ЗСУ підбираються до головного маршруту постачання РФ. Огляд фронту

Противник (російські війська) продовжує вести активну оборону в смугах своїх 36-ї та 29-ї загальновійськових армій (ЗВА) угрупування військ (УВ) «Восток» з метою запобігання подальшому просуванню передових підрозділів Збройних сил України (ЗСУ) у південно-східному напрямку, у бік Успенівки та Великої Новосілки.

Російські війська намагаються виконати це завдання, утримуючи попередньо обладнані в тактичній зоні смуг обох армій позиції та рубежі, а також проводячи активні контратаки на окремих ділянках і напрямках.

• 1 •

Бойовий та чисельний склад (БЧС) російських військ у смугах їхніх 36-ї та 29-ї ЗВА, у порівнянні з тими, що були зазначені в попередніх моїх оглядах, ймовірно, суттєво не змінився. Зокрема, на обох напрямках розгорнуті наступні сили та засоби противника:

29-а ЗВA

• 36-та окрема мотострілецька бригада (омсбр);
• 39-та омсбр зі складу 68-го армійського корпусу (АК);
• 200-та артилерійська бригада (абр);
• 430-й мотострілецький полк (мсп);
• зведена тактична група (ТГр) 18-ї кулеметно-артилерійської дивізії (кулад) 68-го АК;
• низка підрозділів 120-ї дивізії морської піхоти (дмп);
• часина сил 90-ї танкової дивізії (тд).

90-а тд

• 6-й і 80-й танкові полки (тп), перший, ймовірно, діє основними силами в смузі 29-ї ЗВА;
• 228-й, 239-й та 428-й мсп, перший також перегрупований основними силами в смугу 29-ї ЗВА;
• можлива присутність кількох підрозділів 137-ї омсбр;
• ймовірно, частина сил 90-ї танкової дивізії наразі також діє в смугах 51-ї ЗВА (УВ «Центр») та 8-ї ЗВА (УВ «Юг»).

36-а ЗВA

• 5-та окрема танкова бригада (отбр);
• 37-ма омсбр;
• 30-та абр.

Крім того, ймовірно, що більшість сил 120-ї дмп, 69-ї окремої бригади прикриття (обрп) 35-ї ЗВА діють у смузі саме 36-ї ЗВА, а також там можлива присутність окремих підрозділів 34-ї омсбр 49-ї ЗВА (УВ «Днепр») та 38-ї омсбр 35-ї ЗВА.

• 2 •

Станом на вчорашній вечір, очевидно, російське командування так й не змогло повністю зупинити просування передових підрозділів ЗСУ в смугах обох цих армій. У порівнянні з результатами, досягнутими українськими військами в цих напрямках, на початку та у середині липня й зазначених мною у попередніх оглядах, вони, станом на 2.07.20206, ймовірно, змогли досягти додаткових тактичних результатів. Зокрема:

• У районі села Філія українські підрозділи, ймовірно, змогли просунутися у напрямку Новохатське – Ялта, розширивши ділянку, на якій їм вдалося вийти до західного берега річки Мокрі Яли, на північ від Грушевського. Внаслідок цього російські піхотні групи, ймовірно, повністю відійшли з району Філія, однак, зуміли закріпитися на південь від цього села.
• Також ЗСУ змогли дістатися до річки Мокрі Яли не лише на північ від Грушевського, а й на південь від нього, очевидно просунувшись своїми передовими штурмовими групами у напрямку Толстой – Зірка. Насправді, у районі між річкою Вовча та дорогою N-15 Запоріжжя-Донецьк російські війська продовжують утримувати лише кілька позицій на захід від річки Мокрі Яли, саме в районі Грушевського.

Щоб запобігти подальшому просуванню українських підрозділів на схід і південь від Новопавлівки, противник здійснив кілька контратак, але мало результативних, у напрямках Горіхове – Новопавлівка та Дачне – Новопавлівка, очевидно намагаючись відтіснити передові українські підрозділи з північних околиць Дачного.

