Мене турбує те, що Путін не захоче просто відступити: інтерв'ю з британським воєнним експертом Шоном Беллом

Віцемаршал Королівських ВПС Великої Британії у відставці, воєнний аналітик SKY News і BBC Шон Белл дав інтерв'ю 24 Каналу.

У розмові з журналістом нашого видання Даніелем Ткіє експерт дав оцінку нинішньої війни та проаналізував можливі сценарії завершення бойових дій, вказавши на ризики провокацій з боку Росії.

На думку Шона Белла, Росія може шукати вихід із війни через ескалацію або навіть провокацію проти НАТО, адже російський очільник Путін опинився в тупику.

Пан Белл відзначив нові форматам військово-промислової співпраці України із Заходом, прокоментував нови поточний етап відносин Володимира Зеленського з Дональдом Трампом, позицію нового британського уряду та перспективи передачі Україні технологій для ППО, РЕБ і ракетних програм.

24 Канал подає текстову та перекладену українською версію інтерв'ю Шона Белла.

Нова логіка війни

Як ви в цілому оцінюєте ситуацію на війні зараз? Від часу запису нашого попереднього подкасту в березні 2026 року багато змінилося. Україна перехопила ініціативу на полі бою. Як ви це оцінюєте?

Я вважаю, що в цій темі потрібно бути дуже обережними з висновками. Я не бачу, щоб ініціатива на полі бою перейшла до іншої сторони. Потрібно це розуміти.

Однак тепер війна розділилася на дві окремі складові. Перша — це війна на виснаження на Донбасі.

Росіяни кидають величезні сили на Костянтинівку і поступово просуваються вперед. Україна ж намагається зробити кожен крок цього просування максимально болісним для них.

Водночас вона переносить бойові дії на територію Росії. Вона завдає ударів углиб, знищує логістичну інфраструктуру та об’єкти нафтопереробної галузі.

Нещодавно я бачив дані, згідно з якими обсяги нафтопереробки в Росії досягли найнижчого рівня за двадцять один рік, а отже, Росія вже не може отримувати необхідні їй доходи для фінансування війни.

Тиск на неї зростає, і схоже, ми наближаємося до домовленості, яка може передбачати замороження по поточній лінії фронту. Однак я поки не сказав би, що хід війни вже змінився на користь України.

Ви щойно згадали про можливу угоду. За інформацією ЗМІ, зараз американці та українці обговорюють обмежене повітряне перемир’я, після чого цю пропозицію мають передати Кремлю. Однак це не схоже на значний прорив, адже йдеться лише про часткове припинення вогню. Чи відмовиться Путін від одного зі своїх важелів тиску ще до зими, коли Росія зможе завдавати по Україні ще потужніших ударів?

Коли я кажу, що ми рухаємося до угоди, це не означає, що вона буде укладена найближчими днями, тижнями чи місяцями. Але Росія безумовно відчуває дедалі більший тиск останніми місяцями.

У першій половині року вона втрачала більше військових, ніж могла набрати до армії. Росіяни також втрачали території швидше, ніж встигали захоплювати нові.

Водночас не слід забувати, що Росія окупувала близько двадцяти відсотків території України. Її головною метою залишаються міста-фортеці на Донбасі, і задля цього російське командування готове перекидати війська з інших напрямків, послаблюючи там свої позиції.

Мене турбує те, що Путін не захоче просто відступити. Він не захоче втрачати обличчя. Тому зараз багато говорять про те, чи не спробує він у тій чи іншій формі спровокувати протистояння з НАТО, адже це дозволило б змусити світових лідерів сісти з ним за стіл переговорів і подати ситуацію так, ніби він вистояв у протистоянні не лише з Україною, а й з усім альянсом.

Але є й позитивні сигнали, на яких нам потрібно зосередитися. Зокрема, схоже, що президент Зеленський знаходить дедалі більше спільного з президентом Трампом, а це надзвичайно важливо.

Інтерв'ю з Шоном Беллом – дивіться відео:

Погрози Путіна до НАТО, ескалація та пошуки виходу з тупіка

Ви згадали про можливу російську атаку на НАТО, за допомогою якої Москва могла б змусити альянс сісти за стіл переговорів. Чи не здається вам такий сценарій нереалістичним? Чи може Путін дозволити собі відкрити ще один фронт?

