Активів знайшли на мільярди, але ніхто не знає, де вони, — два роки реформи АРМА

У корупціонера чи пособника російського режиму заарештували завод, елітну віллу або тисячі гектарів землі. Що далі? За логікою, це майно має бути збережене: завдяки передачі в управління або ж продажу на прозорому аукціоні (у разі, коли воно швидко втрачає вартість). І цим процесом завідує Агентство з розшуку та менеджменту активів (АРМА).

Та чи справляється воно зі своєю місією?

Здавалося б, 2024–2025 роки мали нарешті щось змінити для Агентства. Нові закони, гучні обіцянки та спроби запустити прозорі правила гри. Команда Аналітичного центру Інституту законодавчих ідей зазирнула за лаштунки публічної діяльності органу та провела ґрунтовний аналіз: Тіньовий звіт діяльності АРМА.

Реформа на папері

За два роки держава нарешті оновила процедури відбору управителів і виконала одне із зобов’язань України за ініціативою ЄС Ukraine Facility.

Однак більшість із цих змін запрацювали лише наприкінці 2025 року або взагалі цьогоріч. Тож на практиці реформа все ще буксує, тому навіть обережний оптимізм розбивається об реальність.

Чому реформа загальмувала на старті?

• Керівний вакуум: перший конкурс на посаду голови АРМА провалився, а повторний тільки нещодавно оголосили. Таким чином, орган без постійного керівництва майже рік.
• Кадровий голод: у центральному апараті вакантною залишається кожна четверта посада, а на місцях бракує фахівців.
• Грошовий дефіцит: на оцінку та збереження всього арештованого майна країни 2026 року виділили лише 3 млн грн, коли потрібно в рази більше.

 Активи розшукали, а що далі?

Розшукувати активи АРМА вдається добре. Тут статистика справді вражає:

• 2024 року опрацювали 5 449 запитів від правоохоронців;
• 2025 року — вже 5 562 звернення.

Лише за один рік фахівці Агентства виявили понад 47 тис. об’єктів нерухомості, 20 тис. автомобілів, десятки мільярдів гривень і корпоративні права на понад 50 млрд грн.

Проте тут починається найцікавіше. Щойно актив знайдено, його подальший шлях губиться. Систему держзвітності побудовано так, що пересічний громадянин не має шансів дізнатися, скільки виявлених об’єктів заарештували, скільки передали в управління, а скільки конфіскували та продали.

Відсутність чіткої статистики не дає змоги встановити, на якому етапі система втрачає актив і який орган відповідає за затримку.

В ідеальному світі державна звітність має охоплювати повний ланцюг за такою схемою: виявлено → арештовано → передано в управління → реалізовано або конфісковано → отримано економічний результат.

Такий облік повинен стати основою як публічної звітності, так і міжвідомчої координації.

Мільярди в бюджеті: перемога чи маніпуляція статистикою?

2025 року АРМА відзвітувало про рекордні надходження від управління активами — 2,178 млрд грн (проти 1,5 млрд 2024-го). Звучить, як перемога, втім, ця сума має величезний дисбаланс усередині.

Виходить, що фінансовий результат забезпечили не прозорі конкурси та ефективний менеджмент АРМА, а кілька великих нафтогазових активів, які Кабмін передав за спеціальною процедурою визначеним державою управителям.

За інформацією АРМА, мінімум 20 тис. активів можуть бути передані в управління, натомість вони простоюють або приносять бюджету копійки.

Ба більше, навіть після підписання договорів з управителями майно часто місяцями не передається фізично. Середній термін очікування — близько місяця, але бувають і кричущі випадки. Наприклад, нежитлове приміщення на вулиці Павлівській у Києві передавали 409 днів!

У деяких випадках представники АРМА просто не можуть зайти на об’єкти. Так, їх не пустили у маєток колишнього міністра МВС Віталія Захарченка, блокували доступ до Будинку профспілок, а конкурс щодо відомого київського ТРЦ «Гулівер» розтягнувся на понад рік і завершився нічим.

