Операція «40 днів» для Путіна. Підсумки і прогнози

40 днів безперервно в інформаційному просторі з’являлися повідомлення про нові масовані удари по Росії. Під атаками опинялися нафтопереробні заводи, військові аеродроми, авіаційні підприємства, об'єкти протиповітряної оборони, порти та склади боєприпасів. Незвичною ціллю стали хіба що логістичні центри найбільшого російського маркетплейса Wildberries.

Усі ці удари були частиною однієї кампанії, яку наприкінці червня анонсував президент Володимир Зеленський. «Главком» підбиває підсумки 40-денної операції та разом із експертами розбирається, наскільки ефективної вона виявилася.

Що таке 40-денна операція

25 червня президент Володимир Зеленський оголосив про початок нової кампанії військового опору Росії. Після доповіді на той час т.в.о. голови СБУ генерал-майора Євгена Хмари глава держави доручив спецслужбі провести 40-денну операцію впливу на державу-агресорку, головною метою якої назвав спонукання Кремля до завершення війни.

Символічність числа пояснило видання The Economist: у слов'янській традиції 40-й день має особливе значення – за віруваннями, саме тоді душа остаточно залишає земний світ. Видання інтерпретувало цей термін як символічний сигнал президенту Росії Володимиру Путіну, надісланий у межах ширшої інформаційної кампанії Зеленського.

Про саму операцію влада майже нічого не розповіла. Відомо лише, що вона будується на застосуванні далекобійних і середньої дальності засобів ураження, а її ключовим виконавцем став Центр спеціальних операцій «Альфа» СБУ. За словами президента, саме цей підрозділ уже кілька місяців демонстрував одні з найкращих результатів зі знищення живої сили, військової техніки та критично важливих об'єктів окупантів.

Відсутність будь-яких деталей одразу породила численні припущення. Політолог Володимир Фесенко, наприклад, висловлював думку, що йдеться про продовження логіки операції «Павутина» – серії далекобійних ударів по стратегічних цілях у глибокому російському тилу. Водночас він застерігав: навіть найуспішніші спецоперації навряд чи здатні самі по собі змусити Росію сісти за стіл переговорів.

Схожу оцінку давали і західні аналітики. Професор стратегічних досліджень Університету Сент-Ендрюс Філліпс О'Браєн розповідав, що кампанія має не лише військову, а й психологічну мету. Її завданням є перенесення наслідків війни вглиб Росії, демонстрація вразливості військової та критичної інфраструктури. Ключове – показати російському керівництву й суспільству, що навіть віддалені від фронту регіони більше не можуть почуватися у безпеці. Особливого значення ця стратегія набуває напередодні виборів до Державної думи РФ, які заплановані на 18–20 вересня.

Але вже тоді російський економіст Владислав Іноземцев в інтерв’ю «Главкому» наголосив: 40 днів – занадто короткий термін, аби досягти стратегічного ефекту. На його думку, Україна не повинна зупиняти кампанію після завершення визначеного президентом періоду, оскільки лише системний і тривалий тиск на військову, паливну та логістичну інфраструктуру Росії здатний поступово виснажити її.

Хто насправді стоїть за ударами по Росії

Попри те, що кампанію публічно назвали «40-денною операцією СБУ», її виконавцями були різні складові Сил оборони України. Саме Служба безпеки отримала від президента завдання реалізувати план системного тиску на воєнно-економічний потенціал Росії й протягом 40 днів регулярно публікувала підсумки операції. Водночас у більшості повідомлень спецслужба наголошувала, що удари завдавалися спільно із Силами оборони України.

До таких операцій належать, зокрема, удари по Євпаторійському авіаційному заводу, порту Тамань, Волгоградському та Пермському нафтопереробних заводах, а також по військовому аеродрому «Ханська» в Адигеї.

Важливу роль у кампанії відіграють Сили безпілотних систем – окремий рід військ Збройних сил України, створений у 2024 році для розвитку безпілотних технологій. Саме їхні підрозділи виконують значну частину далекобійних ударів по військових і промислових об'єктах на території Росії. Із червня 2025 року Сили безпілотних систем очолює Роберт Бровді («Мадяр»).

Крім ударних безпілотників, у кампанії застосовуються й інші засоби ураження. Зокрема, окремі об'єкти в російському тилу атакували українськими далекобійними крилатими ракетами «Фламінго» (FP-5), про використання яких повідомляли Генеральний штаб і Сили оборони. Саме таким озброєнням, зокрема, було уражено авіазавод «Авітек» у Кірові.

Найбільші об'єкти, уражені за 40 днів

Під час кампанії були уражені десятки військових, промислових і логістичних об'єктів. «Главком» згадує ті, які найкраще демонструють масштаб і характер цієї серії ударів.