Я не маю на увазі, що Путін почне війну з НАТО. Він може організувати провокацію під чужим прапором, щоб виправдати введення військ на територію однієї з країн альянсу.

Сила НАТО сьогодні ґрунтується на гарантіях п'ятої статті. Основний принцип альянсу полягає в тому, що напад на одного його члена вважається нападом на всіх.

Але чи прийдуть США на допомогу НАТО, якщо Росія атакує одну з країн Балтії? Я вважаю це малоймовірним, але для решти альянсу це стало б серйозним потрясінням.

Путіну знадобиться вихід із цієї війни. Досі він досить успішно прикривав реальність погрозами. Я не вважаю, що НАТО загрожує напад, однак нам потрібно обережно підійти до того, як допомогти Путіну вийти з цієї війни, адже зараз він опинився в глухому куті.

Певно, це один із найгірших можливих сценаріїв.

Водночас є інформація, що російські прихильники жорсткої лінії нібито закликають Путіна саме до ескалації. Вони пропонують убити президента Зеленського, завдати ударів по центрах ухвалення рішень у Києві або навіть застосувати ядерну зброю. Наскільки ймовірні такі сценарії?

Така небезпека справді є.

Україна навряд чи зможе здобути перемогу в цій війні в звичайному сенсі. Коли я приїжджав в Україну, ми з вами обговорювали, як виглядала б перемога. На початку війни йшлося про повне витіснення Росії з усієї української території. Я не думаю, що найближчим часом це реально, тому метою має бути збереження тієї частини країни, яка залишається суверенною Україною, а це близько вісімдесяти відсотків її території.

Вона має зберегти свою державність, безпеку, свободу, культуру та мову. Подібна ситуація свого часу склалася у Фінляндії під час Зимової війни.

Вирішувати це мають не я, а українці. Але ця війна триває вже дуже довго. Тепер, коли Путін опинився у складному становищі, нам потрібно шукати можливості для того, щоб запропонувати йому шлях до завершення війни. Інакше Росія й надалі продовжуватиме цю війну.

Яким міг би бути такий вихід? Припинення вогню по поточній лінії фронту без мирної угоди?

Я не знаю. Складно уявити, що Путін погодиться вивести війська з якоїсь території.

Водночас українцям доведеться провести дуже складну дискусію про те, який результат можна було б вважати прийнятним.

Коли я приходжу на Майдан, то не можу стримати сліз. Неможливо залишатися байдужим, коли бачиш усі ці прапори й усвідомлюєш, скільки людей загинуло. Українці заплатили неймовірну ціну, щоб опинитися на нинішньому етапі.

Однак зараз уже відчувається втома від війни і розуміння того, що її потрібно завершувати. Постає питання: яким буде це завершення? На які жертви доведеться піти Україні і чи переважать потенційні вигоди супутні ризики?

Тут важливу роль можуть відіграти НАТО і коаліція охочих. Про це вже багато говорили, але рішення — за Україною.

Західна допомога, ракети і кооперація у виробництві

Чи вважаєте ви, що коаліція охочих зможе допомогти Україні, не вступаючи у війну, а лише виступаючи гарантом успішного завершення конфлікту?

Загалом ми вже бачимо, як Захід може допомагати Україні. На початку війни їй передали далекобійні ракети, танки, а потім і винищувачі. Однак найбільше Україна потребувала зброї для далекобійних ударів і засобів протиповітряної оборони.

Західним країнам дуже складно постачати їх у великих кількостях, бо необхідних запасів просто немає. Навіть якщо збільшити виробництво, на це піде чимало часу.

З іншого боку, Захід може передавати Україні головки самонаведення, бойові частини, ракетні двигуни й електронні системи для далекобійних ракет, а Україна буде самостійно збирати готові вироби. Це заощадить роки, величезні кошти на льотні випробування та сертифікацію безпеки.

Ми можемо масово виробляти компоненти і допомагати Україні збирати ракети.

