Оріхів під прицілом: що задумали росіяни на Запорізькому напрямку

Противник (російські війська) у смузі своєї 58-ї загальновійськової армії (ЗВА) угрупування військ (УВ) «Днепр», яка діє в цьому напрямку, продовжує вирішувати два протилежні за своїм змістом завдання. На лівому фланзі цієї армії російські війська ведуть активну оборону, намагаючись не допустити подальшого просування передових підрозділів Збройних сил України (ЗСУ) вздовж Дніпра в напрямку Кам’янського, до річки Янчекрак, а на правому фланзі намагаються охопити Оріхівський район оборони ЗСУ з флангів (з заходу та сходу), аби здійснити подальший його штурм і захоплення.

Друге завдання, очевидно, війська 58-ї ЗВА виконують у тісній взаємодії з військами 5-ї та 35-ї ЗВА УВ «Восток», які діють на Гуляйпільскому напрямку, намагаючись разом із ними вийти у район Свобода – Єгорівка – Червона Криниця – Омельник. А перше – командування 58-ї ЗВA, очевидно, вирішує власними силами та приєднаними йому засобами.

На даний момент очевидно, що російське командування так й не змогло повною мірою вирішити жодне з цих завдань. Хоча й має певні результати щодо виконання цих завдань.

Для дій на цьому напрямку противник зосередив і розгорнув достатньо потужне угрупування військ, основою якого є війська (сили) 58-ї армії, а також приданих їй низка сил і засобів підсилення. Зокрема:

• + 58-ма ЗВА – діє на цьому напрямку основними силами
• 19-та мотострілецька дивізія (мсд) – 392-й, 429-й та 503-й мотострілецькі полки (мсп) – діє на лівому фланзі та частково в центрі смуги 58-ї ЗВА
• 42-га мсд – 70-й, 71-й і 291-й мсп + 270-й мсп «Ахмат-Кавказ», можливо, також наявність окремих підрозділів 78-го окремого моторизованого полку («Север-Ахмат») – діє в центрі та на правому фланзі 58-ї ЗВА
• 136-та окрема мотострілецька бригада (омсбр) – ймовірно, частина сил входить до оперативного резерву 58-ї ЗВА
• 100-та окрема розвідувальна бригада (орвбр) – можливо, діє в цьому напрямку лише частиною своїх сил
• 49-та окрема десантно-штурмова бригада (одшбр) більше «штурмова», ніж «десантна», не входить до складу «класичних» повітряно-десантних військ (ПДВ), ймовірно, діє на цьому напрямку основними силами.
• 291-ша артилерійська бригада (абр) – діє своїми основними силами
• Зведена полкова тактична група полку (ТГр) 4-ї військової бази (ВБ) російських військ на території Південної Осетії (м. Цхінвалі)
• + Засоби підсилення
• 18-та ЗВА – діє на цьому напрямку силами своєї 47-ї «мобілізаційної» мсд (1152-й, 1153-й та 1154-й мсп), сформована на території окупованого Кримського півострова. На цьому напрямку присутні підрозділи щонайменше двох її полків
• Повітряно-десантні війська (ПДВ). Зафіксовані підрозділи 108-го та 247-го десантно-штурмових полків (дшп) 7-ї десантно-штурмової дивізії (дшд), низка підрозділів 76-ї десантно-штурмової дивізії, а також 45-ї окремої бригади спеціального призначення (обр СпП) ПДВ. Можлива також наявність окремих підрозділів 104-ї дшд та 98-ї повітряно-десантної дивізії (пдд).

Ймовірно, що командування УВ «Днепр», протягом останнього часу, додатково перегрупувало з Придніпровського напрямку до Оріхово-Запорізького частину сил і засобів зі свого складу, з метою подальшого посилення 58-ї ЗВА. Вірогідно, мова йшла про частини та підрозділи 47-ї мсд та 104-ї дшд, які могли бути зосереджені в її смузі. Також тут можлива наявність окремих підрозділів від 49-ї ЗВА ГВ «Днепр».

Поточна ситуація на цьому напрямку характеризується трьома основними факторами:

• майже повне припинення наступу основних сил передових частин та з’єднань 58-ї ЗВА у її смузі
• вимушений перехід противника на низці ділянок і напрямків до активної оборони (це, перш за все, стосується смуги 19-ї мотострілецької дивізії)
• відновлення атакуючих/штурмових дій, хоча й не дуже результативних, передових підрозділів цієї армії на Оріхівському напрямку

Зокрема:

• У напрямку Степногірськ – Плавні, очевидно, передові піхотні групи ЗСУ змогли просунутися на південь у селищі Плавні, вздовж вулиць Залізничної та Степової, ймовірно, діставшись району залізничної станції «Плавні». А також просунутись на південь вздовж дороги E-105 від Степногірська у напрямку Кам’янське (близько 2 км).
• У районі Степногірська та Приморського противник намагався контратакувати, аби «деблокувати» кілька своїх невеликих «залишкових» піхотних груп у районі Аграрної вулиці, а також на схід від Степногірська (між ним і Лук'янівським). Крім того, російські підрозділи намагалися утримати район «Висотки» у самому Степногірську та кілька кварталів уздовж Покровської вулиці у Приморському, зокрема контратакуючи, час від часу, з півдня.

