Північнокорейські військові на фронті – загроза не лише для України

Формулювання "30–50 тисяч військових КНДР можуть перебувати на території Росії" не зовсім точне. Володимир Зеленський 8 серпня заявив, що, за українськими даними, ухвалено рішення щодо перебування на території Росії від 30 000 до 50 000 північнокорейців. Тобто наразі не йдеться про підтверджений факт, що всі ці 30 000–50 000 військовослужбовців уже прибули до Росії.

Головний висновок полягає в іншому: ми бачимо вже не епізодичну допомогу КНДР Росії, а поступове формування фактичного військового союзу двох держав.

Спочатку йшлося про постачання боєприпасів і ракет, потім – про спрямування військовослужбовців КНДР, які безпосередньо брали участь у бойових діях у Курській області. Тепер маємо інформацію про розгортання окремого північнокорейського ракетного підрозділу та перспективу збільшення загальної чисельності військових КНДР на території Росії до десятків тисяч осіб.

За оцінками, які наводить Reuters, у 2024 році КНДР спрямувала до Росії приблизно 14 000–15 000 військовослужбовців. За українськими даними, близько 9500 із них наразі залишаються у Курській області.

Окремо слід звернути увагу на інформацію останніх днів. За даними ГУР, у Воронезькій області розгортається північнокорейський ракетний підрозділ чисельністю приблизно 90 військовослужбовців, який потенційно може отримати до шести пускових установок і до 120 балістичних ракет. Reuters повідомляє, що американській стороні відомо про це розгортання.

Тому я б не зводив усе питання лише до появи "ще 30 000 багнетів". Для України значно небезпечнішим є інший аспект: Росія фактично перетворює війну проти України на полігон для підготовки армії КНДР до сучасної високотехнологічної війни.

Північнокорейські військові отримують реальний бойовий досвід застосування БпЛА, засобів РЕБ, артилерії, ракетних систем, а також взаємодії розвідки, безпілотних систем і засобів вогневого ураження. Саме на цей ризик звертає увагу і президент України: досвід, який армія КНДР отримує у війні проти України, завтра може бути використаний уже на зовсім іншому театрі бойових дій – на Корейському півострові та загалом в Індо-Тихоокеанському регіоні.

Якщо говорити про те, чи здатні 30 000–50 000 північнокорейських військових змінити ситуацію на фронті, то самостійно вони, звичайно, перебіг війни не переламають.

Але 30 000–50 000 додаткового особового складу – це вже далеко не символічна присутність. Це можливість для Росії закривати окремі ділянки фронту або тилові райони, формувати додаткові резерви, компенсувати частину втрат і, що особливо важливо, вивільняти власні підрозділи для застосування на інших напрямках.

Тому оцінювати необхідно не лише безпосередню кількість північнокорейських військових, а й те, який російський військовий ресурс їхня поява дозволить вивільнити.

Щодо достовірності цифри у 30 000–50 000 також необхідно чітко розділяти вже підтверджені факти та розвідувальні оцінки.

Факт участі КНДР у війні вже не є предметом дискусії – Росія і Північна Корея самі визнали участь північнокорейських військових у бойових діях у Курській області. Так само підтверджено постачання боєприпасів і балістичних ракет.

А от цифра у 30 000–50 000 – це наразі оцінка української сторони щодо можливого подальшого масштабування північнокорейського контингенту. Reuters, зокрема, зазначав, що попередню інформацію про можливе спрямування додаткових 30 000 військових не зміг незалежно підтвердити.

Тому коректніше говорити так: є серйозні ознаки підготовки значного збільшення північнокорейського військового контингенту в Росії, але сьогодні немає достатніх підстав стверджувати, що всі заявлені 30 000–50 000 осіб уже перебувають на її території.

І тут є ще один принциповий момент.

Це вже не просто російсько-українська війна, в якій КНДР щось постачає Росії. Ми спостерігаємо фактичний обмін військовими ресурсами, технологіями та бойовим досвідом між двома авторитарними режимами.

Кім Чен Ин дає Путіну людей, боєприпаси та ракети, а натомість отримує гроші, ресурси, технології та, найголовніше, неоціненний практичний досвід сучасної війни.

Саме тому Південна Корея повинна розглядати підтримку України не як допомогу далекій європейській державі, а як інвестицію у власну національну безпеку.

І це безпосередньо корелює із закликом президента Зеленського до Сеула активніше співпрацювати з Україною, зокрема у сфері протиповітряної оборони, безпілотних технологій та обміну бойовим досвідом.

Головний висновок можна сформулювати так: 30 000–50 000 північнокорейських військових самі собою не переламають перебіг війни. Небезпека в іншому: Росія отримує додатковий людський ресурс і можливість вивільняти власні війська, а КНДР – унікальний бойовий досвід сучасної війни. Фактично на наших очах формується військова взаємозалежність двох режимів. І наслідки цього процесу стосуються вже не тільки України та Європи, а й безпеки Корейського півострова та всього Індо-Тихоокеанського регіону.

Оригінал