Крім того, оборонно-промислова база України дуже ефективна в масовому виробництві зброї, а Росія не надто успішна у впровадженні інновацій. Україна показала виняткову здатність швидко створювати і застосовувати нові рішення. На мою думку, саме це впродовж останнього року забезпечувало їй перевагу.

Ви згадали українські ракети "Фламінго" і "Нептун", а також десятки дронів, які виробляють щодня. Інколи Україна здатна запускати по російських цілях від семи до десяти тисяч дронів на день. Наскільки це важливо? Чи зможе Росія вирішити цю проблему за допомогою засобів протиповітряної оборони? Складається враження, що її системи настільки перевантажені, що вже не здатні перехоплювати достатню кількість українських безпілотників.

Насправді ситуація трохи складніша. Не потрібно забувати, що спочатку Росія купувала Шахеди в Ірану, а потім розробила свою версію. Росіяни навіть встановили на неї маленький реактивний двигун. Вони можуть адаптуватися і масово виробляти таку техніку.

Проблема Росії полягає в тому, що щойно противник адаптується, їй потрібно багато часу, щоб створити нову модифікацію. Україна ефективно організувала цей процес на передовій.

Частково такий підхід впровадив Федоров. Він заохочував систему, за якої промисловість працює на потреби фронту, а підрозділи можуть отримувати необхідну техніку за спеціальні бали. Якщо на передовій виникала якась проблема, то тієї ж ночі виробники починали шукати спосіб її вирішити.

Завдяки цьому Україна досягла величезних успіхів. У Росії нічого подібного немає. Російські солдати просто виконують накази. Будь-яке питання дуже довго доходить до керівництва. Вони не здатні діяти так швидко, тому на тактичному рівні Україна отримала перевагу.

Крім того, Росії бракує засобів ППО, щоб захистити навіть російський аналог Amazon — Wildberries. Знищено її логістичну інфраструктуру на суму два мільярди двісті мільйонів доларів. Росія не здатна захистити такі об’єкти, тож війна все більше приходить на російську територію.

Самі по собі ці удари не покладуть край війні, але поступово спонукатимуть Путіна активніше шукати вихід із ситуації.

США, Зеленський і зміна підходу Трампа

Президент України Володимир Зеленський зустрівся з президентом Трампом у Білому домі. Це була продуктивна зустріч. Крім того, вони зустрічалися в Анкарі. Я висвітлював цю подію прямо на місці і чув їхні вступні заяви. Президент Трамп був налаштований щодо президента Зеленського дуже позитивно і дружньо. Можливо, після цих зустрічей між двома лідерами навіть виникли дружні стосунки. Чи бачите ви зміни в ставленні Трампа до України?

Насамперед, президент Трамп змінює свою риторику чи не щоранку, тому зрозуміти, у що саме він вірить, досить складно.

Давайте будемо чесними. Президент Трамп ніколи не був одним із головних прихильників України. Він вважає цю війну європейською проблемою.

Однак президент Зеленський дуже вміло скористався нинішньою ситуацією. Як відомо, Трамп намагається знайти вихід із війни з Іраном. Він почав її 28 лютого і заявив, що вона триватиме від чотирьох до шести тижнів. Однак зараз уже сто п'ятдесят другий день війни, і вона лише розширюється. Трампу потрібен вихід.

Зеленський дуже точно наголошує в розмовах із ним, що Росія постачає Ірану зброю. Між Росією та Іраном діє угода про військове співробітництво. Москва також надає Тегерану супутникові знімки та розвідувальні дані.

Як військовий я аналізую дії Ірану і бачу, що він здатний завдавати точних ударів по американських військових базах на Близькому Сході та добре захищених стратегічних об'єктах. Здавалося б, такий рівень точності перевищує самостійні можливості Ірану, але завдяки російській допомозі він зміг цього досягти.

Тому Зеленський може переконувати Трампа, що його справжній ворог — Росія, адже вона ускладнює ситуацію в Ірані. Отже, США слід зосередитися на Росії і водночас допомогти Україні. Тому, на мою думку, не дивно, що тепер Трамп демонструє більшу готовність підтримувати Зеленського, адже у них з'явився спільний ворог — Росія.

