Як правильно: пилосос, пилосмок чи пилотяг? 10 запитань до мовознавиці

«Главком» із філологинею Ольгою Васильєвою у рубриці «Мовне питання» щотижня розбирають тонкощі української лексики, стилістики, акцентуації, правопису, а також відповідають на запитання читацької аудиторії. Їх можна надсилати на електронну скриньку [email protected] з темою листа «Мовне питання».

Вивчаймо мову разом, говорімо та пишімо правильно!

Усі випуски читайте 👉 у спецпроєкті «Мовне питання»

Ювілейна сімдесята замітка «Мовного питання», що виходить перед короткими серпневими канікулами для проєкту, буде присвячена складним випадкам творення фемінітивів: які іменники жіночого роду утворюються від слів «тактик», «стратег», «скептик» і подібні.

Від маскулінативів, що закінчуються на -г-, утворюємо фемінітиви з -иня: бог – богиня, маг – магиня, герцог – герцогиня, ворог – ворогиня, філолог – філологиня, тому цілком закономірно, що від «стратег» буде стратегиня.

Від слів «тактик», «практик», «теоретик», «класик», «історик» і подібних теж утворюємо слова з -иня: тактикиня, практикиня, теоретикиня, скептикиня, класикиня, історикиня.

Ті, кому такі слова здаються неприродними, забули, що в мові вже є грекиня, лемкиня, бойкиня. Так, ці слова коротші за вищезгадані, але у словнику Кримського і Єфремова столітньої давності поруч із «бездітницею» є «бездіткиня»; поруч із «лжесвідкою» є «лжесвідкиня»; поруч із «пророчицею» є «пророкиня». Очевидно, що новотвори «бездіткиня» та «лжесвідкиня» менш вдалі, ніж «бездітниця» та «лжесвідка» («пророкиня» звучить добре), але сам факт: не сучасні феміністки започаткували слова, що закінчуються на «-киня», а лексикографи (чоловіки) сто років тому.

У словниках Грінченка (1909), Ніковського (1927), Голоскевича (1929) та Ізюмова (1930) є «своя́киня» (шваґрова); у словнику Дорошенка, Станиславського і Страшкевича (1930) є «членкиня» (і «членка», і навіть «співстара́нниця»); у Грінченка поруч зі «жницею» є «женькиня», поруч із «туркенею» – «туркиня», а поруч із «поліжницею» – «положкиня» (породілля)!

Не біймося мови, творімо її.

• 1 •

Наталена Степанів: Який фемінітив від однодумець? Однодумка? Однодумиця?

Однодумниця. Саме такий фемінітив зафіксовано в СУМ-20. Є й інші, де зʼявляється -н-: підприємниця, виборниця, переможниця.

• 2 •

Віталій Зуб: «Українська правда» пише: «Хресні для малечі чи куми для батьків?». Що таке хресні? Очевидна ж калька з російських «крёстных».

Так, звісно, це безграмотно. «Хресний» стосується хреста (хресний хід, хресне цілування), а «хрещений» стосується хрещення: хрещена дитина (та, яку похрестили) та хрещéні батьки (ті, яки похрестили). Не хресні батьки. Ще нюанс: процес – хрещення, а свято на честь хрещення – хрестини.

• 3 •

Анатолій Рищук: Пані Ольго, чи правда, що вертоліт і гвинтокрил – не одне й те саме?

Так. Вертоліт і гелікоптер – одне й те саме, а гвинтокрил – це інший літальний апарат (гібрид вертольота й літака). Зараз гвинтокрилів фактично не випускають (класичні представники – радянський Ка-22 і британський Fairey Rotodyne). На сьогодні існують гвинтокрилі літальні апарати конвертоплани. Восени 2020 року над Києвом пролітали два такі американські Bell Boeing V-22 Osprey. Слово «гелікоптер» запозичене з французької – hélicoptère. Утворене від давньогрецьких ἕλιξ (гелікс) – спіраль, гвинт і πτερόν (птерон) – крило. Тобто «гвинтокрил» є калькою «гелікоптера». Саме через цю оказію я віддаю перевагу слову «вертоліт», бо в гелікоптера немає крила, є несучий (несний) гвинт. Але ж «вертоліт» – калька з російської. Це слово справді вигадав у 1929 році російський авіаконструктор М. Камов. Однак в українській мові є слова і «літати», і «вертіти / вертітися». Тобто слово «вертоліт» так само міг би утворити й Сікорський або будь-хто інший, воно елементарне. Так само в російській є і слово «винтокрыл». В англійській мові гвинтокрил – це rotor-winged aircraft. І, до речі, в Повітряному кодексі України зафіксовано слово «вертоліт», а не гелікоптер. Тлумачний словник друге значення для «гвинтокрила» подає «те саме, що вертоліт», але інженери за таке дають на горіхи і просять філологів не лізти в те, на чому не знаються.

