У Середньовіччі тварин саджали у в’язниці й судили як людей: за що їх карали

Це не сценарій суміші чорної комедії та абсурду. У Пізньому Середньовіччі та на початку Нового часу в Європі звірів судили за всіма суворими правилами людського судочинства, розповідає LiveSciense.

Офіційний адвокат для жуків та ув'язнення у спільних камерах

Судові справи проти тварин ділилися на дві основні категорії:

• Світські суди над окремими ссавцями (найчастіше свійськими тваринами) – за вбивство або каліцтво людини.
• Церковні суди проти шкідників (комах, гризунів, хробаків) – їх звинувачували у знищенні врожаїв або поширенні хвороб. Тварин-вбивць тримали у тих самих в'язницях, що й звичайних злочинців.

Господарі в’язниць навіть отримували плату за харчування підсудних чотириногих. Найцікавіше, що тваринам призначали справжніх адвокатів.

Наприклад, у XVI столітті французький юрист Бартелемі де Шассене здобув славу завдяки блискучому захисту... щурів. Коли його "клієнти" не з'явилися на засідання суду, адвокат заявив, що повістки не були доставлені кожному щуру особисто, а шлях до суду для них занадто небезпечний через котів місцевих жителів. Засідання довелося відкласти.

Карання свиней і трагічна доля тварин

Найпопулярнішими підсудними серед тварин були свині. У ті часи вони вільно блукали вулицями міст і сіл, часто залишаючись без нагляду.

У 1386 році у французькому місті Фалез сталася гучна справа: свиню звинуватили у вбивстві немовляти. Тварину заарештували, провели повноцінне слідство, а на кару її одягли в людський одяг і прилюдно стратили на площі. Суд вважав, що такий ритуал має бути застереженням як для інших господарів, так і для самої худоби.

Чому на лаві підсудних майже не було котів?

Серед сотень задокументованих судових процесів над тваринами майже немає справ проти котів. І це зовсім не тому, що їх вважали надто милими або слухняними.

Коти не вважалися цінною свійською худобою чи майном, на відміну від корів, коней чи свиней. До того ж котів оголошували посібниками відьом або втіленням нечистої сили, тому їх знищували без суду й слідства під час релігійних ритуалів або погромів.

Навіщо це було потрібно?

Для сучасної людини такі процеси здаються безумством, але для середньовічного мислення це мало глибокий сакральний зміст. По-перше, люди вірили, що світ створений за суворим божественним порядком, і будь-який злочин – навіть скоєний твариною – порушує цю гармонію. Суд відновлював справедливість.

По-друге, це був спосіб упоратись зі страхом перед непідконтрольною природою. Оголосивши засуху або навалу сарани результатом підступів, які можна оскаржити в суді, суспільство повертало собі відчуття контролю над світом.