Вступаємо в ЄС. До чого треба бути готовим громадянам та бізнесу. Частина 3

Наприкінці липня Угорщина вчергове заблокувала результати скринінгу переговорних кластерів 2 і 3 для України та Молдови під час засідання робочої групи Ради ЄС. Повторно розглянути це питання планують 1 вересня. 

«Главком» продовжує спецпроєкт «Вступаємо у ЄС?», у якому ми аналізуємо переговорні кластери, що визначатимуть, як буде змінюватись українська економіка на шляху до членства в ЄС. У цьому матеріалі розглянемо Кластер 2 «Внутрішній ринок» – один з напрямів переговорів, який охоплює основні принципи функціонування європейського ринку.

Чому Угорщина блокує відкриття другого та третього кластеру?

Перед тим як почати аналізувати Другий кластер, який може бути відкритий для України не раніше 1 вересня, пропонуємо згадати, чому саме Угорщина знову гальмує нашу євроінтеграцію.

Основні претензії сусідів були передані офіційному Києву ще кілька років тому, і головна проблема для Будапешта – права національних меншин в Україні.

Зазначимо, що колишній прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан неодноразово використовував право вето на виділення фінансової або військової допомоги для України та шантажував Євросоюз. Формальною причиною для цього була відмова Києва розширити права угорської нацменшини на Закарпатті.

З квітня 2026 року, коли на виборах в Угорщині переміг Петер Мадяр, євроінтеграція України на певний час «розморозилась». Проте, попри позитивний початок, вже наприкінці травня новий очільник уряду заявив, що новий розділ у відносинах з Україною відкриється лише після остаточного вирішення питання меншин.

У червні 2026 року Україна та новий уряд Угорщини досягли компромісу щодо прав угорської громади. Будапешт підтвердив, що після внесення Україною відповідних законодавчих змін готовий зняти блокування переговорів. Так і сталось: у червні ЄС відкрив для України Перший переговорний кластер, а вже в липні – Шостий. Однак перед відкриттям Другого та Третього кластерів Угорщина знову застосувала право вето, що заблокувало для України та Молдови перехід на новий етап перемовин. 

За відсутності офіційних публічних вимог та пояснень цей крок може здатись суто політичним. Втім, він має й глибоке економічне підґрунтя: Угорщина прагне захистити свій внутрішній ринок від українського агросектору. Крім того, вето слугує інструментом тиску на Єврокомісію задля розблокування європейських коштів для Будапешта, які раніше були заморожені рішенням ЄС через порушення Угорщиною принципів верховенства права.

Структура Кластера 2 «Внутрішній ринок»

Цей кластер гарантує роботу чотирьох базових економічних свобод ЄС: вільного руху товарів, послуг, капіталу та робочої сили. В українських реаліях найбільш проблемними можуть стати чотири з дев’яти його розділів:

Розділ 4: скасування лімітів НБУ

З початком повномасштабної війни Національний банк України схвалив постанову №18, яка й досі допомагає утримувати макроекономічну стабільність у країні. Цей документ жорстко обмежує рух капіталу, встановлюючи ліміти на виплату дивідендів, перекази коштів за кордон та загальний валютний контроль. У разі різкого скасування таких обмежень населення може почати масово скуповувати іноземну валюту, бізнес буде виводити капітал за кордон, а банки опиняться під загрозою втрати ліквідності. Щоб цього не допустити, НБУ довелось б продавати величезні обсяги валюти з резервів, що могло б остаточно дестабілізувати і без того вразливу економіку.

Водночас Розділ 4 не допускає жодних обмежень на виведення капіталу. Інвестор має право вільно переказувати гроші, а банки можуть проводити міжнародні операції без перешкод. Відтак виникає дилема: Україна може миттєво зняти всі фінансові обмеження, відкривши собі шлях до ЄС, але підірвавши власну фінансову систему, або ж зберегти наявні правила, ускладнивши процес євроінтеграції.

Варто розуміти, що навіть після завершення війни миттєве скасування всіх валютних бар'єрів стало б помилкою, адже це спровокує різкий відтік капіталу зі слабкої економіки. Найімовірніше, Україна обере шлях поступової лібералізації ринку. Це дасть час на адаптацію законодавства до правил ЄС та стабілізацію фінансової системи. Щоб утримати гроші в країні, державі доведеться підтримувати високу дохідність гривневих активів, що зі свого боку збільшить вартість обслуговування державного боргу.

Розділи 1 та 8: кінець програми «5-7-9»?