У свою чергу, на південь від дороги ЗСУ, ймовірно, змогли звільнити Мирне і навіть здійснити невелике вклинення на південний захід від нього, а також розпочали бої за Піддубне. Таким чином, їм вдалося скоротити «відстань» до західних околиць селищ Комар та Перебудова до менш ніж 2 км.

У напрямку Олександроград – Воскресенка ЗСУ, ймовірно, змогли звільнити останню і навіть просунутися на південь від неї. Правда, у районі Олександрограда та Воскресенки досі фіксується кілька заблокованих «надмалих» піхотних груп противника (від 2-х до 4-х в\сл у кожній).

У районі Маліївки передові українські штурмові групи змогли дістатися до східних околиць села і, враховуючи просування ЗСУ на південь від Воскресенки, фактично блокували російські підрозділи, які продовжують оборонятися в районі Січневого.

У напрямку Тернове – Комишуваха ЗСУ просунулись в напрямку останньої, досягнувши відстані 1,5 км від її західних околиць. Крім того, українські підрозділи, що діють на північ від неї (з напрямку Вороне), також наблизилися до неї на відстані 2 км.

Насправді, у районі між Новомиколаївкою та Комишувахою, очевидно, ЗСУ змогли досягти щонайменше двох невеликих тактичних вклинень – у напрямку Тернове – Запорізьке, увійшовши в останнє, і в напрямку Тернове – Новогеоргіївка, звільнивши останню.

У свою чергу, противник продовжує вести досить активні контратаки з рубежу Новоіванівка-Новомиколаївка в напрямку Калинівського та Вербового, де залишкові російські «ультрамалі» піхотні групи, заблоковані з моменту попередньої серії контратак противника на цій ділянці кілька тижнів тому, й досі ховаються у лісосмугах. Також противник продовжує вперто «чіплятися» за південні околиці Березового.

Поки що ЗСУ досить успішно відбивали ці спроби, утримуючи позиції як у районі Калинівського, так і в районі Новогригорівки. Однак у Березовому їм досить важко – противник постійно намагається контратакувати в напрямку Степового і водночас – утримувати свої позиції між Березовим і Запорізьким. Тому в цьому районі ЗСУ змушені вести вперті зустрічні бої, навіть відвівши свої передові підрозділи з позицій у районі Новомиколаївка в напрямку Калинівського.

Українські підрозділи також продовжують просуватися уздовж обох берегів річки Янчур у напрямку Успенівки. Ймовірно, їм вдалося знову відбити Рибне і навіть просунутися на південь від нього в напрямку Солодкого (близько 1,5 км), а на протилежному березі річки Янчур також дістатися до району на північний схід від Павлівки (на відстань менше 1 км від неї) і зайняти ділянку місцевості від Красногірського до Привільного.

Насправді до Успенівки українські підрозділи, що діють на східному березі річки Янчур, вже наблизились на відстань менше ніж 2 км через річку.

Таким чином, можна стверджувати, що незважаючи на досить впертий опір, який передові російські частини та підрозділи в смугах 36-ї та 29-ї ОА чинять наступаючим українським підрозділам (ударним тактичним групам), ЗСУ все ж змогли досягти наприкінці липня цілої низки тактичних результатів на Новопавлівському та Новоолександрівському напрямках.

Хоча, звісно, їх навряд чи варто вважати особливо значущими (середня глибина просування передових підрозділів ЗСУ на обох напрямках, починаючи з кінця весни, становить в середньому від 4-5 км до 9-10 км).

• 3 •

Щодо подальших (оперативно-тактичних) перспектив розвитку ситуації на обох напрямках, вони, фактично, залишаються такими ж, як і ті, що я зазначав у попередніх своїх оглядах (відповідно за 15.06.2026 та 25.06.2026).

