Чому ми прокидаємось посеред ночі: раніше це було нормою

Цей режим зберігався упродовж століть, поки зміни в повсякденному житті поступово не перетворили безперервний сон на норму, пише Science Alert.

Історик сну Роджер Екірч знайшов понад 2000 згадок про цю звичку в історичних джерелах, зокрема в "Одіссеї" Гомера, медичних текстах, судових протоколах, віршах та особистих листах. У багатьох із цих текстів згадувалися "перший сон" і "другий сон" без пояснення цих термінів, оскільки на той час їх значення було загальновідомим. Під час середнього періоду неспання люди часто розмовляли з родиною, підкидали дрова у вогонь, молилися або навіть відвідували сусідів, перш ніж повернутися в ліжко до світанку.

Промислова революція змінила цю давню звичку. Штучне освітлення дозволило людям залишатися на ногах до пізнього вечора, поступово об'єднуючи два коротші періоди сну в один довший нічний відпочинок. З часом безперервний сон став звичним режимом у багатьох суспільствах.

Сучасні дослідження сну свідчать, що пробудження вночі не завжди є ознакою проблеми. Сон людини зазвичай проходить циклами тривалістю від 90 до 110 хвилин, що включають легкий сон, глибокий сон та фазу швидкого руху очей (REM). Більшість дорослих щоночі проходять від чотирьох до шести таких циклів. Глибокий сон переважно припадає на першу половину ночі, тоді як легший сон частіше спостерігається в ранкові години, що полегшує короткочасні пробудження.

Дослідники також знайшли докази того, що старий режим сну не зник повністю. Лабораторне дослідження 1992 року, під час якого учасники не мали годинників та штучного вечірнього освітлення, показало, що багато хто з них природним чином переходив на два періоди сну. Інше дослідження, опубліковане у 2017 році, спостерігало за 21 особою, що мешкали в сільськогосподарській громаді на Мадагаскарі, де вночі не було електричного освітлення. Багато учасників продовжували спати двома чітко відокремленими періодами, що свідчило про те, що цей режим все ще існує у природних умовах.

Вчені також дослідили роль кортизолу — гормону, пов'язаного з бадьорістю. У дослідженні 2025 року вимірювали рівень вільного кортизолу у понад 200 учасників за допомогою мікродіалізу під шкірою в режимі реального часу, замість того щоб покладатися лише на аналіз слини, зібраної після пробудження. Дослідники виявили, що рівень кортизолу продовжував стабільно зростати незалежно від того, спали учасники чи були в стані неспання.

Це дало підстави припустити, що широко обговорювана "реакція пробудження кортизолу" може бути наслідком не самого пробудження, а просто відображати природний циркадний ритм організму. Автори також зазначили, що індивідуальні відмінності залишалися значними, а отже, необхідні подальші дослідження.

Нічне пробудження іноді мало очевидні медичні причини. У огляді 2026 року було досліджено проблеми зі сном під час менопаузи; за оцінками, від 40 до 60 відсотків жінок страждали від порушень сну на цьому етапі життя. Зниження рівня естрогену та прогестерону скорочувало тривалість глибокого сну, тоді як припливи та гормональні зміни пізніше вночі збільшували ймовірність пробудження.

Рівень цукру в крові також відігравав певну роль. Після ранньої або легкої вечері рівень глюкози міг знижуватися упродовж ночі, що спонукало організм виділяти гормони стресу, які знову підвищували рівень цукру в крові. У деяких випадках ця реакція була достатньо сильною, щоб розбудити людину, особливо серед хворих на діабет, хоча вона могла впливати й на інших.

Важливе значення мав також спосіб життя. Кофеїн, спожитий у другій половині дня, може збільшувати кількість нічних пробуджень, а огляд 2025 року виявив, що навіть дві порції алкоголю порушують фазу швидкого сну (REM), причому ефект посилюється при більшому споживанні алкоголю.

Експерти застерігали, що занепокоєння щодо пробудження часто ставало частиною проблеми. Постійне переглядання годинника або роздратування, лежачи без сну, могло привчити мозок асоціювати певний час, наприклад 3-ю годину ночі, з бадьорістю, а не відпочинком. Така модель поведінки сприяє розвитку хронічного безсоння у багатьох людей.

Декілька простих звичок залишаються серед найефективніших способів поліпшити сон. Зменшення впливу синього світла перед сном, обмеження вживання алкоголю та кофеїну ввечері, а також дотримання регулярного режиму сну сприяють здоровішому сну. Дослідження також показали, що дотримання постійного часу пробудження допомагає регулювати внутрішній годинник організму ефективніше, ніж просто раннє лягання спати.

Якщо людина не могла заснути упродовж приблизно 20 хвилин, то вставання з ліжка та заняття спокійною, нудною діяльністю до повернення сонливості могло допомогти послабити зв'язок між ліжком і станом неспання. Когнітивно-поведінкова терапія безсоння також залишалася одним із найуспішніших методів лікування стійких проблем зі сном.

Усвідомлення того, що пробудження вночі має глибокі історичні та біологічні корені, може допомогти позбутися зайвих хвилювань. Для багатьох людей короткий період неспання може просто бути залишком того, як люди спали упродовж більшої частини історії, а не бути ознакою захворювання.

Інші новини науки

• Вчені виявили, що вибір потенційних друзів ґрунтується на виживанні. Підсвідомо ми обираємо тих людей, які могли б допомогти вижити у дикій природі тисячі років тому.
• Під час нещодавнього експерименту дослідники вдягнули камери на китових акул. Отримані кадри здивували вчених.