Приховані підводні камені: чому ЄС не зміг заборонити морські перевезення нафти РФ

На початку лютого президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн представила ініціативу щодо повної заборони морських перевезень російської сирої нафти. Метою цього кроку було скорочення доходів Кремля та ускладнення для Росії пошуку покупців на свою нафту.

Однак Єврокомісія одразу пов'язала реалізацію цієї ініціативи зі спільним рішенням країн G7. Це рішення поставило Брюссель у залежність від позиції партнерів, на яку він не мав вирішального впливу, зокрема через політику адміністрації Дональда Трампа, що не підтримала посилення нафтових санкцій.

Ситуація ускладнилася після ударів США та Ізраїлю по Ірану, що спричинило ризики для судноплавства в Ормузькій протоці та різке зростання світових цін на нафту. В таких умовах ідея нових жорстких обмежень втратила підтримку частини європейських столиць.

Греція та Мальта, економіки яких значною мірою залежать від морських перевезень, найактивніше виступили проти. Вони попередили, що без рішення G7 можуть заблокувати санкції, оскільки заборона завдасть удару по європейських судноплавних компаніях, а Росія переорієнтує перевезення на китайських та індійських операторів. Кіпр також поділяв цю позицію, зберігаючи нейтралітет через своє головування в Раді ЄС.

Під час ухвалення 20-го пакета санкцій у квітні країни ЄС погодили заборону лише в принципі, відклавши її набуття чинності до подальших консультацій з партнерами. На закритих переговорах середземноморський дует навіть погрожував правом вето, і цю загрозу партнери сприйняли серйозно.

Коли в червні Єврокомісія представила 21-й пакет санкцій, питання заборони морських перевезень російської нафти до нього вже не включили. Натомість Брюссель зосередився на подальшому посиленні механізму цінової стелі для російської нафти, від якого кілька місяців тому фактично намагався відмовитися.

Скандинавські та балтійські країни, а також Польща, Данія, Нідерланди та Україна продовжують закликати ЄС повернутися до ініціативи повної заборони морських перевезень російської нафти. Однак Греція, Мальта та Кіпр наполягають, що без узгодженого рішення G7 такі обмеження запроваджувати не варто.

Старший аналітик Центру досліджень енергетики та чистого повітря Ісаак Леві вважає, що заборона морських перевезень могла б істотно ускладнити російський нафтовий експорт. Водночас він зазначає, що різке запровадження такого заходу здатне спровокувати стрибок світових цін на нафту, що частково компенсує втрати Москви. За його словами, Євросоюзу наразі доцільніше зосередитися на жорсткішому контролі за дотриманням цінової стелі, адже без ефективного нагляду цей механізм залишається малоефективним. Детальніше про цю ситуацію можна прочитати у статті Euronews.

Урсула фон дер Ляєн ще в лютому наголошувала, що повна заборона морських перевезень російської сирої нафти "має скоротити доходи Кремля та ускладнити РФ пошук покупців для своєї нафти".

Незважаючи на початкові амбітні плани, ініціатива ЄС щодо повної заборони морських перевезень російської нафти зіткнулася з комплексом геополітичних та внутрішніх протиріч, що залишили її в підвішеному стані. Майбутнє цього важливого санкційного механізму залишається невизначеним, демонструючи складність координації дій серед міжнародних партнерів.