/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F76%2Fd9ce6a5ee3f46e8832eddce94976a5ca.jpg)
Несподівана умова: Польща вимагає від України визнати геноцид для вступу в ЄС
На мальовничих теренах польської Щавниці, де зустрілися спікер польського Сейму Влодзімеж Чажастий та голова Верховної Ради Руслан Стефанчук, здавалося, панувала атмосфера діалогу. Зустріч відбулася під час відвідин табору відпочинку для українських дітей, які постраждали від наслідків війни, що мало б послужити символом єднання та підтримки.
Проте, після протокольних слів та висловлення підтримки євроінтеграції України, Влодзімеж Чажастий висловив свою позицію, що змінила тон розмови. Він наголосив, що вступ України до ЄС вимагатиме від Києва "замислитися над усіма аспектами своєї історії".
Ключовим моментом його заяви стала вимога визнати Волинську трагедію 1943–1944 років геноцидом поляків. Хоча Чажастий прямо не вказав на Волинську трагедію під час промови, медіа, зокрема "Європейська правда", уточнило, що йдеться саме про цю подію.
На думку польського політика, "ЄС – це демократія та цінності; це не просто банкомат. Це також означає називати геноцид тим, чим він є. Це історія, і жодна нація не може втекти від своєї історії", – заявив він, як повідомляє Rzeczpospolita.
Він також висловив занепокоєння нинішнім станом польсько-українських відносин та соціальною напруженістю між двома країнами, зазначивши, що "люди, які чотири роки тому кохали одне одного, зараз сваряться в Польщі". Чажастий засудив "всі форми неналежного поводження, як з боку поляків щодо українців, так і з боку українців щодо поляків".
Попри гостроту історичного питання, Влодзімеж Чажастий позитивно оцінив зустріч зі Стефанчуком, назвавши її кроком до відновлення діалогу. Він вважає, що між парламентами має існувати канал комунікації, а подібні контакти мають стати початком відновлення того, що було втрачено у двосторонніх відносинах. Перед цим виступом Руслан Стефанчук подякував за допомогу українським дітям.
Заява Чажастого пролунала на тлі дискусій у Польщі щодо історичної політики України. Раніше міністр оборони Польщі Владислав Косіняк-Камиш заявляв, що Варшава не підтримає вступ України до Євросоюзу, якщо Київ і надалі вшановуватиме діячів ОУН та УПА, зокрема Степана Бандеру. У Польщі фіксується зростання кількості нападів та актів агресії проти українців. Наприклад, у 22 містах Польщі відбулися масові мирні акції протесту під гаслом «Не будь байдужим» проти зростання хвилі насильства та мови ненависті. Пізніше в Кракові чоловік, який напав на українську пару, сам здався поліції.
Конфлікт між українцями та поляками в 1942–1944 роках розгортався на території Волині, яка до Другої світової війни належала Польщі. В Україні ці події відомі як Волинська трагедія, тоді як у Польщі їх називають Волинською різаниною. Між Україною та Польщею вже кілька місяців спостерігається напруга у відносинах, яка почалася як суперечка щодо політики пам'яті та історії, а потім охопила навіть питання військової допомоги. Нагадаємо, президент Польщі Кароль Навроцький раніше заявляв, що підтримка України у протистоянні російській агресії залишається стратегічним пріоритетом Варшави, проте Польща не готова йти на компроміси у питаннях національної пам'яті. За словами Чажастого, українці становлять 5% усіх працівників у Польщі, а їхній внесок у ВВП країни становить 2,7%. Він також наголосив, що не може бути безпечної Польщі без безпечної України.
"ЄС – це демократія та цінності; це не просто банкомат. Це також означає називати геноцид тим, чим він є. Це історія, і жодна нація не може втекти від своєї історії", – заявив спікер польського Сейму Влодзімеж Чажастий.
"Ми вважаємо, що між українським парламентом і польським парламентом має існувати канал комунікації. Жодна ситуація не є настільки поганою, щоб не було виходу; нам потрібно відновити взаємну довіру", – додав Чажастий.
Історичні питання завжди були чутливим елементом у відносинах між народами, а для України, що прагне до європейської родини, вони набувають особливого значення. Діалог, який розпочався у Щавниці, хоч і був сповнений напруги, може стати першим кроком до розв'язання давніх суперечностей та побудови міцних партнерських відносин, заснованих на взаємній повазі та розумінні складних сторінок минулого.