Аеродром «Ханська» (Адигея). За даними СБУ, під час удару по військовому аеродрому були уражені два винищувачі Су-35, два навчально-тренувальні літаки Л-39, резервуарний парк паливно-мастильних матеріалів та інша інфраструктура аеродрому.

Євпаторійський авіаційний завод. У тимчасово окупованому Криму ціллю став завод, який обслуговує та ремонтує російську військово-транспортну й бойову авіацію – Су-25, Ан-12, Ан-24 і Ан-26. Унаслідок удару пошкоджено два ангари для зберігання авіатехніки та виробничий цех підприємства.

Нафтопереробний кластер: п'ять заводів за один тиждень. Найбільш системного удару за 40 днів зазнала нафтопереробна галузь Росії. Волгоградський завод «Лукойл-Волгограднефтепереработка» потужністю близько 15 млн тонн нафти на рік і пермський «Лукойл-Пермнафтооргсинтез» – два з найбільших підприємств галузі.

Також українські військові успішно атакували одразу три заводи Уфимського нафтопереробного комплексу – «Башнефть-УНПЗ», «Башнефть-Новойл» і «Башнефть-Уфанефтехим», які стоять фактично впритул один до одного і сумарно переробляють понад 23,5 млн тонн нафти на рік. За даними СБУ, дрони подолали до цих заводів приблизно 1600 кілометрів від українського кордону – один із найдаекобійніших ударів кампанії.

Порт Тамань. Один із ключових логістичних вузлів південної Росії, зокрема термінал «Таманьнефтегаз», через який щороку проходить перевалка до 20 млн тонн нафти й нафтопродуктів на експорт. Прибутки від цього експорту – одне з головних джерел фінансування війни, включно з оборонними програмами та закупівлею озброєння. Після удару наприкінці липня на території порту зафіксували масштабну пожежу; це не перша атака на об'єкт за останній рік.

Станція «Субханкулово». Ще одна ціль із символічною дальністю – лінійно-виробнича диспетчерська станція в Туймазинському районі Башкортостану, приблизно за 1350 кілометрів від українського кордону. Далекобійні безпілотники СБУ уразили резервуарний парк нафтоперекачувальної станції, яка входить до системи «Транснефть – Урал». Станція є одним із ключових вузлів приймання, зберігання й перекачування нафти з родовищ Західного Сибіру та Башкирії – як на нафтопереробні заводи, так і в магістральні експортні трубопроводи. А «Транснефть» транспортує близько 83% усієї видобутої в Росії нафти.

Логістичні центри Wildberries. Окремим напрямком кампанії стали удари по складській інфраструктурі найбільшого російського маркетплейсу Wildberries. Перші атаки на логістичні комплекси почалися в липні й надалі стали системними. Компанія має найбільшу серед онлайн-ритейлерів логістичну мережу в Росії – понад десяток великих розподільчих хабів і більше сотні сортувальних центрів загальною площею понад 1 млн кв. м.

У липні українські безпілотники уразили логістичні комплекси компанії в Московській, Ленінградській, Воронезькій, Самарській, Тверській областях, а також у Краснодарському краї, Ставропіллі, окупованому Криму та Санкт-Петербурзі.

Ще кілька успішних ударів:

• Аеродром «Бельбек» у Криму – виведено з ладу радіолокаційну станцію дальнього виявлення «Небо-У».
• Аеродром «Саки» в Криму – влучання по резервуару пально-мастильних матеріалів.
• РЛС 92Н6Е Grave Stone комплексу С-400 у Ростовській області – пошкоджено багатофункціональну станцію виявлення цілей одного з ключових російських зенітних комплексів.
• Ракетний катер «Молнія» проєкту 12418 в Каспійському морі – успішно уражений бойовий корабель.
• Два патрульні катери «Мангуст» проєкту 12150 у Чорному морі – виведені з ладу.
• Авіазавод «Авітек» у Кірові – спеціалізується на виробництві авіаційного обладнання та продукції для оборонної промисловості РФ. Бере участь у виробництві ЗРК «Тор», ракет Х-101 і Х-59М2/Х-59М2А, постачаючи компоненти для їхніх двигунів.
• Нафтоперекачувальна станція «Второво» у Владимирській області, яка живить пальним Москву, – перша успішна ціль операції, уражена вже 27 червня, у перший тиждень кампанії.

