/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F130%2Fbbe7fdbe593a160157544d8562d91f07.jpg)
Ядерна стратегія США: чому акцент зміщується на тактичну зброю?
На тлі зростаючої глобальної напруженості, Елбрідж Колбі, очільник політичного підрозділу Пентагону, працює над новою ядерною стратегією США. Її центральним елементом є фокус на можливому застосуванні тактичної ядерної зброї малої дальності, особливо у випадку війни з Китаєм або Росією. За словами п'яти джерел, знайомих із планами, цей підхід може суттєво переглянути багаторічну політику США щодо ядерної зброї.
Раніше американська ядерна доктрина десятиліттями зосереджувалася на стратегічному арсеналі великої дальності, що було основним елементом стримування за часів Холодної війни. Однак запропонована Колбі стратегія відходить від цієї практики, переносячи акцент на зброю меншої дальності, призначену для використання безпосередньо на полі бою.
Метою цих змін є не тільки посилення ядерного стримування, але й розширення спектра можливостей президента США під час криз. Нова доктрина прагне запобігти переростанню звичайного конфлікту у повномасштабний обмін ядерними ударами. Вона також спрямована на те, щоб не дозволити потенційним противникам, таким як Китай чи Росія, скористатися ситуацією, коли Вашингтон зосереджений на інших викликах.
Представлення цієї нової стратегії заплановане на закритому військовому заході в Небрасці, під час візиту Колбі до Стратегічного командування США, яке відповідає за управління ядерними силами країни. Це командування також керує ядерною тріадою, стратегічними бомбардувальниками та підводними човнами.
Високопоставлений представник Пентагону зазначив, що США потребують переконливих ядерних варіантів дій, які б дозволили президенту мати реалістичні можливості для стримування. Він підкреслив, що стратегія має "розширити спектр можливостей президента США, надавши йому реалістичні та переконливі варіанти дій, і тим самим зміцнити стримування".
Проте існують і занепокоєння. Деякі американські посадовці вважають, що такий підхід може зробити застосування ядерної зброї менш винятковим або знизити готовність до сценаріїв, що вимагають використання стратегічної ядерної зброї великої дальності. Вони побоюються, що це може послабити політику стримування, оскільки загроза масштабного ядерного удару може виглядати менш переконливою.
Розробка нової стратегії відбувається в умовах, коли Росія залишається "постійною, але контрольованою загрозою для східного флангу НАТО", як зазначено в нещодавній доповіді Пентагону щодо стратегії національної оборони США. Доповідь також вказує на готовність РФ вести затяжну війну біля своїх кордонів та наявність значних військових і промислових резервів. Китай, у свою чергу, розширює свій ядерний арсенал, що, на думку США, не можна допускати для посилення його впливу в Індо-Тихоокеанському регіоні.
Стратегія також згадує про готовність вжити заходів, якщо Росія почне становити підвищену загрозу для Організації Північноатлантичного договору. Загалом Міністерство оборони США включило 130 організацій та установ у Китаї, Росії та Ірані до списку тих, чия діяльність становить загрозу національній безпеці США. Це підкреслює багатогранність викликів, які стоять перед американською зовнішньою та оборонною політикою.
Високопоставлений представник Пентагону підкреслив: "Якщо ви справді хочете, щоб розширене стримування було переконливим, ви повинні надати політичному керівництву країни ядерні можливості, які, як підказує здоровий глузд, можна реально використовувати. В іншому разі ви зводите варіанти дій нашого керівництва до крайніх заходів, які супротивник не вважатиме переконливими – а це не піде на користь стримуванню".
Інший співрозмовник повідомляє, що запропонована Колбі стратегія враховує сценарій регіональної війни, у якій союзники США можуть опинитися під загрозою або зазнати нападу з боку Китаю чи Росії.
Нова ядерна стратегія, що розробляється в Пентагоні, є спробою адаптувати оборонну доктрину США до сучасних геополітичних реалій. Вона відображає прагнення забезпечити гнучкість у реагуванні на регіональні загрози, залишаючись при цьому вірною принципам стримування, що формуватиме подальший розвиток глобальної безпеки.