Росія готує нову хвилю атак: чим небезпечні реактивні "Герані" та чи готова до них українська ППО

Росія продовжує нарощувати виробництво ракет і ударних безпілотників та не збирається знижувати інтенсивність повітряних атак по Україні. Як повідомив заступник начальника ГУР МО Вадим Скібіцький, за основними типами ракетного озброєння російський ВПК зараз виконує місячні плани на 110–120%. Водночас план виробництва ударних БПЛА на серпень становить близько 11 тисяч одиниць.

За словами Скібіцького, у липні РФ дещо скоротила виробництво та застосування ударних дронів через переналаштування потужностей. Зокрема, росіяни роблять більший акцент на нових турбореактивних "Геранях-4" та "Геранях-5".

Ставка на кількість і швидкість: як Росія намагається прорвати українську ППО

Збільшення російського виробництва саме по собі ще не означає, що всі виготовлені ракети та безпілотники одразу будуть використані проти України. Водночас зміни у виробництві показують іншу тенденцію: Росія намагається не лише наростити кількість засобів ураження, а й ускладнити самі атаки, поєднуючи різні типи цілей із різною швидкістю та характеристиками.

Директор з розвитку оборонного підприємства та офіцер Повітряних сил у резерві Анатолій Храпчинський у коментарі Фокусу зазначає, що головна ставка противника зараз — на масованість і комбінованість ударів.

"Ми постійно чуємо інформаційні "страшилки" про колосальні обсяги засобів ураження ворога, проте головне сьогодні — не піддаватися тиску, а тверезо оцінювати загрози й готувати системну відповідь на спроби прорвати нашу ППО. Росія справді робить ставку на масованість та комбінованість дій, намагаючись виснажувати повітряний щит України не унікальністю технологій, а кількісним насиченням простору", — каже Храпчинський.

Основний вектор противника, за словами експерта, — це поєднання відносно дешевих засобів: від стандартних "Шахедів" із двигунами внутрішнього згоряння до турбореактивних версій та малогабаритних дрон-ракет типу "Бандероль" чи "Ковер". Компонентна база цих апаратів майже повністю складається з цивільних китайських дешевих деталей, які ворог закуповує у величезних обсягах. Таку збірку легко розгорнути практично на будь-якому логістичному складі чи цивільному майданчику, тому масштабування виробництва є передбачуваним кроком противника.

Окремою проблемою стає перехід РФ на турбореактивні "Герані". За словами Храпчинського, їхня головна перевага для противника — значно більша швидкість, яка залишає українській ППО менше часу для виявлення та знищення цілі.

"Перехід на турбореактивну тягу в моделях "Герань-4" та "Герань-5" — це насамперед спроба противника скоротити час на реакцію наших засобів ураження. З суттєвим зростанням швидкості пропорційно зменшується часовий інтервал, за який мобільна вогнева група або оператор ЗРК має виявити ціль, прийняти рішення та здійснити пуск. Саме це робить реактивний дрон значно небезпечнішим за класичний "дзвінкий" поршневий апарат", — продовжує експерт.

Ворог прагне створити ефект комбінованого тиску: одночасно запускаються повільні "Шахеди" для відволікання й розрядки систем ППО та швидкісні реактивні дрони для безпосереднього прориву до цілей. Незважаючи на примітивність збірки, така комбінація суттєво ускладнює ситуацію у нашому повітряному просторі.

Ще одна проблема — вартість такого протистояння. Звичайні "Шахеди" можна перехоплювати відносно дешевими засобами, тоді як більша швидкість реактивних БПЛА суттєво звужує можливості традиційних мобільних вогневих груп.

"Ключова складність полягає в тому, що висока швидкість реактивних БПЛА робить їх майже недосяжними для класичних мобільних груп із кулеметами, змушуючи витрачати зенітні ракети. Ми знову стикаємося з економічною та технологічною дилемою: як не витрачати дороговартісний ракетний запас на дешевий засіб, зібраний із китайських комплектуючих", — говорить Храпчинський.

Експерт зазначає, що для ефективної відсічі нам критично необхідно вирішити два завдання: суттєво збільшити кількість засобів радіолокації для завчасного виявлення та розгорнути власне масове, дешеве рішення для перехоплення.

"Мова йде про швидкісні дрони-перехоплювачі та автоматизовані зенітні системи. Тільки так ми зможемо здешевити нейтралізацію реактивних "Гераней" і зберегти цінний ресурс ППО для крилатих та балістичних ракет", — вважає експерт.

Реактивні дрони РФ: чому їх складніше збивати й що потрібно Україні

Реактивні дрони сьогодні дійсно є новим викликом для української ППО, оскільки перехоплювати їх значно складніше, ніж звичайні поршневі Shahed-136. Як пояснює Фокусу військово-політичний оглядач групи "Інформаційний спротив" Олександр Коваленко, головна причина — швидкість. Реактивні БПЛА здатні розганятися приблизно до 550–600 км/год, тоді як швидкість наявних зенітних дронів-перехоплювачів становить близько 350 км/год. Тому наздогнати таку ціль на максимальній швидкості практично неможливо.

