Таємничий артефакт викликав питання: археологи знайшли 5000-річну посудину у Туреччині

Посудину знайшли поблизу центру стародавнього поселення, неподалік від міста Сейдішехір у провінції Конья. Її незвичайне оздоблення, розміри та спосіб розміщення свідчать про те, що вона, ймовірно, була пов'язана з обрядами, пише Arkeonews.

Верхня частина глечика прикрашена формою, що нагадує людське обличчя. Під обличчям у центрі зображено стилізоване дерево та дві кози які тягнуться до його гілок. Ця композиція утворює ретельно продуману сцену, а не простий орнамент.

Доцент Рамазан Гюндюз із Сельчукського університету зазначив, що ці образи, ймовірно, символізували родючість, достаток та продовження життя. Згідно з його інтерпретацією, фігура, схожа на людину, розташована над деревом і тваринами, могла уособлювати захисну або творчу силу, що пильнує за природою. Хоча це пояснення ще не підтверджено, дослідники сходяться на думці, що посудина мала символічне значення, яке виходило за межі її практичного призначення.

Керамічна посудина має висоту близько 1,2 метра, а ширина її отвору становить майже один метр. Дослідники оцінюють, що вона могла вміщувати від 800 до 1 000 кілограмів зерна, рідини або інших матеріалів. Детальне рельєфне оздоблення також значно відрізняє її від простих посудин для зберігання, які зазвичай знаходять у доісторичних поселеннях.

З огляду на ці особливості археологи вважають, що церемоніальне використання є більш імовірним, ніж звичайне зберігання їжі. Посудина, ймовірно, містила запаси для громадських зібрань, сезонних святкувань або ритуальних підношень, хоча прямих доказів, які б підтверджували, які саме заходи відбувалися навколо неї, поки що не виявлено.

Команда археологів вперше виявила частину посудини у 2024 році. Подальші роботи в траншеї F8 під час розкопок 2025 року дозволили оголити значно більшу частину глечика та прилеглу територію. Одна деталь одразу привернула увагу дослідників. На відміну від більшості стародавніх глечиків для зберігання, ця посудина була розміщена догори дном.

Археологи припускають, що глечик було навмисно перевернуто перед тим, як споруду покинули. Ця практика могла ознаменувати кінець церемоніальної ролі посудини або відображати ритуал, пов'язаний із залишенням будівлі. Чи слугувала ця споруда житлом чи спеціальним місцем зібрань, поки що не встановлено, оскільки розкопки ще тривають.

Гьок-Гьоюк, також відомий як Канал-Гьоюк, розташований приблизно за вісім кілометрів від сучасного міста Сейдішехір. Британський археолог Джеймс Меллаарт вперше задокументував це місце під час обстежень у 1950-х роках. Його значення стало очевидним у 2002 році, коли будівельники виявили стародавні залишки під час спорудження зрошувального каналу. У 2002–2005 роках проводилися рятувальні розкопки, а в 2020 році під керівництвом Рамазана Гюндюза було відновлено довгострокові дослідження.

У поселенні збереглися шари, що датуються неолітом, халколітом, бронзовим та залізним віками. Археологи виявили будівлі з глиняної цегли, вогнища, жорна, посудини для зберігання, рослинні рештки та сліди руйнівних пожеж. Під час попередніх розкопок також було знайдено скелет людини часів бронзової доби, яка опинилася під завалами.

Оскільки ці археологічні шари розташовані послідовно, Гьок-Гьоюк є винятковим свідченням того, як протягом тисячоліть змінювалися землеробство, архітектура, виробництво їжі та релігійні вірування. Нещодавно виявлений артефакт демонструє, як один-єдиний предмет може зберегти інформацію, яку ніколи не змогли б зберегти письмові джерела.

Інші новини науки

• Археологи, які проводять розкопки на стародавньому кургані на сході Туреччини, виявили храмовий комплекс віком 5000 років із кам'яними вівтарями та священними вогнищами.
• Під час розкопок у Туреччині археологи виявили два незвичайні предмети, що належали людям, які жили там з різницею майже в 2000 років. Один із них — кам'яна печатка віком 3500 років, а інший — пізньоримський християнський амулет.