Попереду всієї планети: як дрозофіли підкорювали космос, а домашні тварини освоювали парашут

2 серпня 1791 року у Відні французький повітроплавець Жан-П'єр Бланшар провів перше успішне випробування парашута, скинувши з повітряної кулі свійських тварин. На щастя, тварини вдало приземлилися на землю. Але вони не були єдиними, люди часто використовували у своїх експериментах різні види тварин, комах та рептилій — по суті, без них ми навряд чи досягли б технологічного прогресу.

Випробування парашута

Жан-П'єр Бланшар став ключовою фігурою в історії створення парашута, перетворивши теоретичний креслення на реальний засіб порятунку. Зазначимо, що вчений був приголомшений загибеллю свого колеги Пілатра де Розьє, а тому поставив за мету розробити пристрій, який дозволить зберегти життя людині під час аварії аеростату.

Перше випробування парашута відбулося 3 червня 1785 року, коли Бланшар сконструював великий шовковий купол жорсткої конструкції та закріпив його під кошиком своєї повітряної кулі. Сам винахідник стрибати не ризикнув, тому на око у величезного натовпу скинув контейнер із собакою з висоти близько 300 метрів. На щастя, купол наповнився повітрям і сповільнив падіння, а тому переляканий пес благополучно приземлився на траву.

Наступний експеримент відбувся в 1786 році — Бланшар вирішив перевірити, чи зможе парашут впоратися з важчою вагою, наближеною до людської. Він пройшов у Гамбурзі і цього разу з повітряної кулі на збільшеному куполі було успішно спущено барана.

У 1793 році вченому все ж таки довелося випробувати парашут на собі, але зовсім не за власним бажанням. Під час чергового демонстраційного польоту його повітряна куля несподівано розірвалася на великій висоті. В результаті вчений використав закріплений на кошику парашут. Втім, узвіз був жорстким, а Бланшар зламав ногу під час приземлення, але пристрій все ж таки врятував досліднику життя.

Зрештою експеримент Жан-П'єра Бланшара з домашніми тваринами остаточно довели людству, що опір повітря здатний уповільнити падіння важкого тіла і зробити приземлення безпечним.

Перші космонавти в історії

Дослідники зазначають, що першими справжніми космонавтами в історії стали плодові мушки – дрозофіли. Запуск комах у космос відбувся в лютому 1947 року: США відправили дрозофілів на трофейній німецькій ракеті V-2 на висоту 109 кілометрів — це вище за офіційний кордон космосу. Зазначимо, що в такий спосіб вчені прагнули зрозуміти, як космічна радіація впливає живий організм. На щастя, мушки повернулися живими та неушкодженими.

Перший суборбітальний політ

Дезик та Циган стали першими в історії ссавцями, яким вдалося піднятися на ракеті у верхні шари атмосфери до умовного кордону з космосом. Політ відбувся 22 липня 1951 року, коли радянська ракета Р-1В підняла собак на висоту близько 100 км.

Зазначимо, що обидва собаки успішно приземлилися на землю за допомогою парашута. Також відомо, що пес Циган більше ніколи не був у космосі — решту свого життя він провів у академіка Анатолія Благонравова.

Перші випробування центрифуги та здатності працювати у космосі

США у своїх експериментах віддавали перевагу приматам, оскільки фізіологічно вони значно ближчі до людини.

Наприклад, 1959 року макака-резус Ейбл і саймірі Міс Бейкер стали першими мавпами, які витримали найважчі перевантаження в центрифузі, успішно злітавши в космос на ракеті «Юпітер» і повернулися живими.

Ще одним приматом, що злітав у космос, став шимпанзе Хем. Він пройшов жорстку дополітну підготовку, а січні 1961 року здійснив політ кораблем «Меркурій». Цікаво, що Хем став першим, хто не просто літав, перебуваючи у невагомості, а виконував команди, довівши, що в космосі можна працювати.

Перший в історії вихід на орбіту Землі

Першою в історії твариною, виведеною на земну орбіту, стала радянська дворняга Лайка. Відомо, що вона пройшла суворі тренування перед польотом на кораблі «Супутник-2»: її тижнями тримали в крихітних макетах кабін і довго обертали на центрифузі, привчаючи до перевантажень. На жаль, на той час технологія повернення кораблів із космосу ще не існувало, а тому Лайка загинула на орбіті від перегріву.

