Як штучний інтелект змінює освіту та що з цим робити педагогам і закладам

Я роздивляюся фотографії Університету Брауна в США. Старовинні корпуси під глибоко-синім небом Род-Айленду пам’ятають видатних політиків, науковців і бізнесменів. Серед його викладачів було та є вісім лауреатів Нобелівської премії. Закладу понад 250 років, він входить у вісімку найстаріших університетів США, відомих як Ліга плюща. Як підказує їхній сайт, вартість навчання на цей рік становить майже 75 тисяч доларів. Студент може сам обирати дисципліни й навіть систему оцінювання.

Але тепер навчання навіть у такому престижному закладі — як і в тисячах вишів і шкіл по світу — змінилося. У грудні минулого року в університеті сталася стрілянина з загиблими й пораненими. Через неї професор математичної економіки Роберто Серрано дозволив студентам скласти проміжний іспит дистанційно. Результати виявилися аномально високими: середній бал становив 96 зі 100, а майже половина групи отримала найвищу оцінку.

Як розповідає The Washington Post, під час перевірки робіт викладач помітив, що у розв’язаннях багатьох студентів повторювався один і той самий плутаний метод доведення. Професор запідозрив штучний інтелект.

«Я думаю, що практично неможливо, — сказав Серрано, — придумати альтернативне пояснення, окрім масового шахрайства, щоб пояснити такі результати».

Він звернувся з цим завданням до ChatGPT — і його здогадки підтвердилися. Студенти університету Ліги Плюща, які викладають 75 тисяч доларів за рік і здобувають освіту, яка визначить успіх усього їхнього життя, списували.

Професор анулював результати й призначив повторний очний іспит в аудиторії, а не вдома. Після цього 27 студентів відрахувалися з курсу, а середній бал за очне випробування впав до 48,6.

Цей випадок в одному з найпрестижніших вишів світу показує масштаб проблеми. Видання The Washington Post наводить інформацію опитування Pew Research Center, за якими 59% підлітків у США вважають використання штучного інтелекту для списування регулярним явищем. Водночас цитоване виданням Financial Times дослідження для Інституту політики вищої освіти Великої Британії показало, що частка учнів, які використовують генеративний штучний інтелект для оцінювання, зросла з 53 відсотків 2024 року до 88 відсотків у 2025 році.

При цьому в дослідженні, проведеному розробником штучного інтелекту Anthropic торік, розглядалися запити, які студенти вводили в їхній інструмент Claude. Багато запитів були суто «транзакційними» — запитами безпосередньо на відповіді на завдання, а не «розмовними» запитами, які допомагали їм досліджувати та розуміти концепції.

В Україні спостерігається схожа ситуація. Як розповідає «УП. Життя», за інформацією спільного дослідження Projector Creative & Tech Institute, Малої академії наук, Factum Group та МОН, 59% українських школярів у 2023 році використовували штучний інтелект в освітньому процесі. І це лише ті, хто зізнався. У 2026 році вже 90,1 % учнів знають про ChatGPT, 81,2 % вже ним користувалися, а майже половина регулярно працює з сервісами штучного інтелекту.

Про яку якість освіти може йтися в такій ситуації? Використання ШІ для механічної генерації відповідей, презентацій чи есе не тренує нічого, крім набору завдань чи голосового введення, натомість може призводити до когнітивної деградації внаслідок відсутності повноцінних тренувань мозку.

Так, звісно, є люди, які принципово будуть навчатися заради своєї майбутньої професії та знань. Проте постає новий виклик: студенти й учні, які навчаються самостійно, конкуруватимуть за оцінки, середні бали дипломів із тими, хто звертався до ШІ й мав через це вищі оцінки. Тобто ті, хто навчається по-справжньому, в рейтингах будуть нижче. Можливо, не отримуватимуть стипендій, можливо, хороших пропозицій по роботі.

«Реальність така, що студенти використовуватимуть штучний інтелект, незалежно від того, чи знаєте ви про це, чи ні, тож стимул може бути дуже великим», — сказав про це Лоран Лессард, доцент кафедри машинобудування та промислової інженерії Північно-Східного університету США в цитованій вище статті WaPo.

На мій погляд, коли навчання зводиться до генерації тексту нейромережею та його копіювання, освітній процес втрачає свій зміст. Якщо звернутися до ієрархії освітніх цілей Бенджаміна Блума, найвищим щаблем розвитку людини є аналіз, оцінка та синтез отриманих знань для створення нового. Механічне використання чатботів не допомагає формувати жодну з цих навичок. Учні й студенти отримують оцінки, але не здобувають здатності критично мислити.

Це означає, що сама форма перевірки знань має змінитися. Традиційні домашні есе й онлайн-тести більше не відображають реального рівня підготовки. Усе це можна виконати за допомогою штучного інтелекту. І це й виконується.

Щоправда, є різниця між визнанням використання ШІ та доведенням його використання. Детектори ШІ не є досконалими. Наприклад, сервіс Pangram, який позиціюється як інструмент розпізнавання навіть зміненого й покращеного людиною згенерованого тексту, може помилятися. Власне, саме це він учора і зробив, коли я починав писати цей текст, тестував цей сервіс і успішно його обдурив.