Однак їм так й не вдалося, поки що, розблокувати свої «залишкові» дрібні піхотні групи. А ЗСУ майже повністю витіснили противника з Приморського, зокрема змусивши його окремі піхотні групи відступити у русло колишнього Каховського водосховища, продовжували утримувати район «Кільця» (автомобільна «розв’язка» між Степногірськом і Приморським) і поступово «добивали» невеликі піхотні групи противника як у самому Степногірську, так і на південь від Лук'янівського і Павлівки.

Однак противник наразі зміг утримати район «Висотки» в Степногірську та кілька кварталів на південній околиці Приморського (вздовж Покровської вулиці). Але йому стає дедалі важче це робити через очевидно поступово зростаюче вклинення ЗСУ у напрямку Плавні.

 З східних околиць Кам’янського (район вулиці Гагаріна) противник намагався провести низку штурмових дій у північно-східному напрямку, ймовірно, аби обійти позиції ЗСУ, які вони й далі утримують на північ від села Лобкове. У цьому сенсі, йому вдалося лише частково проникнути у вказаному напрямку  кількома своїми піхотними групами рух яких був заблокований на відстані 1 км від їх основних позицій.

Очевидно, присутність українських підрозділів на схід від Кам'янського продовжує «нервувати» місцеве російське командування. Особливо в контексті одночасного просування ЗСУ в районі Плавнів, і саме в напрямку Кам'янського. І тому, час від часу, воно намагається змусити передові українські підрозділи відійти від Лобкового на північ.

По рубежу Степове – Малі Щербаки противник продовжує наполегливі та регулярні спроби «прорватись» своїми штурмовими групами як у напрямку Павлівки, так і в напрямку Новоандріївки, посилюючи їх подібними діями з району на північний захід від Нестерянки.

Очевидно, головною метою таких дій є прагнення російського командування досягти висот у районі Новоандріївка, які розташовані на захід від Оріхова, і закріпитися там. Адже це дозволить йому організувати ефективний вогневий вплив звідти по головній тиловій комунікації Оріхівського району оборони ЗСУ (дорога Оріхів – Комишуваха). А також – створити флангову загрозу для українських підрозділів, які діють на схід і південний схід від Степногірська.

На даний момент противник зумів прорватися кількома окремими штурмовими групами в напрямку Новоандріївки – від Щербаків вздовж дороги (до 3 км) і з боку Нестерянки (до 2,5 км). Однак він так й не зміг дістатися до Новоандріївки.

Так само, противник не дістався й до Павлівки. Кілька невеликих ворожих піхотних груп були заблоковані, або на південь від Павлівки, або навіть у районі Щербаків і Малих Щербаків.

Така ситуація в цьому районі триває вже понад 2 тижні. Очевидно, що противник поки що не може суттєво наростити свої зусилля в зазначених напрямках, а численні піхотні групи «інфільтрації», які раніше змогли проникнути в бойові порядки передових українських підрозділів, заблоковані і не мають можливості просуватися на місцевості в цих напрямках.

По напрямкам Роботине – Новоданилівка та Новопокровка – Мала Токмачка, очевидно, ЗСУ майже повністю «зачистили» малі піхотні групи противника, які раніше проникли у бойові порядки їхніх передових підрозділів, зокрема були «зачищенні» більшість Успенівської балки та Малої Токмачки (ймовірно, лише на території місцевого виправної колонії кілька «залишкових» російських «тіл» ще «никаються» по підвалах).

Однак противник намагається обійти Малу Токмачку з північного сходу, діючи по напрямку Лугівське – Білогір'я. Однак, поки що – не дуже успішно. Декілька його штурмових груп змогли просунутись на північ від вулиці Леніна, вздовж річки Конка (на 1,5–1,7 км), але ЗСУ продовжують впевнено утримувати саме Білогір’я та позиції, які вони раніше відвоювали в районі на південь і північний захід від нього.

Таким чином, можна стверджувати, що російська 58-а ЗВА з приданими силами та засобами поки що не може відновити активні та масштабні наступальні дії в напрямку Запоріжжя, очевидно, зосереджуючись переважно на обмежених за своїм масштабом спробах ізолювати Оріхівський район оборони ЗСУ. Так, як я й передбачав у декількох своїх попередніх оглядах.