Крім цього переліку, за 40 днів було уражено ще десятки менших об'єктів: зенітний комплекс «Тор-М2», комплекс радіоелектронної боротьби «Поле-21», три радіолокаційні станції «Подльот-К1» і РЛС «Каста-2Е2» на Кубані, танкери «тіньового флоту» Louise 1, Banda та Avero, два вантажні судна, що перевозили військові вантажі між Іраном і Росією, автомобільні пороми «Єйськ», «Марія», «Лаврентій» і «Панагія», вантажна станція «Кавказ», а також склади боєприпасів і пально-мастильних матеріалів окупантів в Обриві, Чистяковому, Маріуполі, Красноперекопську, Гуковому, Маринівці, Лагідному, Волновасі та П'ятихатках.

«Ефект накопичення»: чому результати операції стануть помітними не одразу

Колишній співробітник СБУ, військовий експерт Іван Ступак у коментарі «Главкому» пояснив: оцінювати ефективність 40-денної операції поки що передчасно. За його словами, кампанія такого масштабу не може принести миттєвий результат, а розрахована на поступове виснаження російського військового та економічного потенціалу.

«40 днів не могли одразу ні на що вплинути. Це буде два-три рази по 40 днів, перш ніж можна буде побачити результат. Президент мав на увазі, що в цей період часу буде посилення тиску. Ефект має з'явитися на певному горизонті, але точно не зараз», – пояснює експерт.

Серед найуспішніших ударів останніх тижнів Ступак називає атаки по Тамані, Краснодарському краю та Башкортостану. Зокрема, він відзначає ураження військових об'єктів у Краснодарському краї, де були пошкоджені літаки Су-35, а також удари по Башкортостану, що розташований приблизно за 1600 км від України. Водночас експерт наголошує: навіть такі успішні операції самі по собі не можуть кардинально змінити ситуацію на війні.

Окремо Ступак звертає увагу на системні удари по російській нафтовій інфраструктурі. Адже Росія зараз змушена відновлювати пошкоджені нафтопереробні заводи фактично «по-живому» – швидко латати руйнування та запускати підприємства в роботу, попри те що вони знову потрапляють під удари.

«Це як спортсмен, який отримав травму: йому зашили рану, а він одразу починає тренуватися, і вона знову розходиться. Її знову зашивають, і все повторюється. Настане момент, коли це вже буде неможливо робити», – пояснює експерт.

На думку колишнього співробітника СБУ, Україна має продовжувати такі атаки якомога довше, адже вони поступово виснажують ремонтні та виробничі можливості Росії.

Окремий ефект, за словами Ступака, дають удари по логістичній інфраструктурі маркетплейса Wildberries. Він зазначає, що атаки по великих складах компанії вже впливають не лише на сам маркетплейс, а й приблизно на 400 тис. активних продавців, інвесторів, які будували логістичні комплекси, банки, що кредитували ці проєкти, а також фактичних власників бізнесу.

Експерт нагадує, що далеко не всі склади належать Wildberries – значна частина побудована приватними інвесторами й здається компанії в оренду. Серед осіб, які стоять за цим бізнесом, є Тетяна Кім, Сулейман Керімов, а також деякі особи з оточення самого Путіна.

За оцінкою Ступака, близько 20% логістичної інфраструктури Wildberries уже не працює, що є критичною втратою для будь-якої великої компанії. Якщо нинішня інтенсивність ударів збережеться, він не виключає, що до кінця року Wildberries може оголосити про банкрутство. Кінцевою метою таких ударів експерт називає виведення з ладу всіх великих логістичних центрів компанії, яких, за його оцінкою, налічується 20–25.

Втім, головним результатом кампанії Ступак називає не окремі резонансні удари, а їхній накопичувальний ефект. За його словами, це стосується як логістичної інфраструктури, так і військових об'єктів. Російська система постачання залишається великою й здатною частково компенсувати втрати, однак кожен знищений склад боєприпасів, база пального чи логістичний вузол поступово послаблюють можливості армії забезпечувати війська на фронті.

«Не можна сказати, що ми знищили один склад і тепер усе розсиплеться. Але коли немає складу – немає постачання. Якісь снаряди не доїхали на фронт, не змогли обстріляти наші позиції, вціліли наші хлопці та дівчата. Цей ефект неможливо побачити одразу, але він є», – підсумував експерт.

Як удари змінюють російський тил

Колишній голова СБУ, а нині народний депутат Валентин Наливайченко також вважає, що головний результат 40-денної кампанії полягає не в окремих успішних ударах, а в їхньому комплексному ефекті. У коментарі «Главкому» він розповів, що йдеться одночасно про військово-технічний, логістичний та економічний тиск на Росію.

