Наймасштабніше вимирання в історії Землі виявило жахливі паралелі з сучасністю

Вчені зі Стенфордського університету розкрили нові подробиці про наймасовіше вимирання в історії Землі, яке відбулося наприкінці пермського періоду. Виявилося, що умови тоді були жахливо схожими на сучасні, повідомляє Science Alert.

Протягом перших 280 мільйонів років існування тваринного світу на Землі домінували повільноживучі істоти, такі як схожі на молюсків брахіоподи та криноїдні морські лілії, що мешкали в донних екосистемах. Але потім усе змінилося. Планета потеплішала через велику кількість парникових газів, які викинули в атмосферу масштабні виверження вулканів. І це спровокувало Велике вимирання, яке завершило пермський період.

У ході нового дослідження вчені виявили тісний зв’язок між вимиранням домінуючих морських груп та смертоносною спекою й низьким вмістом кисню, які панували в океанах наприкінці пермського періоду.

До Великого вимирання на морському дні мешкало безліч різних істот, деякі з яких існують і сьогодні, а інші відомі лише за викопними рештками. Тепер геолог Хосе Андрес Маркес та його колеги розповіли, чим відрізнялися види, що пережили вимирання, від тих, які цього не зробили.

«У цьому дослідженні ми, по суті, хотіли розгадати таємницю того, чому, вирушаючи на пляж, ви збираєте мушлі молюсків і равликів, а не брахіопод. Наші результати показують, що в різних групах організмів вимирання відбувалося набагато частіше серед тих, хто був більш вразливим до підвищення температури води та зниження доступності кисню», — каже Маркес.

За словами вчених, повільний метаболізм палеозойської фауни зробив її особливо вразливою до цих різких змін порівняно з видами, які вижили: тим, що дослідники називають «сучасною» фауною, такою як молюски, риби, морські зірки та морські їжаки. Вчені з’ясували це, порівнявши стійкість 38 різних видів до спеки та низького вмісту кисню під час пермсько-тріасового вимирання. До їхнього числа увійшли 9 видів палеозойської фауни (деякі з небагатьох, які дійсно пережили Велике вимирання) та 29 видів сучасної фауни.

Дослідники з’ясували, що палеозойська фауна була чутливішою до рівнів температури та кисню, ніж сучасна. Цікаво, що палеозойська фауна краще переносила низький рівень кисню (гіпоксію), поки перебувала у стані спокою. У активному стані ця перевага зникала.

Разом із тим, вчені визнають, що інші фактори, наприклад закислення океану, також відіграли свою роль у Великому вимиранні.

«Погана новина полягає в тому, що, згідно з прогнозами, у найгіршому випадку ми рухаємося до потепління, характерного для пермсько-тріасового періоду. Але хороша новина в тому, що ми все ще перебуваємо на тому етапі, коли можемо змінити ситуацію і щось із цим зробити», — сказав Ерік Сперлінг, фахівець із наук про Землю зі Стенфорда.

Під час Великого вимирання температура за тисячі років підвищилася на 8–12 градусів. У сучасному світі прогнозується, що до 2100 року температура підніметься на 1,5–4 градуси Цельсія порівняно з доіндустріальним рівнем. І це потепління ще можна зупинити, знизивши рівень викидів.

Раніше Даніеле Фаргіон, фізик-теоретик з Римського університету, заявив, що у наймасштабніших вимирань в історії Землі могли бути приховані причини.