Мобілізація на 500 тисяч: кого можуть призвати в Україні, якщо Росія різко збільшить чисельність армії

Минулого тижня в Кремлі відбулася нарада, на якій вперше було оприлюднено план мобілізації до кінця року. Армія просить 800 тисяч. Але політичний аналітик Вадим Денисенко зазначає, що плани є нереальними, хоча в тій чи іншій формі мобілізація все-таки буде проведена, і додаткові 300–500 тисяч ЗС РФ отримають. Однак, якщо мобілізація в РФ виявиться неминучою, Україні доведеться відповісти дзеркально — також мобілізувати не меншу кількість громадян.

Міноборони України оголосило про проведення тотальної перевірки всіх "критично важливих" підприємств. Навіть оборонних, які зобов’язали терміново підтвердити свій статус до 10 серпня (решта компаній — до 1 вересня 2026 року). При цьому навіть для виробників боєприпасів залишили обмеження: забронювати можна лише до 50% штату.

Міністерство оборони протягом трьох місяців отримає від Державної податкової служби відомості про чоловіків віком від 18 до 60 років, яких немає в реєстрі військовозобов’язаних "Оберіг", а також дані для перевірки вже внесених записів. Кабмін постановою № 981 від 29 липня зобов’язав податкову службу надати ці дані протягом 90 днів. Податкова служба має передати інформацію з Державного реєстру фізичних осіб — платників податків протягом 90 днів.

До вищих навчальних закладів, коледжів та аспірантур справа ще не дійшла, хоча планувалося скасувати відстрочку від мобілізації для студентів віком 25 років і старше. При цьому навчальні заклади й так зобов’язали відраховувати студентів відповідного віку за будь-яке порушення.

Справа дійшла вже й до жінок — зареєстровано петицію щодо мобілізації українок, які не мають дітей або ж їхні діти вже досягли повноліття.

Мільйони людей у тилу, які мали б бути на фронті

При цьому, як зазначає військовий адвокат Олег Леонтьєв, у нашій країні є дуже великий мобілізаційний резерв, який за всі ці роки так і не був задіяний. Це військові пенсіонери та силовики, які вийшли на законну пенсію, але ще цілком придатні до служби за віком і станом здоров’я. Це представники поліції, прокуратури, військових адміністрацій і навіть Міноборони, які зараз працюють. І це не кажучи вже про сотні тисяч тих, хто самовільно залишив військовий підрозділ, дезертирів та військовослужбовців, що не належать до критично важливих сфер.

"Поповнити українську армію за лічені дні можна за рахунок так званих пенсіонерів силових відомств — їх там, як я чув, понад 150 тисяч, причому серед них є ті, хто придатний до служби й до 60 років. По-друге — за рахунок виваженого підходу до бронювання. Зняти бронь з усіх цих артистів, гуманітаріїв та інших. Бронь має бути лише у тих, хто працює у ВПК та на справді критичній інфраструктурі — газ, вода, електрика. Органи військового управління, держоргани — теж повинні зняти бронь з усіх чоловіків і відправити їх на фронт. У Міністерстві оборони потрібно провести грандіозну чистку, а деякі роздуті управління повністю розігнати. З цивільних у МО потрібно зняти бронь, бо вони нічим, крім розкрадання ресурсів, не займаються. Також потрібно шукати й повертати до підрозділів самовільників-дезертирів, але ж простіше зловити нового на вулиці. Резервів дуже багато, просто потрібно навести лад. І, можливо, студентів чіпати не доведеться", — підкреслює Фокусу адвокат.

А головний і найпотужніший резерв — це просто прийти до військової частини, яка перебуває в тилу, у пункті постійної дислокації, і перевірити штатний склад, підкреслює адвокат. Бригада формально перебуває на лінії бойового зіткнення, а дуже багато бійців числяться в тилу, нібито ремонтують або лікуються, а насправді сидять вдома. Їхнє грошове забезпечення отримують командири, а на фронт їх не відправляють. Таких резервів у кожній бригаді дуже-дуже багато. Але слідчий не може потрапити на територію військової частини, і йому ніяких документів не покажуть. Скажуть: "Іди звідси". І все. На території військової частини може працювати військова служба правопорядку. Вони багато чого знають. Вони б із радістю розібралися. Там багато нормальних хлопців, які можуть усе зробити. Але в них немає повноважень. Дати їм повноваження — вони все розчистять, вважає адвокат.

