До війни був безхатьком, а на фронті 30 діб тримав позицію сам: історія військового 21 ОМБр

Ще до повномасштабної війни Ізя не мав постійного житла та перебивався випадковими підробітками. До ТЦК він потрапив після того, як поліція зупинила його дорогою з ринку – чоловік ніс назбираний картон, який мав здати. Сьогодні Ізя – військовослужбовець 21 окремої механізованої бригади. Після базової загальновійськової підготовки він вирушив на бойове завдання і 65 діб тримав позицію під Сумами. Тридцять із них – повністю сам. Як інформує «Главком», про це йдеться у відео на каналі «Бутусов Плюс».

До армії життя Ізі було далеким від стабільного. За його словами, ще до повномасштабного вторгнення він фактично був безхатьком. Жив у Києві – деякий час у гаражі, потім у старому погребі на краю лісу. Бувало, ночував у кума або в землянці.

Погріб, який став одним із його тимчасових помешкань, люди колись використовували біля своїх будинків, але згодом закинули – він протікав. Чоловік накривав його целофаном і жив там. Щоб заробити, працював вантажником, їздив на приймальні пункти, збирав і здавав картон.

Саме з картоном у руках його й зупинила поліція. Ізя повертався з ринку, коли правоохоронці перевірили його документи та повідомили, що він перебуває в розшуку ТЦК. Так чоловік опинився в армії. Йому запропонували кілька варіантів бригад. У результаті потрапив до 21 ОМБр.

На полігоні Ізю навчили базових речей, які безпосередньо допомагають вижити на війні: поводитися зі зброєю, облаштовувати й маскувати позиції, ховатися від дронів, надавати першу допомогу, накладати турнікет та розпізнавати вибухонебезпечні предмети.

«Не сьогодні, так завтра може початися третя світова, а я не готовий. Це кожен повинен вміти», – каже боєць.

На позиції під Сумами військовий провів 65 діб. Перший місяць – без напарника.

За його словами, найважчим було навіть не облаштування позиції, а постійне недосипання і відсутність людини, яка могла б прикрити, поки він відпочиває. Пізніше до нього направили побратима на позивний Міро. Вдвох стало значно простіше: вони могли змінювати одне одного, стежити за обстановкою та прикривати під час виходів.

Своє укриття військовий облаштував сам – викопав невелику позицію, накрив її та поступово розширив, щоб там можна було не лише сховатися, а й поспати.

На позицію їжу, воду та необхідні речі доставляли за допомогою дронів. За час служби чоловік також збирав трофейну зброю, яку залишали після себе російські військові. Частину озброєння забрав із позиції, дещо залишив побратимам.

Попри те, що довгий час перебував там сам, Ізя не хотів залишати свою позицію. Сьогодні він говорить про своїх побратимів як про родину. Каже, що українські військові це і є його велика сім'я.

Також український військовий із позивним Сєдой пережив рукопашний бій із російським штурмовиком, який заліз просто до його укриття на позиції.