• 4 •

Юлія Манько: Вітаю. Як ви ставитесь до слова «пилосос»?

Нормально ставлюся. Декого в ньому дуже дратує корінь -сос-, але зовсім не дратують анатомічні терміни сосок, сосковий, сосочковий, соскоподібний тощо.

Корінь усіх цих слів походить від прасловʼянського sъsati – «ссати, смоктати». Там не пройшла вокалізація редукованого, тому й ссати, ссавець, а не сосати, сосавець. Але в більшості слів вокалізація таки пройшла: сънъ > сон, лъбъ > лоб, вълк > вовк тощо. Тож якщо корінь -сос- зручний, хіба треба пояснювати, чому він прижився в деяких наших словах пізніше? Це як зі словом «вертоліт»: його теж ввели в обіг росіяни, однак таке саме могли утворити й ми, бо воно відповідає законам українського словотворення. Не треба кидатися виправляти «пилосос» на морфемні кальки «пилосмок», «порохосмок», «пилотяг», «порохотяг» ще й тому, що від них ви не утворите однозначних дієслів. Пилосмоктати, пилосмокати чи пилосмочити? Пилотягти, пилотягати чи пилотяжити? Порохотягти, порохотягати чи порохотяжити?

Це я вже мовчу, що «порохотяг» не може бути загальномовним словом, бо порох / порохи у значенні пилу – це південно-західне наріччя. На решті України порох – це тверда вибухова суміш.

Ті самі люди, що пропонують «порохотяг», вимагають і слово «насос» замінити словом «помпа». Але інженери кажуть, що між ними є різниця: насос використовує обертання вала для створення тиску та переміщення рідини або газу, а помпа використовує атмосферний тиск або тиск сусідніх середовищ. Отже, треба дати спокій і словам «сосок», «сосочковий» (шар дерми), «соскоподібний» (відросток і мʼяз), і слову «насос». Звісно, можна вигадувати химери на зразок «пипка», «пипковий», «пипкоподібний» (а «ссавець» замінити на «пипкосмоктун») тощо, але ці «спалахуйки» як спалахнуть, так і згаснуть.

• 5 •

Руслан Сокол: У наказі Міністерства юстиції №1860/5 від 09.07.2026 «Про затвердження примірних форм та описів уніфікованих форм типових документів, що створюються під час діяльності юридичної особи» знову використано назву «штатний розпис». Мене це здивувало, адже цей термін походить зі старої термінології Господарського кодексу України, який уже втратив чинність. Водночас слово «розпис» в українському законодавстві має своє усталене значення (наприклад, розпис Державного бюджету) і не означає переліку чи розміщення посад. Розпис бюджету – документ, в якому встановлюється розподіл доходів, фінансування бюджету, повернення кредитів до бюджету, бюджетних асигнувань головним розпорядникам бюджетних коштів за певними періодами року відповідно до бюджетної класифікації. Чи є помилка також у Бюджетному кодексі? Чи не вважаєте, що саме тепер була гарна нагода закріпити в нормативному документі Міністерства юстиції України правильну назву – «штатний розклад»?

