Як Іран розширює кампанію тиску, щоб отримати поступки від США — Reuters

Іран розраховує витримати протистояння з США, перетворивши торговельні маршрути, морські шляхи й енергетичну інфраструктуру Близького Сходу на точки тиску, які поступово підвищують ціну конфлікту, пише Reuters.

Замість того, щоб прагнути рішучої військової перемоги, Тегеран дотримується стратегії виваженої ескалації, спрямованої на розширення конфлікту без розгортання повномасштабної війни.

За словами чиновників із країн Перської затоки й аналітиків, мета полягає в тому, щоб переконати США та їхніх союзників, що стримування кризи обійдеться дорожче, ніж поступки Ірану щодо Ормузької протоки.

Послання Тегерана таке: якщо Вашингтон не прийме новий статус-кво, який надасть Ірану більшу роль в Ормузі, конфлікт може вийти за межі Перської затоки.

Ставлячи під загрозу важливі водні шляхи й енергетичні об’єкти, Іран вважає, що зможе посилити свої позиції в будь-яких майбутніх переговорах.

“Іран від початку намагався перевершити США в ескалації, розширюючи свої варіанти так, щоб щотижня мати що запропонувати — нову географію, новий тип зброї, новий тип цілей. Їхня головна перевага полягає не в тому, що вони можуть завдати шкоди Америці чи Ізраїлю, а в тому, що вони можуть завдати шкоди країнам регіону та світовій економіці”, — сказав Reuters Майкл Найтс із Вашингтонського інституту.

Розширення загроз за межі Ормузької протоки

Продемонструвавши свою здатність блокувати судноплавство в Ормузькій протоці, через яку до війни проходила приблизно п’ята частина світового постачання нафти, Тегеран продемонстрував, що жоден вузький морський прохід не є недоторканним.

Загрози для Червоного моря та енергетичної інфраструктури Саудівської Аравії свідчать про масштабніші зусилля, спрямовані на підвищення ціни захисту світової торгівлі, водночас перевіряючи терпимість Вашингтона до таких зривів.

Підхід Ірану відображає те, що чиновник однієї з країн Перської затоки описав як переконання серед командирів Корпусу вартових ісламської революції у тому, що вони “можуть отримати більше”. Іранці вбачають можливість у тому, що, на їхню думку, президент США Дональд Трамп не бажає глибоко вплутуватися у черговий конфлікт на Близькому Сході напередодні проміжних виборів у листопаді.

“Іранці вірять, що, розширивши війну та посиливши тиск, Трамп зрештою поступиться. Трамп вважає, що може завдати іранцям сильного удару та змусити їх сісти за стіл переговорів, але вони не піддадуться”, — зазначив посадовець.

Ескалація для отримання поступок

Такий розрахунок лежить в основі стратегії Тегерана в переговорах. Трамп анонсував переговори з Іраном, заявивши про скасування запланованого нового удару в надії укласти угоду про відкриття Ормузької протоки. Тегеран, однак, заявив, що наразі не веде переговорів із Вашингтоном.

За словами іранського джерела Reuters, керівництво Тегерана дійшло висновку, що попередні спроби проявити гнучкість призвели лише до посилення тиску з боку США. Це підкріпило думку про те, що перед початком конструктивних переговорів необхідно створити важелі впливу. За оцінкою Ірану, Трамп трактує поступки як слабкість і реагує лише на тиск.

Тегеран вважає, що зберігає ініціативу, частково тому, що адміністрація Трампа, здається, не впевнена, як далеко вона готова зайти у військовому плані, каже старший науковий співробітник Вашингтонського інституту Майкл Сінг.

“Іранці намагаються скористатися своєю перевагою. Вони зацікавлені у встановленні суверенітету над протокою та вибіркового контролю над цим водним шляхом”, — додав він. 

Колишній американський дипломат та експерт з питань Ірану Алан Ейр зазначив, що Тегеран дотримується стратегії стримування, спрямованої на те, щоб змусити Вашингтон зняти блокаду та припинити військові удари. 

“Вони не хочуть, щоб США диктували темп подій”, — заявив Ейр.

У центрі суперечки — майбутнє управління Ормузькою протокою. ЗМІ писали, що Оман представив Ірану підтриману країнами Перської затоки пропозицію щодо управління водним шляхом, яка передбачає добровільні збори.

Однак Тегеран прагне отримати адміністративну владу над протокою та можливість стягувати плату за послуги. Вашингтон відкинув будь-які збори, наполягаючи на тому, щоб Ормузька протока залишалася міжнародним водним шляхом, вільним від іранського контролю.

Змагання на витривалість

Кампанія Ірану призвела до наслідків, які відображають логіку його стратегії. На тлі того, як загрози поширилися за межі Ормузької протоки, регіональні та західні держави дедалі більше зосереджуються на захисті торговельних шляхів та енергетичної інфраструктури, а не на посиленні тиску на Тегеран.

Прикладом такого зрушення є морська коаліція, що формується під керівництвом Саудівської Аравії. Джерела з країн Перської затоки описують її як оборонну структуру, спрямовану на супровід торговельних суден, обмін розвідданими та захист морських шляхів, а не на пряме протистояння з Іраном.

Для Тегерана така динаміка є показником успіху. Не маючи можливості безпосередньо протистояти військовій потужності США, Іран продемонстрував здатність змусити уряди перейти до оборонної позиції, тим самим завдаючи їм збитків.

Кожна нова загроза — в Ормузі, в Баб-аль-Мандебській протоці тощо — збільшує обсяг ресурсів, необхідних для забезпечення безперебійності світової торгівлі.

По суті, це змагання на витривалість. Іранські лідери, схоже, вірять, що зможуть витримувати економічний тиск довше, ніж коаліція на чолі з США зможе терпіти постійні перебої у світовій торгівлі та на енергетичних ринках.

Ця стратегія також має дипломатичну мету. Демонструючи можливість розширити масштаби кризи, Тегеран сподівається визначити умови будь-яких майбутніх переговорів.

Обидві сторони відповідають ескалацією на ескалацію і жодна з них наразі, здається, не готова поступитися. Поки Вашингтон і Тегеран продовжують випробовувати рішучість один одного, залишається ризик, що стратегія, спрямована на максимізацію важелів впливу, може перерости у конфлікт, який жодна зі сторін не зможе повністю контролювати.

CNN писало, що Трамп зайшов у глухий кут у війні з Іраном. Потенційні варіанти для Трампа, які могли б змінити ситуацію, — ризикувати життями сотень американських військових у наземному вторгненні або визнати контроль Тегерана над Ормузькою протокою — виглядають неприйнятними. 

На думку деяких аналітиків, потенційний вихід із ситуації може передбачати компроміс, за якого США зможуть уникнути визнання того, що зазнали стратегічної поразки через ефективний контроль Тегерана над Ормузькою протокою, а Іран зможе стверджувати, що зберіг своє головне досягнення у війні. Однак прокласти політичний і дипломатичний шлях до цього моменту буде непросто.  

Також ЗМІ повідомляли, що США шукають “креативні та нестандартні” способипосилити тиск на Іран.