Домагання є, а покарання немає: суд Києва виніс несподіване рішення щодо інциденту в метро

Київське метро

Київський апеляційний суд визнав факт домагання чоловіка до жінки у вагоні метро між станціями «Видубичі» та «Звіринецька», проте залишив у силі рішення про закриття справи. Головною причиною стала відсутність належних доказів провини звинуваченого чоловіка.

Про це пише «Судово-юридична газета».

Деталі справи про домагання в метро Києва

Згідно з матеріалами справи, інцидент стався у вагоні електропоїзда на перегоні між станціями метро «Видубичі» та «Звіринецька». Чоловіка звинуватили в тому, що він умисно, всупереч волі пасажирки, двічі торкнувся долонею її сідниць. За версією слідства, цим чоловік вчинив принизливі дії невербального характеру та створив для жінки залякувальну і принизливу ситуацію.

Потерпіла розповіла правоохоронцям, що під час поїздки відчула дотик до сідниць, після чого обернулася й побачила позаду чоловіка приблизно 40-річного віку. Вона продовжила розмову з подругою, однак за кілька секунд знову відчула дотик. Через хвилювання жінка не повідомила про інцидент одразу, вийшла на станції «Печерська», а пізніше звернулася до поліції.

Подруга потерпілої підтвердила, що бачила, як невідомий чоловік кілька разів торкався сідниць жінки. Згодом вона впізнала ймовірного порушника за фотознімками.

Сам чоловік вини не визнав. У письмових поясненнях він підтвердив, що в зазначений час перебував у вагоні метро, проте запевнив, що поводився спокійно, не вчиняв жодних протиправних чи непристойних дій, а з потерпілою вперше зустрівся вже у відділенні поліції.

Суд закрив провадження про домагання в метро

Печерський районний суд закрив провадження, дійшовши висновку про відсутність події та складу адміністративного правопорушення. У суді зазначили, що наявні матеріали не підтверджують факту правопорушення і не дають підстав кваліфікувати дії чоловіка як сексуальне домагання. Крім того, суд звернув увагу, що в умовах скупчення пасажирів під час руху поїзда не можна виключати можливість випадкових дотиків. Також, на думку суду, поведінка потерпілої після інциденту, зокрема те, що вона не звернулася до поліцейських одразу, не свідчила про страх за власну безпеку.

Представник потерпілої не погодився з таким рішенням і подав апеляційну скаргу. Він заявив, що жінці не повідомили про розгляд справи судом першої інстанції, а суд неповно дослідив обставини та безпідставно припустив випадковість дотиків. Також, за словами адвоката, суд не врахував відеозаписи, психологічний стан потерпілої, її звернення до психолога та практику ЄСПЛ. Окрім цього, в апеляції зазначалося, що звинувачений у домаганнях чоловік свідомо пересувався поруч із жінкою, переходив між вагонами та навмисно приховував свої дії.

Що вирішив апеляційний суд у справі про домагання?

Київський апеляційний суд зазначив, що відповідальність за статтею про сексуальне домагання настає у разі умисного вчинення всупереч волі людини образливих або принизливих дій сексуального характеру, висловлених вербально чи невербально.

Суд наголосив, що висновки суду першої інстанції ґрунтуються на досліджених матеріалах справи, зокрема на рапорті працівника поліції, протоколі прийняття заяви потерпілої, письмових поясненнях потерпілої, свідка та чоловіка, щодо якого було складено адміністративний протокол.

Апеляційна інстанція дійшла висновку, що письмові пояснення потерпілої, свідка та протокол прийняття усної заяви підтверджують факт вчинення щодо потерпілої дій з ознаками сексуального домагання. Водночас суд підкреслив, що матеріали справи не містять належних і переконливих доказів того, що ці дії вчинив саме чоловік, якого притягували до адміністративної відповідальності.

Окремо суд звернув увагу на суперечності в описі ймовірного порушника. Зокрема, потерпіла та її подруга стверджували, що чоловікові було близько 40-50 років. А чоловікові, щодо якого склали протокол, на момент подій був 71 рік. Це також не відповідало його зовнішності на фото з пенсійного посвідчення.

Крім того, суд встановив, що у протоколі прийняття усної заяви потерпілої не зазначено, що вона бачила порушника або могла впізнати його за певними прикметами, хоча відповідні графи в документі були передбачені. Також апеляційний суд звернув увагу, що у письмових поясненнях свідка йдеться про впізнання порушника за фото, однак не вказано, кого саме вона впізнала і за якими ознаками.

Під час апеляційного розгляду до матеріалів справи долучили висновок психологічного дослідження потерпілої, документи щодо кваліфікації психолога, фотокартки, інформацію про звернення до поліції та довідку працівника поліції. Водночас суд зазначив, що жоден із цих документів не підтверджує причетність чоловіка, якого притягували до адмінвідповідальності, до випадку сексуального домагання.

Щодо довідки працівника поліції, суд зазначив, що вона лише підтверджує перебування чоловіка неподалік потерпілої на платформі метро, але не свідчить про вчинення будь-яких неправомірних дій.

Апеляційна інстанція також наголосила, що під час розгляду потерпіла та її представник мали можливість реалізувати свої процесуальні права, однак подані ними матеріали не підтвердили винуватості чоловіка та не спростували його письмових пояснень.

Крім того, суд зазначив, що надані вже під час апеляційного розгляду показання потерпілої про сексуальне домагання саме з боку згаданого чоловіка не узгоджуються з попередніми письмовими поясненнями жінки, тому не можуть вважатися об’єктивними доказами винуватості чоловіка.

Суд також нагадав, що обов’язок зі збирання доказів покладається саме на посадовців, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення.

За висновком апеляційного суду, особа, яка склала адмінпротокол, не надала доказів, що підтверджували б у діях чоловіка наявність об’єктивної та суб’єктивної сторін складу адмінправопорушення. Так, суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильність рішення суду першої інстанції, і що не встановлено процесуальних порушень, які могли б стати безумовною підставою для скасування рішення.

У результаті Київський апеляційний суд поновив представнику потерпілої термін на апеляційне оскарження, однак залишив апеляційну скаргу без задоволення, а постанову Печерського райсуду — без змін.

Суд підтвердив, що матеріали справи свідчать про наявність ознак сексуального домагання щодо потерпілої, однак належних і переконливих доказів того, що ці дії вчинив саме звинувачений чоловік, зібрано не було. Саме тому, за відсутності доказів об’єктивної та суб’єктивної сторін складу адмінправопорушення, чоловік не може бути притягнутий до адмінвідповідальності.