Щодо подальших оперативно-тактичних перспектив розвитку ситуації на всьому Оріхово-Запорізькому напрямку, то я виклав свою думку щодо них у своєму попередньому огляді (на 05.07.2026). Тож коротко нагадаю вам їх сенс:

• Російське командування на цьому напрямку, ймовірно, і надалі зосередить основні свої зусилля на Оріхівському районі оборони ЗСУ, тобто в центрі та на правому фланзі оперативної побудови 58-ї ЗВА
• Масштабний наступ у всій смузі 58-ї ЗВА, аби дістатися ближніх підступів до Запоріжжя з півдня та південного сходу її головними силами, малоймовірний з низки причин (див. огляд від 5.07.2026).

Найімовірніше, щодо всієї Південної стратегічної операційної зони, основні зусилля російського командування в цьому сенсі будуть зосереджені в смугах його 5-ї та 35-ї ЗВА УВ «Восток», в той час, коли 58-а ЗВА ймовірно отримала(є), принаймні на цьому етапі, досить обмежені за розмахом цілі та завдання.

З тактичної точки зору, на мою думку, це може бути реалізувати наступними способами:

• У смузі 19-ї мотострілецької дивізії противник, посиливши її підрозділами 47-ї мсд та 7-ї дшд, зосередиться на утриманні району північніше річки Янчекрак (Плавні – Степногірськ – Лобкове – Кам’янське), намагаючись повністю витіснити українські війська на північ і північний схід від лінії Степногірськ – Малі Щербаки. Тому обмежені контратакувальні дії противника в напрямках Кам'янське – Лук'янівське та Степове – Лук'янівське, ймовірно, триватимуть й надалі. Водночас противник намагатиметься утримати свої позиції в районі Плавнів та Степногірська.
• У смузі 42-ї мотострілецької дивізії, найімовірніше, командування 58-ї ЗВА, попередньо підсиливши її додатковими силами та засобами, намагатиметься розвивати свій тактичний успіх у загальному напрямку Нестерянка – Новоандрієвка, а також Малі Щербака – Новоандріївка. Водночас атаки у бік Павлівки також досить ймовірні.
• У разі подальшого розвитку свого ще досить обмеженого успіху на південний захід і захід від Оріхова, командування 58-ї ЗВА зможе тактично суттєво ускладнити ситуацію для ЗСУ у всьому їхньому Оріхівському районі оборони. Очевидно, що командування російської 58-ї ЗВА бачить і розуміє це, саме тому воно наполегливо намагається постійно «інфільтрувати» свою штурмову піхоту в напрямку Новоандріївки та Новопавлівки. І, очевидно, найближчим часом воно спробує різко посилити інтенсивність цього процесу.
• У свою чергу, на схід і південний схід від Оріхова, дії російської 42-ї мсд 58-ї ЗВА, ймовірно, залежатимуть від ефективності дій підрозділів 5-ї та 35-ї ЗВА УВ «Восток», які намагаються просуватися по напрямку Гуляйполе – Новоселівка та на південь від Гуляйпільского. Якщо їм вдасться дістатися району Новоселівка – Гуляйпільске – Чарівне – Червона Криниця своїми ОСНОВНИМИ силами, відновлення російських атак від Новопокровки у бік Малої Токмачки і з Лугівського вздовж північного берега Конки на захід, стане дуже ймовірним, оскільки це посилить загальні зусиль російського командування, щодо досягнення ним ближніх підступів до Оріхова зі сходу та північного сходу.

Однак російське командування може піти іншим шляхом – заради економії сил і засобів виключити «з цього рівняння» основні сили 42-ї мотострілецької дивізії і зосередити їх виключно для активних дій на захід і південний захід від Оріхова, аби отримати більший шанс на «гарантований» прорив до висот на захід від Оріхова. У свою чергу, завдання прориву до Оріхова зі сходу та південного сходу доручивши лише 5-й та 35-й ЗВА ГВ «Восток», які ВЖЕ просуваються туди, хоча дуже й дуже повільно.

І на завершення, є ще один нюанс, пов'язаний із Запорізьким напрямком. Очевидно, що російська 58-а ЗВА на захід від Оріхова буде буквально «чіплятися за кожен метр» ще з однієї важливої причини.

На даний момент відстань від передових російських позицій на цій ділянці смуги 58-ї ЗВА до меж міста Запоріжжя становить приблизно 22-23 км, що дозволяє противнику завдавати ударів по місту та його околицях із досить широкого спектра озброєння, включно з КАБами, далекобійною артилерією, ракетною зброєю та цілим набором відповідних ударних дронів.

Тому кожен кілометр, на який ЗСУ гіпотетично зможуть відтіснити південніше російські війська на Запорізькому напрямку на ділянці від Оріхова до русла колишнього Каховського водосховища, може ускладнити цей процес для них і поступово «виключити» з цього списку той чи інший їхній засіб ураження. Цілком можливо, що до того моменту, коли це ускладнення буде нівельоване  «природнім» вирівнювання лінії фронту, ЗСУ таки зможуть додати до цієї відстані ще 13-14 км.