Ексголова СБУ підкреслив: важливо й те, що удари завдаються не лише по тимчасово окупованих територіях України, а й дедалі глибше на території самої Росії. Серед уже відомих результатів він називає ураження військових літаків, центрів зв'язку, морських суден, транспортної інфраструктури та об'єктів паливно-енергетичного комплексу.

Особливе значення, на його думку, мають удари по нафтопереробних заводах, нафтобазах і логістиці постачання пального. Саме через ці об'єкти, наголошує Наливайченко, російська армія забезпечується бензином і дизельним паливом як на території Росії, так і на окупованих українських територіях.

Водночас економічний ефект кампанії не обмежується паливною інфраструктурою. Наливайченко звертає увагу на атаки по великих логістичних мережах, зокрема складах Wildberries. «Це системний економічний тиск і знищення логістичних мереж, складів, як Wildberries, і не тільки. Вони завдають серйозного масштабного впливу і на економіку країни-агресора, і на людей, які бачать тепер на власній території, до чого призвела війна Путіна», – каже він.

На думку колишнього голови СБУ, нинішні 40 днів не є завершенням кампанії.

«Я переконаний, що це не обмежиться 40 днями. Далі буде продовжено, але вже з урахуванням того, як спрацювали окремі напрямки. Там, де було досягнуто результату, буде подальше планування та здійснення ураження агресора», – підсумував Наливайченко.

Це вже не окремі спецоперації, а системна кампанія

Генерал-майор СБУ, колишній заступник голови спецслужби Віктор Ягун у розмові з «Главкомом» наголосив: 40-денну операцію не варто розглядати окремо від загальної стратегії глибинних ударів по Росії. За його словами, затверджений президентом наприкінці червня план, є саме операцією СБУ, однак реалізується в межах ширшої кампанії, до якої залучені різні складові Сил оборони України.

«Конкретна операція є операцією СБУ, а загальна стратегія «далекобійних санкцій» – це вже системна діяльність усього сектору безпеки й оборони», – пояснює Ягун.

На його думку, головне досягнення кампанії полягає не в кількості уражених об'єктів, а в зміні самого підходу. Якщо раніше йшлося переважно про окремі резонансні спецоперації, то зараз Україна послідовно завдає ударів по взаємопов'язаних елементах російської воєнної машини – аеродромах, підприємствах оборонно-промислового комплексу, засобах ППО, нафтопереробних заводах, паливній інфраструктурі, логістичних вузлах, складах і морських цілях.

За словами Ягуна, така тактика спрямована не лише на знищення окремих об'єктів, а й на порушення виробничих, транспортних і військових ланцюгів Росії.

Найбільше експерта вразила географія ударів і рівень їхньої підготовки. Він наголошує, що за кожною атакою стоїть цілий комплекс роботи – від розвідки й вибору цілі до планування маршруту, подолання російської ППО та підтвердження результатів ураження. «Фактично ми бачимо сформований технологічний і оперативний цикл – від отримання розвідувальної інформації до ураження конкретного елемента воєнної економіки противника», – каже він.

Водночас Ягун застерігає від завищених очікувань. На його думку, одна 40-денна операція сама по собі не може змінити хід війни. Її ефективність проявляється лише тоді, коли такі удари стають регулярними, поєднуються із санкційним тиском і змушують Росію витрачати дедалі більше ресурсів на захист власного тилу.

Що далі

Формально 40-денна операція добігла кінця, однак українська влада дала зрозуміти: кампанія глибинних ударів по військових та економічних об'єктах Росії не завершиться.

Начальник ГУР Кирило Буданов заявив, що операція з примусу Росії до миру триватиме й надалі. За його словами, головним є не сам процес, а його результат. «Не стільки важливо, як зайти у цей процес, важливіше – з чим ми з нього вийдемо. Щоб вийти з нього з потрібним нам результатом, ми маємо бути сильними», – наголосив Буданов.

Водночас глава Офісу президента зазначив, що Кремль і надалі помилково розраховує досягти своїх цілей військовим шляхом. На його думку, війна для Росії вже зайшла у глухий кут, при цьому активна фаза переговорів наразі перебуває на паузі, хоча сам переговорний процес не припинився.

Тим часом, поки  матеріал готувався до публікації, президент Володимир Зеленський повідомив, що заслухав доповідь т.в.о. голови СБУ Олександра Поклада щодо результатів роботи служби у липні та погодив проведення нових операцій. Також глава держави зазначив, що спецпідрозділ «Альфа» СБУ став першим серед усіх підрозділів Сил оборони за кількістю уражень противника. За його словами, лише за липень спецпризначенці за допомогою безпілотників знищили або важко поранили 30 272 російських військових, і ці дані підтверджені відеофіксацією..

Кароліна Терещенко, «Главком»