Єдине, на чому я хотів би акцентувати вашу увагу, шановні читачі, – це можливі наслідки подальшого просування передових підрозділів Збройних сил України в смузі російської 29-ї ЗВА.

Враховуючи, що ЗСУ наразі змогли просунутися в останні кілька тижнів у напрямках Вороне – Комишуваха, Тернове – Новогеоргіївка та Маліївка – Шевченко, їхній гіпотетичний вихід у район Шевченко – Бурлацьке – Привільне – Вільне Поле не виглядає таким вже фантастичним, як здається на перший погляд. А це означає, що вони цілком можуть вийти на відстань 7,5-7,7 км до Времівки та Великої Новосілки.

Такий розвиток подій може бути ще більш реальним, враховуючи, що передові українські підрозділи вже звільнили Воскресенку і просунулися на південь від неї, а також звільнили Мирне, і фактично наблизилися впритул до Комара.

У цьому випадку, для досягнення значного оперативного ефекту у всій операційній зоні російського УВ «Восток» (насамперед у смугах його 36-ї та 5-ї ЗВА), українському командуванню навіть не потрібно буде атакувати/штурмувати саму Велику Новосілку. Достатньо буде просто взяти під жорсткий вогневий контроль (включно з інтенсивним використанням дронів) увесь цей район та частину дороги Гуляйполе – Велика Новосілка, що веде на захід. Відстань 7,5–7,7 км дозволить зробити це досить ефективно.

Таким чином, альтернативне (північне) і найкоротше «плече підвозу» предметів матеріально-технічного забезпечення (МТЗ) для потреб військ центру та лівого флангу всього УВ «Восток» буде практично «вимкнено». І їм доведеться перетаскувати паливо, боєприпаси, запчастини, воду, їжу тощо, або значно далі на південь від цієї зони – через Старомлинівку, або виключно з півдня, тобто з боку дороги М-14, що проходять уздовж північного узбережжя Азову (тобто через Пологи, Кінські Роздори та Кам’янку) й яка вже «пробивається» достатньо активно українськими далекобійними дронами оперативного рівня.

У огляді Гуляйпільського напрямку за 01.06.2026 я розглядав основні шляхи постачання для 5-ї ЗВА противника, яка діє саме на лівому фланзі УВ «Восток» і, фактично, є її головним «тараном» для наступу на Оріхівський район оборони Збройних Сил України. Ці шляхи можна умовно поділити на дві групи – ті, що їдуть із півдня (з Азовського узбережжя), і ті, що підходять із південного сходу та сходу.

Тому стає зрозуміло, що у разі подальшого просування передових підрозділів ЗСУ саме в смугах 36-ї та 29-ї ЗВА східні та південно-східні шляхи постачання російської 5-ї ЗВА (і водночас 35-ї ЗВА) по суті опиняться «в межах досяжності» досить широкого спектра засобів ураження Збройних сил України, включно із різнотипними дронами.

Відповідно, звуження списку більш-менш безпечних маршрутів доставки предметів логістики для потреб 5-ї та 35-ї ЗВА УВ «Восток» виключно до тих, які ведуть із півдня, безумовно, суттєво вплине на рівень боєздатності їхніх частин і з’єднань. Іншими словами, здатне суттєво уповільнити (або навіть зупинити) їхній подальший наступ на Оріхів. Що, власне, є однією з очевидних головних цілей наступальних дій ЗСУ на Новопавлівському та Новоолександрівському напрямках.

Я не думаю, що російське командування цього не розуміє. Його маніпуляції з перегрупуванням у смуги 36-ї та 29-ї ЗВА 120-ї дмп та частини сил 90-ї танкової дивізії свідчать про те, що воно має саме таке розуміння.

Інша справа, що воно поки не вірить в те, що Збройні сили України зрештою зможуть витіснити війська (сили) обох російських армій на цих напрямках на достатню глибину для того, аби досягнути саме такого ефекту.