Слово «розпис» у значенні «список» згідно зі словником застаріле. Водночас той самий словник (СУМ-20) фіксує таке: «Штатний розпис (рідше розклад), юр. – документ, що визначає склад працівників якого-небудь закладу, установи з зазначенням їх посадових окладів». Тобто «штатний розклад» поступається «штатному розпису», хоча «розпис» застаріле. Логіки в цьому мало. (До речі, у словнику припустилися помилки, вживши «їх окладів» замість «їхніх».) Я раджу всім уживати «штатний розклад». А «розпис» у значенні «розподіл» – це не те саме, що «розклад». «Розпис» – це не тільки список чи реєстр, а й дія за значенням «розписати», а бюджет саме розписали. Тому «бюджетний розпис».

• 6 •

Наталя Зіброва: Добрий день! Чи нормативно вживати дієслово «запросити» у значенні «попросити надати щось», наприклад читаю: «Запроси, будь ласка, у клієнта лист»? Бачу, що в словнику дієслово «запросити» має значення «просити», однак у мовній практиці часто трапляється думка, що таке вживання є калькою з російської мови («запрос»). Чи є наведене речення нормативним, чи все ж краще сказати: «Попроси, будь ласка, у клієнта лист»? Буду вдячна за пояснення.

Російське «запрос» – у нас «запит». Тому правильно казати не «запросили» і не «попросили» у клієнта листа, а запитали. Словник фіксує так: «Запитувати – робити запит. Коли є потреба в подальшій верифікації, інтерфейс має дозволити верифікатору запитати фіксацію інформації (з наук. літ.)».

• 7 •

Олена Кузнєцова: Добрий день. Яке ваше ставлення до частовживаних зворотів «після опівночі» / «близько опівночі», «після опівдня» / «близько опівдня»? Додаю такі дві протилежні думки щодо цього: 1. Анатолій Ткаченко (радить уживати «близько полуночі»). 2. Блог Пономарева (була дуже здивована легітимізацією з боку такого авторитета словосполучення «після опівночі»).

Вважаю, що професор Ткаченко занадто категоричний. Я перевірила у ГРАКу: «близько опівночі» вживано понад дві тисячі разів, а «близько полуночі» – всього сім разів! Та в обох випадках мало прикладів з художньої літератури. Перекладач Михайло Рой обирає «близько опівночі» (Хуліо Рамон Рібейро, «Молодість на тому березі», 1987): «Після незліченних поворотів вже близько опівночі вони дісталися бульвару Сен-Мішель і нарешті зупинилися на де-ля-Арп». А перекладач Володимир Соботович обирає «близько полуночі»: «Було близько полуночі, Бандала прийшов заспаний, але чарка віскі, яку власноручно налив йому директор, остаточно розбуркала його» (Мірко Пашек, «Острів тисячі самоцвітів», 1967). Я обираю «опівночі», бо «полуночі» стійко асоціюється з російською мовою (хоча це й не росіянізм). Якщо є «опівночі», то в «полуночі» не бачу потреби.

• 8 •

Марія Глущенко: Підкажіть, будь ласка, чи правильно казати на пʼятилітрову пластикову пляшку «баклажка».

Українці називають таку посудину дуже по-різному: баклажка, бальцанка, бальзанка, балсанка, болсанка, бунька, бутля тощо. Та все це – діалектизми / регіоналізми. Баклажка / баклага – це невелика деревʼяна або металева плоска посудина, барило для зберігання води або іншої рідини; невелика металева, сплюснута з боків пляшка, яку носять при поясі у походах (СУМ-20). Натомість велика пляшка – це бутель (ємність від 4 до 60 літрів): два, три, чотири бýтлі (не бутелі). Неважливо, з якого матеріалу. А «баклажка» в цьому значенні – це регіоналізм середньої смуги Росії, що дійшов до лексикону українців. Та й вода бутельована, а не баклажована.

• 9 •

Анна Долженко: Чи правильно вживати слово «придані» в контексті військових підрозділів? Може, краще «підпорядкований» чи «прикріплений»?

Ні. У військовій справі тільки «при́даний». Так фіксує і тлумачний словник. Ось ілюстративний матеріал з нього: «Танкісти були придані піхоті і діяти мали спільно з артилерією (Ю. Смолич); Взводи були придані до окремих стрілецьких рот (О. Гончар); Звідки почерпне відомості сержант Султанов.., не маючи зв’язку навіть із піхотною ротою, до якої «придана» його гармата..? (П. Загребельний).