Старі Мі-8 у новій ролі: як українські гелікоптери адаптують для збиття "Шахедів"

Чому гелікоптеру зручно переслідувати «Шахед»

Для реактивного винищувача звичайний гвинтовий "Шахед" є незручною ціллю. Він летить порівняно повільно, може триматися на невеликій висоті та змушує пілота працювати в режимах, далеких від основного призначення бойового літака. Саме тому для збиття безпілотників використовують мобільні наземні групи, легкі дешеві дрони та гелікоптери.

Гелікоптери мають іншу особливість. Вони здатні довго перебувати на невеликій швидкості, змінювати темп польоту та супроводжувати повільну ціль.

За даними CSIS, швидкість Shahed-131 і Shahed-136 становить близько 180 кілометрів на годину. Мі-8 має достатній запас швидкості, щоб наздогнати та супроводжувати такий безпілотник.

Це не робить гелікоптер універсальним засобом ППО. Він залежить від погоди, видимості, підготовки екіпажу та своєчасного отримання інформації про ціль. Однак у визначених районах така машина може закрити проміжок між мобільними вогневими групами та дорожчими зенітними комплексами.

Спочатку "Шахед" потрібно знайти

Гелікоптер не шукає дрон у небі самостійно від моменту його запуску. Спочатку повітряну ціль повинні виявити та провести наземні засоби спостереження.

До цієї системи входять радіолокаційні станції, візуальні пости й мережі акустичних датчиків. Вони визначають приблизний маршрут дрона та передають інформацію підрозділам, які можуть здійснити перехоплення.

У звіті армії США українську мережу низьковартісних акустичних сенсорів описують під назвою Sky Fortress. Тисячі пасивних датчиків розпізнають характерний звук безпілотників і допомагають завчасно попереджати місцеві сили ППО.

Гелікоптер у такій системі стає не окремим мисливцем, а рухомим засобом ураження, який отримує попереднє цілевказання та працює у взаємодії з іншими компонентами протиповітряної оборони.

Радянські машини отримують сучасне обладнання

Нове завдання потребує модернізації гелікоптерів, більшість із яких створювалися ще за радянських часів.

На машини встановлюють сучасні засоби зв’язку, навігації та спостереження. Це дозволяє екіпажу отримувати актуальні дані про повітряну обстановку та координувати дії з наземними підрозділами ППО.

Окремі українські Мі-8 також отримали оптико-прицільні станції з денними й тепловізійними каналами. Для ураження дронів використовують бортове кулеметне озброєння, зокрема шестиствольні M134 Minigun.

Тепловізійна оптика особливо потрібна вночі, коли візуально помітити невеликий безпілотник значно складніше. Проте вона не замінює зовнішнього цілевказання: екіпаж усе одно повинен отримати район пошуку від загальної системи ППО.

Момент роботи по "Шахеду" з гелікоптера. Фото Оборонка

12 дронів за три години

Ефективність такої тактики вже підтверджена бойовими епізодами.

У березні 2026 року Військово-морські сили оприлюднили відео роботи екіпажу Мі-8, який за три години знищив 12 російських ударних дронів. Перехоплення відбувалися над морем, де падіння уламків створювало меншу загрозу для людей та інфраструктури.

Олександр Сирський раніше повідомляв, що в окремих визначених районах гелікоптери могли знищувати до 40% безпілотників, які входили до їхніх зон перехоплення. Йдеться не про частку від усіх дронів, запущених по Україні, а про результат роботи конкретних повітряних груп у закріплених секторах.

За іншими оприлюдненими даними, протягом року українські гелікоптери з кулеметним озброєнням збили понад 3 200 дронів типу "Шахед".

Втім, таке полювання на дрони досить небезпечне і для екупажів гелікоптерів – нещодавно у ірано-американському конфлікті "Шахед" зміг збити гелікоптер AH-64 Apache.

Навіщо підіймати гелікоптер, якщо це також дорого

Гелікоптер не можна назвати дешевим засобом перехоплення. Льотна година, обслуговування машини, пальне та підготовка екіпажу потребують значних ресурсів.

Економія полягає в іншому. Успішне застосування бортового кулеметного озброєння дозволяє не витрачати ракети комплексів NASAMS, IRIS-T або Patriot на відносно повільні серійні дрони.

Дефіцитні зенітні ракети залишаються для крилатих і балістичних ракет, літаків та інших складніших цілей. Гелікоптери тим часом займають власний рівень у багатошаровій системі захисту.

Повністю замінити наземну ППО вони не можуть. Але модернізовані Мі-8 і Мі-24 показують, як наявну техніку можна пристосувати до загрози, якої не існувало під час її створення.