Розділи 1 та 8 докорінно змінюють філософію взаємодії уряду та бізнесу. Європейські норми не забороняють державі надавати бізнесу субсидії чи пільгові кредити, але запроваджують правила, згідно з якими така підтримка не повинна спотворювати ринкову конкуренцію. Це змусить нас повністю переглянути механізми державної допомоги. Масові програми підтримки на кшталт «Доступні кредити 5-7-9%» можуть зберегтись, проте вони обов'язково потребуватимуть трансформації під європейське законодавство.

Державна програма «Доступні кредити 5-7-9%», що діє з лютого 2020 року, передбачає пільгове кредитування малого та середнього бізнесу для розвитку виробництва. Станом на зараз у ній беруть участь 48 банків. За понад шість років роботи підприємці отримали 157,6 тис. кредитів на загальну суму 566,6 млрд грн, з яких 477 млрд грн було видано вже після початку повномасштабного вторгнення. Залежно від напряму фінансування та категорії позичальника, відсоткові ставки становлять 5%, 7% або 9% річних, а для окремих енергетичних проєктів чи відновлення майна вони можуть бути знижені до 0% або 0,1% у перші роки.

Варто нагадати, що раніше НБУ вже пропонував переглянути цю програму, звузивши її до підтримки виключно тих підприємств, які найбільше постраждали від війни. Регулятор наголошував, що у перспективі ключову роль на ринку кредитування мають відігравати ринкові механізми, тоді як державна допомога повинна бути адресною і застосовуватись лише у виняткових випадках. Євросоюз майже напевно підтримає позицію українського центробанку. За правилами ЄС широка нецільова підтримка бізнесу заборонена. Дозволяється лише таргетована держдопомога: на екологічні інновації, розвиток депресивних регіонів або фундаментальну науку.

Щодо вільного руху товарів, Розділ 1, головним бар'єром стануть технічні регламенти. ЄС вимагатиме від українських компаній проводити випробування продукції, оформлювати технічну документацію, впроваджувати системи контролю якості та підтверджувати відповідність стандартам безпеки. Витрати на сертифікацію та аудит виробництва можуть сягати десятків тисяч євро, що стане серйозним ударом по малих підприємцях. Виробники, які не знайдуть коштів на оновлення своїх ліній, просто втратять право продавати продукцію на європейському ринку.

Розділ 9: що зміниться для банків та страховиків

Не меншим викликом стане імплементація Розділу 9 «Фінансові послуги», який передбачає адаптацію українського фінансового сектору до стандартів ЄС. Нововведення торкнуться як банківських, так і страхових установ.

Євросоюз вимагатиме від фінансових установ збільшення власного капіталу та формування надійних резервів під проблемні кредити. Ці правила покликані захистити вкладників від кризових ситуацій, коли у банку бракує коштів для виплат за зобов’язаннями. Насправді більшість великих українських банків уже поступово адаптуються до цих вимог під контролем НБУ.

Масштабні зміни очікують і на страхові компанії: європейські регламенти змусять їх точніше оцінювати ризики та мати значно більший запас власного капіталу. Європейських регуляторів не влаштує ситуація, коли страхова компанія має великий капітал лише «на папері». Директива Solvency II вимагатиме від страховиків прораховувати максимальний спектр ризиків: від ДТП та пожеж до повеней, пандемій та наслідків війни. Під тиском нових ринкових умов дрібні страхові компанії будуть змушені або покинути ринок, або об’єднатись з більшими гравцями.

Досвід Польщі: як подолати кризу

Миттєве впровадження всіх цих вимог здатне спровокувати кризу в українській промисловості та фінансовому секторі. Тому єдиний реалістичний вихід для нашої дипломатії – домогтись поступового переходу на нові правила. Показовим є досвід Польщі: перед її вступом до ЄС у 2004 році, за даними Єврокомісії, лише невеликий відсоток місцевих м'ясокомбінатів та молокозаводів відповідав європейським санітарним нормам.

У той момент польський уряд зумів виторгувати для своїх виробників офіційну відстрочку на впровадження норм ЄС тривалістю до трьох років. Паралельно країна максимально ефективно використала європейську програму Sapard, яка покривала до половини витрат бізнесу на закупівлю нового сертифікованого обладнання.

Отже, для України перепоною на шляху до ЄС може стати не лише політична позиція Угорщини, а й внутрішня неготовність економіки до швидких трансформацій. Євросоюз фактично вимагає покласти край ручному управлінню державою. Аби пережити «шокову терапію» європейської стандартизації та уникнути банкрутств, українським підприємствам доведеться активно залучати гранти та шукати доступ до європейських фондів фінансування.

Марк Любаров, для «Главкома»