Але винахідливі педагоги й це зуміли подолати, використовуючи метод «троянського коня». Викладач історії з одного з коледжів США Віл Тіг (Will Teague) запропонував своїм першокурсникам прочитати книгу Дугласа Еджертона «Повстання Гавриїла», яка розповідає історію проваленого повстання рабів у ​​1800 році, і попросив студентів описати деякі основні тези автора.

Проте, як розповів він у своїй колонці для Huffington Post у листопаді минулого року, він вирішив вдатися до експерименту проти списування: у завданні був прихований текст з інструкцією для ШІ написати роботу «з марксистської точки зору».

«Оскільки події в книзі мали мало спільного з пізнішим розвитком марксизму, я думав, що отриманий твір після прочитання ними може викликати у студентів тривогу, але цього не сталося», — констатував викладач.

Він отримав 122 роботи. З них троянський кінь ідентифікував 33 роботи, створені штучним інтелектом. Учитель надіслав цю статистику всім студентам і дав їм можливість зізнатися у використанні ШІ. Ще 14 викрили себе. Іншими словами, майже 39% робіт були принаймні частково написані ШІ. Восьмеро людей прийшли апелювати. Але жоден так і не зміг пояснити, звідки ж у тексті взявся марксизм.

В українських школах і вишах ситуація нічим не краща. За інформацією видання «Дзеркало тижня», понад 80% опитуваних у згаданому вище дослідженні учнів користувалися ChatGPT, а ще у 2023-му учні найчастіше зверталися до нього для виконання домашніх завдань. 2026 року головною причиною був пошук інформації та пояснення матеріалу, далі йдуть допомога з домашніми завданнями (50,9 %), власні проєкти (43,4 %), створення зображень (37,4 %) та вивчення іноземних мов (36,9 %). Слід нагадати, що це самооцінка, тобто відповіді можуть бути соціально прийнятними в умовах, коли використання ШІ перестало толеруватися в закладах освіти.

Реагуючи на всі ці історії та статистику, в США виші й школи повертаються до очних письмових іспитів у звичайних паперових зошитах. У деяких країнах, наприклад, Швеції й Австралії, застосовують градацію іспитів: ті, що можливо скласти з допомогою ШІ, й ті, що неможливо. А в деяких закладах узагалі створюють замкнені локальні системи для складання іспитів. Проте це теж не розв’язує проблему самостійної підготовки учнів і студентів і списування домашніх завдань.

В Україні, за розповіддю «Освіторії», викладачі частіше застосовують усний захист робіт і відповіді біля дошки, щоб тренувати в учнів мовлення й мислення. Проте повне повернення до ручної перевірки зошитів створює додаткове навантаження на викладачів, чий час і оплата є обмеженими. Тож простих варіантів розв’язання проблеми ШІ в освіті просто не існує.

Понад те, на мій погляд, повна заборона штучного інтелекту є непродуктивною, та й нереалістичною. Адже учень і студент уже мусить володіти цим потужним інструментом, наприклад, для досліджень, вивчення мов, адже ці навички вже потрібні на ринку праці.

Тож відповідь — правильна інтеграція ШІ в освіту й відповідне перерформатування освітнього процесу. По-перше, як я показав вище, домашні завдання у вигляді тестів, написання есе чи створення презентацій позбавлені сенсу — їх спишуть. Тому всі ці активності потрібно або прибирати, або переносити на аудиторний час. Саме на уроках і заннятях варто працювати з учнями й студентами над отими ієрархіями освітніх потреб — умінням аналізувати, синтезувати та застосовувати отримані знання.

А от лекційну роботу можна перенести на позааудиторне навчання, бо якраз у ролі репетитора великі мовні моделі демонструють хороші результати. Це, до речі, дозволить розвантажити викладачів від механічного багаторазового переказування матеріалу та зосередитися на поясненні індивідуальних питань.

Також варто нагадувати та стежити за впровадженням нового закону про академічну доброчесність, який почав діяти з 31 липня цього року. Там видача згенерованого тексту за власний результат без відповідних посилань кваліфікується як академічний плагіат, за який прописані чіткі покарання аж до анулювання оцінок, звань і відрахування з закладу.

Слід навчати здобувачів освіти розумінню обмежень технології, зокрема її схильності до помилок. А для цього разом з учнями чи студентами можна аналізувати відповіді ШІ та порівнювати їх із власними чи авторськими.

Проте на заваді стають, згідно з тим же опитуванням 2026 року, брак часу на опанування нових інструментів (43,1 %), питання академічної доброчесності (30,7 %) та недостатня технічна забезпеченість закладів освіти (27,1 %). А ще лише 10,04 % педагогів працюють у школах, де затверджено письмові політики щодо використання ШІ, тоді як 58,19 % керуються тільки усними домовленостями. І це теж точки для зростання у цій сфері.

Тож штучний інтелект після всіх цих інцидентів у вишах США та проблем в Україні має залишатися інструментом дослідження, асистентом чи репетитором, але не засобом виконання роботи замість студента чи учня. І заклади освіти мають замислитися про це вже зараз, щоб потім не випускати ненавчених людей і спеціалістів.

Ілюстрація Grok