Українське Держкіно виділило понад 18 млн грн на польський фільм. І це лише офіційні дані

Українське Державне агентство з питань кіно погодило виділення 18,8 млн грн на зйомки польської історичної драми «Санаторій Горького. Поєдинок» (польськ. — Pojedynek). І це при тому, що стрічку повністю зняли у Польщі, а в її міжнародній версії немає жодної репліки українською, пише у статті «Санаторій Горького» виходить в український прокат. Як драмі про історію Польщі погодили 18,8 мільйона гривень держпідтримки в конкурсі про історію України» Петро Катеринич.

Автор наголошує, що «Санаторій Горького. Поєдинок» не можна зводити виключно до фінансової документації. Насамперед цей фільм є амбітною історичною драмою режисера Лукаша Палковського, автора хіта Bogowie («Боги»).

Події «Санаторію» розгортаються після того, як СРСР вторгнувся до Польщі 1939 року. Центром сюжету став психологічний двобій польського офіцера та піаніста Кароля Грабовського (Якуб Ґєршал) та майора НКВС Васілія Зарубіна. 

Режисер сконструював «Санаторій» як камерний трилер про те, як тоталітарна система намагається зробити з культури інструмент капітуляції. Головний герой — талановитий. І це робить його цінною мішенню. Адже зламати відомого піаніста — це довести іншим в’язням, що будь-який спротив безглуздий. Для українського глядача цей фільм зрозумілий завдяки ідеї про боротьбу не за територію, а за право людини не скоритися мові ката.

Кінострічка має виразну постановку та потужний акторський склад. Крім того, творці «Санаторію» відмовилися від карикатурного спрощення антагоніста. У фільмі також знялися українські актори Віктор Жданов, Дар’я Полуніна, Григорій Горобчук та Артем Мануйлов. Всі вони зіграли другорядні ролі. До того ж костюми створювала українська художниця Гала Отенко-Гурська.

«Тож українська сторона має всі підстави говорити про культурну спорідненість: Катинь, радянські табори, знищення еліт та примусове «перевиховання» — це спільні сторінки історії російського імперського насильства. Однак художні переваги стрічки не знімають питань щодо моделі її фінансування. Навпаки, серйозне кіно заслуговує на серйозну та прозору розмову про те, як саме Україна стала його партнером», — пише Катеринич.

Основні вихідні дані вказані у заявці ТОВ «Солар Медіа Інтертейнмент» на 19-й конкурсний відбір. Режисер і всі троє сценаристів — це громадяни Польщі, мова оригіналу — польська. Знімати фільм планували з травня до вересня 2024 року. Всі 42 знімальні дні мали відбутися у Польщі, жодного — в Україні чи Ірландії. Спочатку бюджет проєкту становив 334,81 млн грн, із яких у нашої держави просили 17,25 млн грн. 

У листопаді 2024 року Рада з державної підтримки кінематографії погодила цю суму в межах конкурсу «про історію України». Вже у грудні того ж року відповідну закупівлю послуг оприлюднили в Prozorro. Однак параметри стрічки змінювалися, і не один раз.

Згідно з протоколом Ради від 19 листопада 2025 року, загальний кошторис зйомок збільшили до 414,14 млн грн, частку Держкіно — до 18,975 млн грн, а хронометраж — зі 100 до 120 хвилин. У квітні цього ці параметри знову переглянули: бюджет зменшили до 409,59 млн грн, внесок України — до 18,77 млн грн, а тривалість скоротили до 112 хвилин. Щоправда, виробництва офіційно подовжили до 31 грудня 2026 року.

«Сума 18,77 млн грн — це погоджений обсяг підтримки Держкіно, а не вся «українська частка» у стрічці чи підтверджений обсяг фактичних виплат. Із відкритих рішень неможливо дізнатися, коли та які саме суми були реально перераховані, що саме ними оплачували і яку частку майнових прав у підсумку отримав український копродюсер», — підсумував автор.

375 років тому під Берестечком козацьке військо зазнало однієї з найважчих поразок у своїй історії.  Але коли Єжи Гоффман екранізував «Вогнем і мечем», він свідомо відмовився від цієї сцени. «Навіщо Єжи Гоффман переписав фінал «Вогнем і мечем» і чому стрічку досі не заборонили в Україні» розповідає Петро Катеринич.