"Реактивні дрони не є якоюсь російською "вундерваффе". Під час маневрування вони змушені знижувати швидкість приблизно до 300 км/год, а іноді й нижче. Це пов'язано з аеродинамічною схемою "летюче крило", яку мають Shahed-238 та їхні російські аналоги. На максимальній швидкості такі апарати мають досить низьку маневреність, тому для зміни напрямку польоту їм доводиться сповільнюватися. Саме в цей момент з'являється можливість їх перехопити", — каже Коваленко.

За словами експерта, одним із подальших рішень має стати створення нового типу зенітного дрона, здатного працювати на значно більших швидкостях. Проте лише збільшення швидкості перехоплювачів проблему не закриє.

Коваленко вважає, що Україні потрібно повернутися й до питання зенітно-ракетних комплексів малого радіуса дії та створення власної дешевої зенітної керованої ракети для ураження таких цілей на дистанції приблизно 5–15 км. Крім того, потрібна авіація, здатна ефективно перехоплювати цілі на швидкостях до 600 км/год, але при цьому необов'язково реактивна.

"Використовувати для цього винищувачі на кшталт МіГ-29 економічно невигідно. Підіймати дорогий бойовий літак і додатково витрачати ракету класу "повітря — повітря" заради знищення одного відносно дешевого реактивного дрона означає витрачати значно більше ресурсів, ніж коштує сама ціль.

Для порівняння, коли дрон-перехоплювач вартістю 1,5–2 тисячі доларів знищує БПЛА, який може коштувати 20–40 тисяч доларів залежно від модифікації, таке перехоплення є економічно виправданим. У випадку використання винищувача та авіаційної ракети співвідношення вже грає на користь Росії", — продовжує експерт.

Саме тому, за словами Коваленка, створення власної дешевої зенітної керованої ракети малого радіуса дії, на яке раніше не звертали достатньої уваги, зараз стає особливо актуальним. Насамперед це стосується півдня України, зокрема Одеси та Одеської області, де російські удари вже створюють серйозні проблеми для роботи портів та вантажних потоків у Чорноморському регіоні.

Не вирішує проблему реактивних дронів і легкомоторна авіація у її нинішньому вигляді. Коваленко нагадує, що в районі Одеси раніше використовували Як-52, який збивав "Шахеди" та розвідувальні БПЛА. Однак його максимальна швидкість становить близько 300 км/год, тому наздогнати реактивний дрон, який летить удвічі швидше, він не може.

"Нинішня ситуація ще раз показує, що систему протиповітряної оборони потрібно розвивати комплексно. Останні півтора року великий акцент робився на зенітних дронах та дронах-перехоплювачах. Вони довели свою ефективність проти частини російських цілей, однак не можуть самостійно закрити всі нові загрози", — вважає експерт.

Причому розвиток реактивної компоненти російських БПЛА не став несподіванкою. За словами Коваленка, перші такі апарати росіяни почали застосовувати ще у 2024 році. У січні того року був зафіксований перший удар реактивним дроном по території України, а згодом у РФ з'являлися й інші реактивні засоби ураження. Тому питання полягало лише в тому, коли росіяни зможуть достатньо вдосконалити їх і масштабувати виробництво.

Саме тому, наголошує експерт, для боротьби з новими реактивними цілями одними зенітними дронами-перехоплювачами вже не обійтися.

Водночас Коваленко обережно ставиться до озвученої ГУР цифри у 11 тисяч ударних БПЛА на місяць.

"На мою думку, її не слід трактувати так, ніби Росія здатна щомісяця запускати по Україні 11 тисяч "Шахедів". Найімовірніше, йдеться про загальну кількість різних типів ударних безпілотників, які виробляє російський ВПК. До цього показника можуть входити Shahed-136, реактивні Shahed-238, різні модифікації "Гераней", інші ударні БПЛА, а також баражуючі боєприпаси на кшталт "Ланцетів", "Молній" та інших систем", — каже Фокусу експерт.

Коваленко звертає увагу, що фактичне застосування далекобійних ударних дронів поки не наближалося до 9–10 тисяч одиниць на місяць. Останнім часом середній показник застосування БПЛА для далекобійних ударів становить приблизно 150 одиниць на добу, хоча в окремі дні Росія запускає й менше сотні.

Тому, на думку експерта, цифра у 11 тисяч, найімовірніше, відображає сукупні виробничі можливості Росії щодо широкого спектра ударних дронів, а не виключно кількість дронів-камікадзе далекого радіуса дії, які можуть бути застосовані безпосередньо для масованих ударів по Україні.

Нагадаємо, російські безпілотники вночі 10 серпня атакували автозаправні станції в Опішнянській громаді на Полтавщині. Усі АЗС зазнали значних руйнувань і, за попередньою оцінкою, не підлягають відновленню.

Тим часом Україна готується не лише до посилення повітряних атак, а й до можливих загроз на північному кордоні. Як раніше писав Фокус, у Чорнобильській зоні посилюють оборону на випадок нової спроби вторгнення РФ з боку Білорусі: облаштовують вогневі позиції, встановлюють антидронові сітки, розчищають місцевість для кращого огляду та готують дороги й рубежі для протидії можливому наступу.