Страх перед власним генералітетом: чого насправді боїться Путін під соусом чуток про мобілізацію

Мовчанка чинного господаря Кремля Володимира Путіна під соусом чуток про мобілізацію свідчить: він усвідомлює, у війні проти України наближається момент перелому.Путіна це непокоїть більше за все. Чому - з'ясовувала Gazeta.ua.Хоча офіційно російська влада спростовує широку мобілізацію, процес триває із акцентом на добровільно-примусову. Тобто армія РФ стрімко поповнюється засудженими. На їхньому залученні робиться акцент від 2024 року.Чому? Частково відповідають російські військові: кадровий голод є, водночас перехід до війни БпЛА позбавляє сенсу тримати на передовій величезні маси піхоти, пояснив з посиланням на думки військовослужбовців російський військовий оглядач Владлен Чертінов.І тут є тонкий і небезпечний для Кремля момент: свіжі сили в російській армії, особливо після 2024 року, це переважно ув'язнені, котрим замінили відсидку на контракт. Специфічний бекграунд поповнення викликає тривогу у бойових офіцерів, бо "матеріальний чинник не найкращий мотиватор" у бойових умовах, пояснив Чертінов.Іншими словами, повторюється ситуація з заснованою Євгеном Пригожиним ПВК "Вагнер", де критична маса колишніх ув'язнених призвела до бунтівного "Маршу справедливості" на Москву, до розколу і зрештою до краху бойового підрозділу. Кількість контрактників у російській армії нині коливається близько 500 тис. осіб, призовників за 2026 рік планується взяти 261 тис. осіб. З півмільйона тих, хто воює за гроші, близько половини можуть бути колишніми ув'язненими.Точних офіційних даних немає, але у травні 2026 року директор Федеральної служби виконання покарань РФ (ФСИН), генерал-полковник внутрішньої служби Аркадій Гостєв заявив про рекордне скорочення кількості ув'язнених у російських колоніях та СІЗО з 465 тис. (у 2024 році) до 282 тис. осіб. За оцінками російських правозахисників, близько 100 тис. із них залучили на війну, та реальні цифри можуть бути набагато більшими.Якщо призовники можуть воювати за ідею (якої немає) та на виконання присяги, то контрактники - за гроші. Або під примусом. Росіян сколихнули прояви примусової мобілізації у Пензі, та вони поодинокі. Поки що.Поява роликів із Пензи може бути політтехнологією: протестувати громадську думку та як "гасити" обурення, якщо російські воєнкоми хапатимуть усіх. Більше того, у загонах представників військкоматів будуть колишні ув'язнені, пророкує наближений до силових структур Telegram-канал "ВЧК-ОГПУ".Тобто ставка робиться на збільшення кількості незасуджених у лавах російської армії. Для цього вдаються не лише до ловів на вулицях, а й до ошуканства. У соцмережах оприлюднили випадки, коли військовозобов'язаних запрошували до військкомату оновити дані. Там їм читали лекцію про переваги служби за контрактом. Якщо людина відмовилася - відпускали. Однак і це свідчить про кризу мотивації російської армії та про конфлікти, котрі можуть вилитися у розкол ворожих сил.Військові командири наполягають на якісному поповненні, та чинний стан справ цілком влаштовує генералітет, який бере кошти, приміром, за одну тисячу солдат, а у підрозділі їх реально 800 осіб. Колишні ув'язнені у лавах російської армії погано підкоряються дисципліні та командам. У жовтні 2024 року під Запоріжжям такий боєць кинув гранату у командування, загинуло 10 осіб. Понад 100 колишніх засуджених організували групу катів, які розстрілюють бійців за відмову йти на так звані "м'ясні штурми" або піддають тортурам заради "вибивання" грошей. Тож командири таких навіть бояться.Різке збільшення кількості солдат за рахунок нових - критична потреба не стільки тому, що кремлівський диктатор Володимир Путін задумав воювати Європу, а перш за все через його страх перед власними генералами та бійцями.Чи знають про це у Європі та США? Звісно, адже конфлікт у російській армії очевидний. Вірогідно, президент США Дональд Трамп посилює тиск на Путіна саме тому, що той постав перед загрозою бути реально знищеним власними генералами. Парадоксально, та якщо це справді так, фізичне виживання йому здатен забезпечити той самий Захід, якого чинний господар Кремля звинувачує у всіх бідах світу. У тому числі - увага! - шляхом зміцнення позицій притомного, з точки зору Білого дому, російського військового командування у владі РФ через вибори до Держдуми.З 110 так званих "героїв СВО" переважна більшість - 52 особи - від "Єдиної Росії", ще 10 від близької "Родіни". Якщо всі від "ЄдРо" потраплять до Держдуми, путінська партія збереже монополію на представництво військових у владі, хоча по кілька осіб ідуть і від опозиційних КПРФ, ЛДПР та "Справедливої Росії". А це, у свою чергу, означає і збереження бодай позірного контролю за російськими збройними силами. Принаймні, так гадають у Кремлі. Тож можна йти на переговори зі США по Україні.Російські політтехнологи часто помиляються. Вони недогледіли бунт ПВК "Вагнер". Тому навіть успіх путінської партії на виборах нічого не гарантує. А для Трампа постає питання: із ким, власне, домовлятися про врегулювання війни в Україні, якщо є сумніви у впливі Путіна на армію?У Росії збройні сили завжди були рушійною силою політичних змін, починаючи з регулярних бунтів стрільців у Московському царстві XVI- XVII ст. Чи погодяться бойові офіцери і генералітет на "цукерку" у вигляді осіб у камуфляжі в Держдумі, де вони нічого не вирішуватимуть? Навряд чи. Від початку агресії проти нас російські військові періодично критикують Путіна за провал війни, за те, що не чує військових. Прігожин тому і зміг дійти майже впритул до Москви, що мав чимало однодумців у регулярних військах.Не виключено, Трамп тому і затіяв війну з Іраном саме зараз, що покладався на військову слабкість Путіна: ресурси виснажуються, армія на межі розколу. І перший меморандум, який було порушено, свідчить про вірність його розрахунку. Росія вочевидь не потягне війни на кількох фронтах. Можливо, саме про цей шанс говорить і наш президент словами про "спонукання сісти за стіл переговорів".Якщо так, кожне слово буде коштувати Путіну зараз дуже дорого. Цим пояснюється і раптовий "відкат" до "духу Анкориджа", хоча два тижні тому Москва озвучувала прямо протилежне, і вимога надійних гарантій безпеки для Росії. Остання фраза видається мало не гумористичною, та у ній вся суть того, що насправді відбувається за лаштунками чуток про мобілізацію.