Ростислав Сухачов: 17 років проросійських ефірів та родинні зв'язки з ДБР

Історія Ростислава Сухачова почалася у 2004 році, коли він розпочав свою кар'єру на «Телерадіокомпанії «Ера». Цей медіа-ресурс пов'язують з колишнім народним депутатом Андрієм Деркачем, якого пізніше заочно засудили за державну зраду. Здавалося б, звичайний початок кар'єри для молодого телеведучого, проте подальший шлях Ростислава проліг через низку медіа, які стали майданчиками для поширення проросійських наративів.

Протягом наступних років Сухачов працював на телеканалах NewsOne та «Наш», які належали Євгенію Мураєву. Мураєву згодом оголосили підозру за виправдовування російської агресії та розпалювання національної ворожнечі. У своїх ефірах Ростислав Сухачов неодноразово критикував Революцію Гідності, висловлював невдоволення польотами американських літаків у повітряному просторі України та поширював конспірологічні теорії щодо пандемії коронавірусу. Ці висловлювання привернули увагу видання «Детектор медіа», яке згадувало його у своїх матеріалах про поширення російської пропаганди.

Вершиною цієї кар'єри стала робота на телеканалі Zik, що був пов'язаний з Віктором Медведчуком. Ростислав Сухачов був ведучим на цьому каналі щонайменше до січня 2022 року. Саме на Zik він продовжував поширювати наративи про шкоду Революції Гідності та обурювався через військову співпрацю України зі Сполученими Штатами.

Однак, попри активну діяльність на проросійських каналах, журналісти «Слідство.Інфо» не виявили публічних свідчень про те, що правоохоронці оголошували Ростиславу Сухачову підозру. Це контрастує з долею його колишніх колег, таких як Діана Панченко чи Назар Діордіца (Макс Назаров), які отримали підозри від українських спецслужб.

Журналісти звернулися до Служби безпеки України та Національної поліції з проханням надати інформацію щодо можливих проваджень стосовно Ростислава Сухачова, проте отримали відповідь, що ці дані мають обмежений доступ. Спроби зв'язатися безпосередньо з Ростиславом Сухачовим через Telegram та телефонні дзвінки також не увінчалися успіхом – він прочитав повідомлення, але не відповів на них.

Ця історія набуває додаткового значення, враховуючи, що Ростислав є двоюрідним братом директора Державного бюро розслідувань Олексія Сухачова. Фотографії з соцмережі «Однокласники» підтверджують родинні зв'язки, де Ростислав та Олексій позують разом з Олександром Сухачовим. Останній, харківський бізнесмен, став фігурантом судової заборони на публікацію розслідування про 143 об'єкти нерухомості, які йому належать. Цю заборону Печерський районний суд Києва видав 21 липня, що викликало хвилю солідарності серед українських медіа, які одночасно оприлюднили це розслідування.

Ситуація навколо Ростислава Сухачова та його родичів відображає ширшу проблему впливу проросійських медіа та зв'язків між владою та особами, які поширювали російську пропаганду. У період до повномасштабного вторгнення РФ, український інформаційний простір був насичений телеканалами, які відкрито або приховано транслювали антиукраїнські наративи.

Медіарух в Україні висловив стурбованість щодо системного тиску на журналістів-розслідувачів, особливо після спроб заборонити публікації про майно Олександра Сухачова. Цей інцидент, коли вісім медіа одночасно оприлюднили розслідування, став яскравим прикладом відстоювання свободи слова та професійної солідарності. Заборона, хоч і тимчасова, була розцінена багатьма як спроба цензури, що лише посилила резонанс навколо виявлених фактів.

«Журналісти також надіслали запитання Ростиславові Сухачову в Telegram. Він їх прочитав, але не відповів. Так само проігнорував і телефонні дзвінки», — йдеться у матеріалі розслідування «Слідство.Інфо».

«Слідство.Інфо» зуміло знайти родинні світлини, де окрім двох братів є ще й третій. Мова про Олександра Сухачова, який є фігурантом розслідування про майже півтори сотні об'єктів нерухомості у Харкові. Публікацію цього розслідування забороняв суд.

Історія Ростислава Сухачова та його родинні зв'язки з керівництвом Державного бюро розслідувань продовжують викликати питання у суспільстві. Відсутність публічної реакції правоохоронних органів на його багаторічну діяльність на проросійських каналах підкреслює необхідність прозорості та відповідальності. Сучасна журналістика, незважаючи на тиск, прагне розкривати такі зв'язки, сприяючи зміцненню правової держави та вільного інформаційного простору.