Сполучені Штати надали Україні ліцензії на виробництво ракет-перехоплювачів для систем Patriot. Але коли це виробництво реально може початися? Йдеться про місяці чи роки?

Насамперед, я не думаю, що рішення дозволити Україні самостійно виробляти такі ракети було випадковим. Воно безпосередньо пов'язане з війною проти Ірану, адже Сполучені Штати витрачають там значний запас ракет для систем Patriot, Aegis і THAAD.

Такі засоби не виробляють у великих кількостях, але зараз їх використовують майже щодня для перехоплення іранських балістичних ракет. Тож у Сполучених Штатів просто немає достатньо ракет, щоб постачати їх Україні.

Тому одним зі способів вирішити проблему стало надання Україні дозволу на власне виробництво. Головна складність полягає в передачі необхідних технологій. Ці ракети надзвичайно складні і складаються із сотень, а можливо, і тисяч різних компонентів.

Україна не зможе виробляти всі деталі самостійно, тому, ймовірно, мова піде радше про складання ракет із готових компонентів, а не про повний виробничий цикл. Більшість фахівців вважають, що окремим компаніям знадобиться мінімум рік, щоб збільшити випуск деталей для Patriot.

Отже, це не короткострокове рішення, але воно є частиною ширших зусиль Європи щодо допомоги Україні та оцінки її здатності виробляти озброєння самостійно. І, ймовірно, так Україна отримає необхідні ракети швидше, ніж якщо чекатиме, поки Захід наростить виробництво до потрібного рівня.

Велика Британія, новий прем'єр і технології радіоелектронної боротьби

Зараз ми находимося в самому серці Лондона, поруч із Букінгемським палацом. У Великій Британії новий прем’єр-міністр Енді Бернем. Нещодавно він зустрічався з президентом України Володимиром Зеленським. Це була ще одна позитивна зустріч. Прем'єр-міністр Бернем заявив, що вони знайшли спільну мову і що їхня перша особиста розмова пройшла конструктивно. Як ви оцінюєте цю зустріч? Чи готовий новий британський прем’єр-міністр продовжувати політику свого попередника щодо України і позиціонувати себе як світового лідера в її підтримці?

Я вважаю, що Енді Бернем продовжить підтримувати Україну, тому що британське суспільство загалом вважає таку підтримку необхідною. Звичайно, завжди знайдуться люди, які мають іншу думку. Однак більшість громадян нашої країни переконані, що ми маємо робити все можливе для України. Тож я впевнений, що за Бьорнема ця політика збережеться.

Що стосується ролі світового лідера, то одне з головних зауважень до Стармера полягало в тому, що він занадто багато подорожував і часто перебував поза межами країни. У Великої Британії чимало серйозних проблем. У нас величезний державний борг. Національна служба охорони здоров'я ледь тримається. Соціальні витрати вийшли з-під контролю. Ми намагаємося збільшити фінансування оборони, але досі не досягли рівня витрат, які зобов'язалися забезпечити в межах НАТО.

Крім того, ми модернізуємо підводні човни та ракети, що становлять нашу систему ядерного стримування. Усе це потребує грошей. Тому я вважаю, що Бернем більше зосереджуватиметься на внутрішніх проблемах країни, ніж на міжнародній політиці. Єдиним винятком, ймовірно, стане Україна. Я переконаний, що він залишатиметься надійним прихильником вашої країни.

Прем'єр-міністр Бернем також оголосив про рішення передати Україні права інтелектуальної власності, необхідні для виробництва спеціальних британських систем радіоелектронного придушення. Про які саме системи йдеться і що означає це рішення?

Коли я служив військовим льотчиком, головні секрети вже полягали не в обладнанні або самому літаку, а в програмному забезпеченні. Наприклад, мій літак вразливий, щойно його виявляє ворожий радар. Але якщо я можу заглушити цей радар або створити для нього хибну картину, щоб він думав, що я перебуваю в одному місці, хоча насправді я в іншому, це дає мені перевагу.

