Несподівана залежність: чому США досі купують уран у Росії?

Історія цієї несподіваної залежності тягнеться десятиліттями. Ще десять років тому частка російського урану в закупівлях операторів реакторів США становила 17%, що вже було значним показником. Однак до минулого року ця цифра зросла до майже 26%, а це 3,28 мільйона одиниць роздільної роботи (SWU) зі збагачення. Ця динаміка свідчить про поглиблення прив'язки, незважаючи на зміну геополітичного ландшафту.

У 2024 році США ухвалили закон, який забороняє імпорт російського низькозбагаченого урану. Законодавці очікували, що цей крок зменшить залежність від Росії. Проте, закон передбачає важливе застереження: Міністерство енергетики отримує право надавати тимчасові винятки, якщо альтернативні джерела постачання бракує або імпорт відповідає національним інтересам. Ця "лазівка" створює політичне вузьке місце, оскільки навіть за наявності винятку з боку США, поставки все одно залежать від російських експортних ліцензій.

Проблема полягає в тому, що американські атомні електростанції виробляють близько п'ятої частини електроенергії країни. Це робить їхню роботу критично важливою для енергетичної безпеки. Водночас, 77% послуг зі збагачення, придбаних американськими операторами у 2025 році, забезпечили іноземні джерела. Серед них Росія виступає найбільшим окремим постачальником, що підкреслює її ключову роль на світовому ринку збагаченого урану.

Американські компанії, які прагнуть скоротити цю залежність, уже впроваджують проєкти зі збагачення урану. Наприклад, компанія Urenco USA планує збільшити потужність приблизно на 700 тисяч одиниць SWU до початку 2027 року. Проте, масштабніші проєкти від Centrus Energy та Orano очікуються не раніше 2029 року, та пізніше. Цей значний часовий розрив між потребами та можливостями створює прогалину, яку досі заповнює російський уран.

Таким чином, Сполучені Штати опинилися в делікатній ситуації. З одного боку, вони прагнуть вийти з-під впливу російських постачань до 2028 року, а з іншого – стикаються з реальністю обмежених альтернатив. Цей конфлікт між політичними амбіціями та практичними викликами підкреслює складність енергетичного переходу, особливо в такій чутливій сфері, як атомна енергетика.

Ця залежність від російського урану набуває особливого значення на тлі активного відродження атомної енергетики у США. Зростання споживання електроенергії центрами обробки даних, розширення електрифікації економіки, продовження терміну експлуатації чинних реакторів та розробка малих модульних реакторів – усе це вимагає стабільних поставок ядерного палива. За даними звіту Адміністрації енергетичної інформації США від 29 липня, ця вразливість стає дедалі гострішою, адже попит на енергію зростає, а внутрішні альтернативи ще не готові.

Подібна ситуація вже спостерігалася в інших енергетичних секторах. Після вторгнення Росії в Україну санкції суттєво змінили характер торгівлі нафтою, газом та іншими енергетичними товарами. Однак, у сфері атомної енергетики перехід виявляється значно складнішим через високу спеціалізацію виробництва та обмежену кількість постачальників збагаченого урану у світі. Досі Кремль залишається ключовим для атомної енергетики США, як зазначається у посиланні Bloomberg.

Таким чином, майбутнє атомної енергетики США залишається в невизначеності, балансуючи між потребою в енергетичній безпеці та бажанням зменшити залежність від Росії. Чи зможуть Сполучені Штати знайти нові джерела постачання до 2028 року, залишається відкритим питанням, що матиме значні наслідки для світового енергетичного ринку.