Дельфіни мають губки на носі, і на те є причина: це закладено в генах тварин

Невелика популяція дельфінів у затоці Шарк-Бей в Австралії поводиться досить дивно: вони прикривають свої морди морською губкою, досліджуючи морське дно у пошуках риби, що ховається під шаром піску. Вчені нарешті з'ясували, навіщо дельфіни це роблять, пише Science Alert.

Зазначимо, що вчені знають про цю унікальну техніку, яку використовують дельфіни, вже понад 25 років, і це лише один із прикладів використання інструментів ссавцями. Наприклад, раніше дельфінів у затоці Шарк-Бей помітили, коли вони використовували мушлю для зачерпування та проковтування їжі. Вчені також виявили, що ссавці навчаються цьому трюку у своїх родичів. Також відомо, що навичка "зачерпування" передається від матері до дитинчати: опанувати це вміння непросто, оскільки губка порушує ехолокаційні здібності дельфінів. Дослідники вважають, що цей навик надзвичайно корисний для тварин, оскільки дельфіни зберегли його протягом багатьох поколінь.

У новому дослідженні вчені з Цюрихського університету у Швейцарії вивчили дивну поведінку дельфінів — їм вдалося з’ясувати, навіщо ці ссавці носять губки на своїх мордах. Результати показують, що дельфіни, які демонструють таку поведінку, також мають тонкі відмінності у своєму епігеномі — сукупності оборотних хімічних модифікацій, які впливають на використання генів, не змінюючи саму послідовність ДНК.

За словами головного автора дослідження, еволюційного біолога Міхаеля Крутцена, така культурна практика, ймовірно, може залишати й біологічний слід. Дослідники виявили, що лише частина індо-тихоокеанських дельфінів-афалів (Tursiops aduncus) із затоки Шарк-Бей практикує полювання за допомогою губок, переважно самки, і це є енергетично витратним. Втім, є й переваги.

Спостереження показують, що дельфіни, які полюють за допомогою губок, проводять більше часу в пошуках їжі, менше відпочивають і часто полюють поодинці. З іншого боку, вони також харчуються іншою здобиччю, а їхня винахідливість, ймовірно, може допомогти тваринам бути більш стійкими до морських теплових хвиль.

Найцікавішим видавалося те, що дельфіни, які мешкають у тих самих водах і є близькими родичами, опановують цю техніку, а інші — ні. Вчені спробували розкрити цю таємницю. Команда проаналізувала зразки шкіри 96 дельфінів, зібрані протягом більш ніж двох десятиліть. У 23 з них підтвердилася схильність до губоглотання, а у 73 сусідніх дельфінів — ні.

Вчені дослідили майже 30 000 ділянок у геномах ссавців, де може відбуватися метилювання ДНК — поширена епігенетична модифікація. Відомо, що ці патерни змінюються залежно від віку, раціону, стресу та умов навколишнього середовища, що робить їх ймовірними кандидатами на відображення відмінностей у способі життя.

Команда використала модель машинного навчання, щоб перевірити, чи можуть самі лише патерни метилювання відрізняти дельфінів від тих, хто не використовує губку під час полювання. Результати показали, що це можливо, але лише з помірною точністю. Після коригування десятків тисяч статистичних порівнянь жодна окрема ділянка метилювання не виділилася. Натомість прогностичний сигнал, ймовірно, був розподілений між безліччю невеликих відмінностей.

Результати свідчать про те, що культурні особливості поведінки, такі як використання губок, не просто змінюють дії тварин — вони можуть впливати на їхній раціон, соціальне життя, енерговитрати та вразливість до впливу навколишнього середовища, як це сталося з цими дельфінами.

Інші новини науки

• У найбільшому газовому родовищі несподівано виявили життя: як воно процвітає у багнюці
• Одне з найрідкісніших земноводних у світі на межі вимирання: скільки особин залишилося на Землі