експертного корпусу не чекала на укладення хоч якоїсь угоди раніше 24 листопада 2027 року, а найобережніші відсували її аж на травень 2029 року.

Сценарний тризуб

1. Взаємне виснаження. Базовий сценарій, вірогідність 50-60%.

При цьому сценарію угода про мир не підписується. Перше більш-менш тривале припинення вогню може розпочатися наприкінці 2027 року. Далі збройні сутички то спалахуватимуть, то гаснутимуть, втрачаючи інтенсивність з часом. У довгостроковій перспективі – щось на зразок стосунків між Індією та Пакистаном, західною та східною Німеччинами чи Південною та Північною Кореями.

До того, що російсько-українська війна матиме затяжний характер («за горизонт»), схиляються американський CSIS, згадуваний вище RUSI, міжнародний аналітичний центр Globsec та понад половина аналітиків Metaculus. Вони відзначають, що Кремль все ще вірить у свою перемогу і вважає, що економічно він цілком здатний продовжувати військові дії у 2026-2027 роках.

Історія також за базовий сценарій. Уппсальська база конфліктів (Департаменту досліджень миру та конфліктів Уппсальського університету, Швеція) свідчить, що чотири з десяти воєн у світі закінчуються саме так, без мирної угоди.

2. «Сірий» мир перед новою війною. Альтернативний сценарій, вірогідність 20-25%.

Формально угода про мир підписується, але фундаментальні питання конфлікту лишаються нерозв’язаними, а його рушії продовжують працювати. Відчутних міжнародних гарантій немає, сторони активно озброюються і готуються до наступної гострої фази війни.

До цього варіанту схиляється британська Chatham House, а американська Rand дещо його деталізує: закриті кордони, максимально мілітаризована лінія розмежування, мінімальна торгівля або її відсутність.

Уппсальська база конфліктів свідчить, що так закінчується майже кожна третя війна високої інтенсивності в світі.

3. Припинення гарячої фази війни вже у 2026 році. Оптимістичний сценарій з вірогідністю 15-20%.

На його підтримку виступають керівник Офісу президента Кирило Буданов (шанс є, через «максимальну ескалацію»), президент України Володимир Зеленський (доручення спробувати «бажано до зими»), сьома частина аналітиків Metaculus і проміжні вибори у США 3 листопада 2026 року, які додають до аналітичних 15% ще 5%.

Чи оптимістичний означає те саме, що реалістичний? Дуже хотілося б. І бажано – до зими, як і доручено президентом.

Сергій Скрипник, для «Главкома»