Якщо не НАТО, то що: до яких оборонних союзів може вступити Україна

Колишній головком, а нині посол України у Великій Британії Валерій Залужний під час обговорення євроатлантичної інтеграції на зустрічі послів у Києві з президентом Володимиром Зеленським зробив жорстку заяву про те, що Україна ніколи не вступить до НАТО. І причина парадоксальна: Київ не вступить до Альянсу, бо саме він відстає від Києва в умінні ведення сучасної війни. Тому Валерій Залужний запропонував сфокусуватися на вступі до більш реальних форматів, які реально можуть бути створені.

Коротко про - про те, до яких союзів може вступити Україна.

«Європейське НАТО» не має 5-ї статті про колективний захист

Перший варіант вже обговорюється насправді - це так зване «європейське НАТО», або Європейський військово-політичний блок безпеки.

Тут йдеться про нову оборонну структуру, яка, як прогнозує Залужний, активно формуватиметься у майбутньому всередині самої Європи. Суть цього блоку полягає в тому, що це буде оборонний альянс, створений європейськими державами для захисту континенту власними силами. Його контури продиктовані затримками реформування НАТО та ризиками зміни курсу США.

І Україна в ньому може грати одну із ключових ролей з урахуванням її військового досвіду. У такій конфігурації Україна може претендувати на статус однієї з найсильніших військових сил на континенті завдяки величезному бойовому досвіду ЗСУ.

Але цей формат має свої проблеми. Наразі єдиної жорсткої структури «Європейського НАТО» зі своєю «5-ю статтею» (про колективну оборону) ще немає, вона перебуває на етапі концептуального обговорення. Крім того, всередині самого ЄС існують глибокі розбіжності щодо витрат на оборону та сприйняття загроз.

Експедиційні сили JEF вже є, але вони не готові до великої війни

Другий, більш відчутний варіант - це Об'єднані експедиційні сили (Joint Expeditionary Force - JEF), військова коаліція, що реально існує і функціонує, яку Залужний назвав «ефективним механізмом гарантій безпеки».

До неї входять 10 держав Північної Європи та Балтії на чолі з Великобританією, і це Данія, Естонія, Фінляндія, Ісландія, Латвія, Литва, Нідерланди, Норвегія та Швеція. Головною метою цього військового блоку є швидке реагування на кризи у Північній Європі, Балтиці та Арктиці, а також пряме морське і сухопутне стримування загроз з боку Росії.

Альянс JEF має повноцінні органи управління, які працюють на практиці з 2015 року. А з грудня 2025 року Україна офіційно набула статусу розширеного партнера JEF. І Валерій Залужний висловив відкритий жаль, що Київ поки що недостатньо активно працює над повноцінним вступом до цього блоку.

Але й у цього блоку є мінуси, наприклад, штабні органи управління поки що «слабкуваті» для масштабу викликів України. Це підтверджується результатами нещодавніх спільних навчань, у ході яких технологічний відрив та реальний бойовий досвід ЗСУ шокували європейських військових, продемонструвавши неготовність їхніх штабних структур до реалій сучасної війни.

Штабні офіцери JEF орієнтовані на локальні експедиційні кризи (десанти, патрулювання Балтики). Вони ментально та доктринально не готові керувати операціями на тисячокілометровому фронті високої інтенсивності, де щільність артилерійського вогню та застосування БпЛА перевершують усе, з чим Європа стикалася за останні 80 років.

А головний мінус у тому, що, на відміну від НАТО, статут JEF на сьогодні не передбачає автоматичних зобов'язань щодо взаємного захисту та колективної оборони всіх учасників у разі нападу. Це гнучкі сили реагування, а не класичний жорсткий альянс.

Інші потенційні союзи та "Ізраїльський варіант"

Крім цього, Україна може увійти до ще кількох перспективних оборонних організацій, контури яких проглядаються вже зараз. Наприклад, це може бути Балто-Чорноморська спілка (або "Інтермаріум"/"Міжмор'я"). Це найбільш обговорюваний геополітичний проєкт, який об'єднує країни, що безпосередньо межують з Росією та гостріше за інших відчувають загрозу. До нього можуть увійти Україна, Польща, Литва, Латвія, Естонія, можливо Румунія та Чехія. Головна ідея Альянсу - створення «поясу безпеки» від Балтійського до Чорного моря. Ці країни ментально та історично готові діяти жорстко та швидко.

Також є намітки Тристороннього союзу України, Великої Британії та Польщі - оборонна вісь, яка почала офіційно формуватися ще на початку 2022 року, але так і не переросла у повноцінний військовий блок. Теоретично сенс союзу такий: об'єднання британських ядерних гарантій, фінансів і технологій, польського логістичного хаба та армії, що переозброюється, а також українського бойового досвіду. Великобританія історично займає найбезкомпроміснішу позицію щодо Росії в Європі і не боїться діяти в обхід загальноєвропейського консенсусу. З іншого боку, проблемою такого блоку є географічна віддаленість Великобританії, що ускладнює пряме оперативне втручання її сухопутних сил.

Є ще так званий глобальний «Технологічний альянс» (Союз дронів та ШІ) - теоретичний союз нового типу, що базується не на спільній обороні територій, а на монополії у сфері військових технологій майбутнього. Потенційний склад: Україна, США, Великобританія, Тайвань, Південна Корея, Японія. А головна ідея зводиться до створення замкнутого циклу розробки, тестування та виробництва роботизованих систем, БпЛА, засобів РЕБ та штучного інтелекту для війни.

Україна тут може виступити головним світовим полігоном та розробником софту (програмного забезпечення) для бойового ШІ, а «азіатські тигри» (Тайвань, Південна Корея) і США постачатимуть мікрочипи та фінансування. Такий союз зробить армію України технологічно недосяжною для противників навіть без членства в НАТО.

Можливий ще й так званий «Ізраїльський варіант». Це означає, що Україна не входить до жодного альянсу, ніхто не зобов'язується воювати за неї (як США не воюють за Ізраїль своїми солдатами). Натомість Захід підписує юридично обов'язкові угоди на 10–20 років про гарантоване та безперервне фінансування, передачу новітньої зброї, розвідданих та допомогу у створенні потужного власного ВПК. Україна перетворюється на «фортецю», напад на яку стає для будь-якого агресора неприйнятно дорогим.