Існує багато складних методів, які дозволяють це робити. Під час Холодної війни ми майже щодня розробляли нові технології такого типу.

Наскільки я розумію, британський уряд виходить із того, що Україні потрібні системи придушення не лише російських радарів, а й ракетних комплексів та дронів. А у Великої Британії є чимало технологій, здатних у цьому допомогти.

Основна небезпека полягає в тому, що в разі потрапляння такого обладнання до рук росіян ми втратимо свою перевагу на полі бою, а Росія робитиме все можливе, щоб заволодіти цими системами. Тому нам потрібно діяти дуже обережно.

Технології є асиметричною перевагою Заходу на полі бою. Ми розраховуємо, що саме завдяки їм зможемо перевершити Росію. Якщо росіяни зрозуміють принцип роботи цих технологій, розроблять засоби протидії, це створить небезпеку і для нашої країни. Тож це дуже великий крок.

Отже, це означає, що Велика Британія відкриє Україні всі свої секрети?

Ні, але це реальний спосіб допомогти вам. Україна також допомагає іншим країнам.

Ви здобуваєте унікальний досвід ведення дронової війни. Цей досвід необхідно вивчати всій Європі, тому спільне розуміння цих технологій та обмін досвідом матимуть вирішальне значення.

У майбутньому це принесе Україні користь, коли "Коаліція Охочих" долучатиметься до мирного процесу.

І останнє питання стосується спільних виробничих проєктів Великої Британії та України. Зокрема, йдеться про проєкт Night Fall, який передбачає спільне створення балістичної ракети. Велика Британія також планує розробити власну крилату ракету малої дальності. Чи зможуть ці проєкти допомогти Україні найближчим часом? Які приблизні строки їх реалізації і яка нинішня стратегія?

Насамперед потрібно розуміти різницю між крилатими та балістичними ракетами.

Крилата ракета летить в атмосфері, зазвичай зі швидкістю близько чотирьохсот-п'ятисот миль на годину, і здатна уникати виявлення. Такі ракети складно збивати.

У Великої Британії вже є кілька зразків подібної зброї. Зокрема, ми передали Україні ракети Storm Shadow, а зараз розробляємо їхнього наступника. І, наскільки мені відомо, ми також намагаємося допомогти Україні створювати і виробляти власні версії таких ракет. На мій погляд, це цілком реально зробити найближчим часом.

З балістичними ракетами ситуація інша. Вони покидають атмосферу, виходять у космос, а потім летять до цілі. Їх дуже складно створювати і наводити. Для цього потрібні спеціальні технології. І наскільки мені відомо, у Великої Британії немає особливого досвіду в цій сфері.

Ми майже не розробляємо балістичні ракети, тим більше для експорту, тож Велика Британія зможе передати Україні окремі технології. Однак я не впевнений, що ми є провідними фахівцями в цій галузі.

А крилаті ракети можуть стати ефективним способом збільшити український арсенал.

Ви згадали про ракети Фламінго. Якщо чесно, вони виглядають дещо старомодно і не вирізняються високою малопомітністю. Це чудовий продукт, але для результату потрібно багато ракет.

Наступне покоління Storm Shadow матиме кращу малопомітність, тому їх буде важче збивати. Відповідно, їх не знадобиться так багато, адже більша кількість зможе прорватися до цілей.

Тому співпраця вигідна і Україні, і Британії, допомагаючи обом поповнювати запаси озброєння через спільні проєкти.

Україна, можливо, уже перебуває на початковому етапі створення компанією Fire Point власної балістичної ракети.

Так. Перевага України в тому, що на вас не поширюються настільки жорсткі обмеження, які діють у нас.

Випробовувати балістичну ракету дуже складно, адже вона долає величезну відстань і виходить у космос. Якщо щось піде не так, потрібно мати велику безпечну зону.

В Україні через війну ви змушені більше зосереджуватися на ефективності, тому, можливо, ми зможемо поділитися з вами окремими технологіями, а ви скоріше інтегруєте їх у ракетну систему, ніж це вдалося б зробити нам. Таке співробітництво має бути взаємовигідним.

Це інтерв'ю було скорочено та виправлено для кращого розуміння аудиторією.