Тріумфальне повернення з орбіти Землі

19 серпня 1960 року Білка та Стрілка здійснили перший в історії цілком успішний орбітальний політ із поверненням на Землю. Тварини провели у космосі понад 25 годин.

Перед польотом собаки також пройшли цілий цикл тренувань на вібростендах та центрифугах. Собаки стали світовими знаменитостями, а одне із цуценят Стрілки пізніше було подаровано сім'ї президента США Джона Кеннеді.

Перша кішка у космосі

Франція стала першою в історії країною, яка для своїх тестів кішок. Чорно-біла вулична кішка Фелісетт пройшла підготовку разом із 13 іншими кандидатами — тварин тренували у спеціальній котячій центрифузі та барокамері.

У жовтні 1963 року Фелісетт здійснила успішний суборбітальний політ, піднявшись на 156 кілометрів, їй також вдалося успішно повернутися.

Зазначимо, що випробування на центрифугах та польоти цих тварин довели: живий організм здатний переносити стартові навантаження, невагомість та благополучно повертатися назад. По суті, саме жертви та витривалість цих тварин відкрили людині дорогу до зірок.

Не тільки собаки та кішки

Космічні кораблі та орбітальні станції ставали будинком не лише для плодових мушок, кішок, собак та мавп. Дослідники прагнули вивчити вплив невагомості, радіації та вакууму на різні типи живих організмів — у результаті на орбіті виявилися неймовірні види істот.

Фокус зібрав історії про найнезвичайніших мешканців космосу: від рептилій до безсмертних організмів.

Першими на Місяці побували черепахи

За три місяці до того, як американські астронавти місії «Аполлон-8» вперше облетіли Місяць, це вдалося зробити двом середньоазіатським черепахам. 15 вересня 1968 року вони стартували на борту радянського корабля "Зонд-5".

Вважається, що вибір упав на цих рептилій, оскільки черепахи відомі своїм екстремально низьким метаболізмом: тваринам потрібна мінімальна кількість кисню і їм не потрібна вода та їжа під час усього польоту. Корабель успішно обігнув Місяць і здійснив жорстку посадку в Індійському океані. Зазначимо, коли капсулу дістали з води, обидві черепахи були живі та активні. Втім, вони все ж таки трохи втратили у вазі.

Тихоходки — перші, хто вижив у відкритому вакуумі

Тихоходки, також відомі як водяні ведмеді — мікроскопічні безхребетні, відомі своєю абсолютною невразливістю на Землі.

2007 року європейські вчені провели експеримент і перевірили тихоходок на міцність, відправивши їх у справжній глибокий космос. У ході експерименту вчені виставили висушених тихоходок за межі корабля прямо у відкритий космос на 10 днів — на тваринах впливав крижаний вакуум і сонячна радіація.

Після повернення додому тихоходок змочили водою і більшість із них ожила, а також зберегла репродуктивні функції. В результаті вони стали першими тваринами, які вижили у відкритому космосі без скафандра.

Павуки у космосі

1973 року американські вчені вирішили перевірити, як відсутність гравітації вплине на складні моторні навички тварин. Для цього вони відправили двох павуків-хрестовиків, Арабеллу та Аніту, на космічну станцію Skylab

Результати показали, що в перші дні у невагомості павуки були дезорієнтовані: відмовлялися плести павутину або будували хаотичні, рвані нитки. Втім, лише за кілька днів Арабелла адаптувалася до нового середовища — самка сплела геометрично ідеальну, симетричну мережу, хоча самі нитки вийшли значно тонше, ніж на Землі.

Жаби розкрили проблему "космічної морської хвороби"

У 1970 році NASA запустило супутник Orbiting Frog Otolith, пасажирами якого стали дві великі жаби-бики. У ході цього експерименту вчені хотіли зрозуміти, як вестибулярний апарат адаптується до відсутності тяжкості, що допомогло вченим зрозуміти природу «космічної морської хвороби», від якої страждають багато космонавтів.

Зазначимо, що у амфібій внутрішнє вухо влаштоване дуже схоже на людське, але його в рази простіше досліджувати за допомогою датчиків.