"Уряд має працювати на оборону та на вирішення оборонних завдань. Ініціювати законопроект, наприклад, про скасування броні та відстрочок, які зараз є безглуздими. Там є одна дуже цікава фраза у статті 23 про мобілізацію: тому, кому надається відстрочка, підлягає призов за іншими військовими зобов’язаннями згідно з іншим законом. Туди можна стільки всього втиснути. Зрештою, міністр внутрішніх справ повинен наказати начальнику Нацполіції виловити дезертирів. Зловлять за тиждень — це найпростіше й найлегше. Далі можна дати команду ВСП перевірити всі бригади: хто в них сидить у тилу, переховується тощо. У ТЦК дуже багато паразитів. Цивільні люди там взагалі не потрібні, а там сидять самі дядьки, перекладають папірці. Їхні обов’язки можуть виконувати жінки або ті самі поранені, непридатні чоловіки. Загалом, перш ніж хапати на вулицях простих громадян, треба перетрусити тих, хто поруч", — підкреслює адвокат.

Це питання можна вирішити не за допомогою людей, а за допомогою нових технологій

На думку військового експерта Олега Жданова, головна проблема мобілізації полягає в тому, що держава практично не проводить агітаційної роботи серед населення. По-друге, люди не йдуть добровільно через низький рівень мотивації. Це елементарні речі маркетингу: як залучити покупця, як зацікавити цільову аудиторію. Просто ніхто цим не займається на державному рівні. Держава хоче, щоб ТЦК набрало стільки, скільки потрібно.

"Усе це має бути прописано в законі про мобілізацію: хто несе відповідальність за оповіщення, за явку, хто розшукує тих, хто не з’явився або втік? Спочатку це потрібно врегулювати на законодавчому рівні, а потім приступати до справи. Є закон про мобілізацію, є Кабінет Міністрів, є Верховна Рада, є підзаконні акти — постанови, які визначають механізм виконання закону. Але цього ніхто не робить", — підкреслює в коментарі Фокусу експерт.

Усе залежить від того, яку лінію визначає вище керівництво країни. Саме воно визначає курс, а всі інші — уряд, чиновники, парламент — підлаштовуються під нього. Президент визначає напрямок, прем’єр-міністр відповідає за його виконання, а якщо потрібні нові закони — до справи долучається Верховна Рада. Саме так і має працювати система.

"У цивілізованих країнах призов закінчується у 55 років, а в деяких — у 45–50. Бо з 55-річних користі мало. Але у нас таких мобілізують. У нас є ціла армія держслужбовців, понад мільйон чиновників, але їх не чіпають. Коли вирішувалося питання про пенсії, усі спецорганізації відмовилися знімати з себе статус військовослужбовців — тому що пенсія різна. Усі залишилися військовослужбовцями. І прикордонна служба, і СБУ, і Нацгвардія. Легко можна провести мобілізацію військовозобов’язаних, і це навіть простіше, ніж ловити людей на вулиці", — вважає Жданов.

Якщо не вистачає особового складу, підкреслює експерт, це питання можна вирішити за допомогою сучасних технологій та озброєння. Потрібно розвивати їх та підтримувати контакти з партнерами, щоб озброєння надходило вчасно та в необхідній кількості. Тоді це питання можна вирішити.

Водночас експерт сумнівається, що Росія зможе мобілізувати 800 тисяч осіб, яких потрібно одягнути, нагодувати та виплатити зарплату. Це нереально. Але у них на цей рік заплановано 400 тисяч, і це межа їхніх можливостей.

"Подивіться на настрої в Росії. Я не думаю, що Путін готовий піти на самогубство й сказати: "Вставай, країно величезна". Вони теж переходять до жорсткого силового варіанту — вже проводили експерименти, коли Росгвардія разом із поліцією здійснювала обходи квартир і забирала людей. Вони промовчали, ніхто на мітинги не вийшов — отже, можна тиснути далі. Зараз ректорам вишів спускають плани й тиснуть, щоб відраховували за найменшу провину — і відразу до списків у військкомат. Тож вони теж шукають внутрішні резерви", — констатує Олег Жданов.

А тим часом у ЗСУ розпочато перевірку укомплектування військових частин. Головна мета — оцінити фактичний стан укомплектованості бригад, полків і корпусів, проаналізувати ефективність розподілу військовослужбовців між підрозділами та визначити напрямки вдосконалення кадрового забезпечення. Зокрема, оцінюється ефективність і справедливість розподілу особового складу з урахуванням потреб військових частин, які виконують бойові завдання на різних ділянках фронту.