За рік закрилися 11 емітентів криптокарток: чому це має насторожити українців

За останній рік мовчки припинили роботу щонайменше 11 емітентів криптовалютних карток — серед них Blockbank, Swissmoney, Weld.money, Choise, Xexon та інші, ще недавно активні гравці ринку. Нове дослідження агенції Generis показує: причина не в окремих банкрутствах, а в системній проблемі юніт-економіки, яка не сходиться майже ні для кого на цьому ринку. Для українців, які тримають частину заощаджень у криптовалюті або виїхали за кордон і покладаються на такі картки для щоденних витрат, це пряме питання фінансової безпеки.

Хто закрився і чому

Дослідники проаналізували 18 діючих і 11 закритих продуктів на ринку криптокарток. Більшість закритих компаній ще у 2025 році займала цілком конкурентні позиції на ринку. Автори виділяють три типові причини краху: залежність від дохідних (yield) партнерів, які самі зазнали краху й потягнули за собою картковий продукт; залежність від єдиного провайдера випуску карток без резервного плану; і, найчастіше, — банальна нездатність вийти на окупність і утримати користувачів.

Математика, яка пояснює хвилю закриттів

За розрахунками дослідників, середній активний користувач криптокартки витрачає близько €500 на місяць, а комісія платформи (0,5%) приносить їй лише €0,75 чистого прибутку з цього користувача після операційних витрат. Водночас залучення одного клієнта коштує €35–80 залежно від каналу. За такої економіки окупність користувача розтягується на 46–66 місяців — 3,8–5,5 року — замість прийнятних для фінтеху 18 місяців.

Щоб вкластися у прийнятний термін окупності лише за рахунок комісії з транзакцій, вартість залучення клієнта не повинна перевищувати €13–14 — а це майже недосяжно через платні рекламні канали на кшталт Google чи Meta, де реальна вартість ліда в криптосегменті ЄС сягає €60–80.

Виживають тільки картки-“фічі”, а не самостійний продукт

Дослідження показує чітку закономірність: довше за все на ринку тримаються не самостійні карткові стартапи, а картки, вбудовані у продукт з уже наявною базою користувачів — MetaMask Card, Bybit Card, Nexo, WhiteBIT Nova, Revolut. Для таких компаній картка — це лише додатковий інструмент утримання клієнтів, а не основне джерело доходу. Натомість компанії, які намагалися продати “картку заради картки” роздрібному користувачеві — Choise, Swissmoney, Blockbank, Embily, Weld, Xexon — переважно опинилися серед закритих або проблемних проєктів.

Що це означає для українців

Серед найпопулярніших у Україні криптокарток — WhiteBIT Nova (продукт української біржі WhiteBIT) і Trustee Plus, обидва зроблені українськими командами; вони, за логікою дослідження, теж підпадають під категорію “карток-фіч” на базі великих платформ, а тому мають більше шансів пережити консолідацію ринку, ніж стендалон-продукти. Водночас саме такі стендалон-картки активно рекламувалися україномовній аудиторії — особливо серед українців за кордоном, які після 2022 року масово користувалися крипторішеннями для переказів і щоденних витрат (наприклад, окрему картку для біженців у 2022 році запускала й Binance).

Головний практичний висновок для користувачів — не тримати основні заощадження виключно на балансі однієї некрупної карткової платформи: перед закриттям сервіси рідко попереджають користувачів завчасно, а концентрація на одному провайдері випуску карток — це, за даними дослідження, одна з головних причин раптових крахів подібних продуктів.

На що звернути увагу при виборі картки

Дослідники радять оцінювати не рекламовану ставку кешбеку чи маркетингові обіцянки, а базові речі: чи є картка додатковим продуктом великої платформи з реальною виручкою, чи є в емітента резервний провайдер випуску карток, і чи регуляторний статус компанії підкріплений конкретними гарантіями — страхуванням депозитів, іменними IBAN-рахунками, можливістю вивести кошти без заморозки, — а не просто фігурує в маркетингових матеріалах.