Аукціони: продається лише кожен п’ятий лот

Продаж арештованого майна — ще одна болюча точка. 2025 року АРМА прозвітувало про 184 електронні аукціони, що принесли 411 млн грн. Але результативність торгів становила скромні 22%, адже лише 41 аукціон завершився успішною угодою.

Решта 143 спроби закінчилися нічим через відсутність покупців чи скасування. Крім того, через постійні повторні виставлення за 184 торгами ховалося лише 100 реальних лотів.

Конкуренція майже нульова — зазвичай на торги приходив лише один учасник. Найяскравіший приклад — епічна сага з продажем 460 гектарів землі на Закарпатті. Аукціон оголошували дев’ять разів! А коли землю нарешті продали, результати довелося скасувати через те, що покупець потенційно пов’язаний із колишнім власником-корупціонером.

Цифровий тупик і закордонні вілли

У Єдиному державному реєстрі активів, арештованих у кримінальному провадженні, значиться понад 421 тис. об’єктів і активів. Проте ця гігантська база даних досі не працює як повноцінна система моніторингу та контролю. АРМА навіть не може автоматично порахувати, з якої кількості майна зняли арешт суди або скільки грошей зараз реально заблоковано на рахунках.

Схожа ситуація і на міжнародній арені. Агентство повідомляло про знахідки за кордоном: 2025 року виявили 16 банківських рахунків на понад 6 млн дол., вілли та частки в іноземних компаніях. Але скільки з цих грошей реально конфіскували та повернули в Україну? Публічна статистика про це мовчить, бо механізм повернення грошей досі юридично не налаштований.

Виходить, що система краще працює на етапі пошуку, ніж на завершальних етапах повернення.

Резюме: що треба зробити, аби система працювала?

Реформа АРМА 2024–2025 років створила непоганий фундамент на папері. Проте без зміни підходів вона ризикує перетворитися на імітацію бурхливої діяльності. Щоб арештоване майно приносило користь країні, яка воює, критичним є виконання таких рекомендацій.

1. Завершити кадрове реформування: обрати голову АРМА та призначити заступників для чіткого виконання всіх функцій органу.
2. Врегулювати фінансування: забезпечити належне бюджетне фінансування з боку держави з урахуванням позитивних результатів у діяльності АРМА.
3. Впровадити наскрізну статистику: перейти від звітування за окремими показниками до прозорого відстеження всього життєвого циклу активу: виявлено → арештовано → передано в управління → реалізовано/конфісковано.
4. Модернізувати Єдиний реєстр: усунути технічні обмеження реєстру, інтегрувати його з іншими держреєстрами та уніфікувати облік активів.
5. Оптимізувати управління активами: внести зміни до Кримінального процесуального кодексу для кращої співпраці з правоохоронцями (щоб зменшити потік нерелевантних активів) і запустити процедуру відбору управителів простих активів.
6. Підвищити якість реалізації: оцінювати аукціони не лише за сумою, а й за рівнем конкуренції та причинами зриву торгів. Заблокувати доступ до конкурсів для осіб, пов'язаних із власниками.
7. Гармонізувати законодавство та посилити міжнародне співробітництво: адаптувати норми до Директиви ЄС 2024/1260 та націлити міжнародну взаємодію на кінцевий результат — реальне повернення активів.

Виконання більшої частини рекомендацій, як і успіх у результаті, є відповідальністю самого Агентства. Інша ж частина неможлива без втручання центральних органів влади країни, таких як Верховна Рада, Кабінет міністрів, Офіс генерального прокурора та інші правоохоронні органи.

Суспільство, експертне середовище та міжнародні партнери врешті оцінюватимуть ефективність АРМА не за кількістю проведених зустрічей чи оголошених торгів, а за реальним фінансовим результатом і кількістю майна, яке справді почало працювати на державу. Від такої оцінки залежить і подальше збільшення фінансування органу або навпаки.