Платять за "Вольво", їдуть у "Газелі": чому тариф у маршрутках може бути завищеним

Після хвилі подорожчань проїзду в українських містах — до 26 гривень у Рівному, до 25 гривень в окремих маршрутах Києва — пасажири дедалі частіше запитують: чи справді квиток коштує стільки, скільки з нас беруть? У громадській спільноті «Транспорт Житомира» провели власний аналіз тарифу, який змушує замислитися мешканців будь-якого міста.

Із 16 березня 2026 року поїздка в міських автобусах Житомира при оплаті транспортною або банківською карткою коштує 18 гривень. Перевізники просили 20 гривень, але міська влада погодила компромісний варіант. Активісти ж стверджують: навіть нинішня цифра може бути завищеною. І ось чому.

Дві зміни на папері — одна в реальності

Перше, на що звертають увагу в «Транспорті Житомира», — кількість водіїв. У тарифних розрахунках перевізники закладають роботу автобуса у дві зміни — з ранку до пізнього вечора. Це означає двох водіїв із повними зарплатами, відрахуваннями та податками. Фактично ж, за даними активістів, окремі водії перебувають на маршруті трохи довше однієї зміни — тобто друга зміна існує лише в документах.

Різниця суттєва: зарплата водіїв — одна з найбільших статей витрат у структурі тарифу. Якщо замість двох водіїв працює один, економія перевізника обчислюється десятками тисяч гривень на місяць з одного автобуса. Пасажир же продовжує платити повну ціну.

Вечірні рейси, яких немає

Другий больовий момент — виконання графіків. Тариф рахується з розрахунку 100% виконання затвердженого розкладу: автобус має їздити з ранку до пізнього вечора, включаючи вихідні. У реальності ж чимало приватних маршруток зникають після вечірньої години пік, а у вихідні на лінію виходить лише частина машин.

Чому це важливо? Витрати на пальне, амортизація та ремонт безпосередньо залежать від пробігу. Зменшуючи пробіг — не виконуючи вечірні та вихідні рейси — перевізник економить сотні літрів пального щотижня, однак у формулу тарифу закладає повний кілометраж.

«Вольво» на папері, «Газель» на дорозі

Третє питання — клас автобусів. У розрахунках фігурують витрати на обслуговування великих або середніх автобусів із відповідними витратами пального, запчастин і технічного обслуговування. Фактично ж на маршрут нерідко випускають малі автобуси — ті самі «Газелі» або «маломірки», які споживають значно менше пального та дешевші в ремонті.

Математика проста: малий автобус витрачає 12–14 літрів на 100 км, великий — 22–28 літрів. При денному пробігу 200–250 км різниця сягає 20–30 літрів пального щодня. За поточних цін на дизпальне — це понад 1000 гривень економії на день з однієї машини. А тариф лишається таким, ніби на лінії стоїть повнорозмірний автобус.

Готівка: невидимі пасажири

Четверта, найбільш масштабна проблема — облік пасажирів. Тариф формується за простою формулою: усі витрати ділять на кількість перевезених пасажирів. Що менше офіційно зафіксовано пасажирів — то вища ціна квитка. Без повноцінного електронного квитка реальний пасажиропотік залишається невидимим для контролюючих органів.

У містах, де водії досі приймають готівку — а такі випадки фіксувалися і в Житомирі, і в багатьох інших містах у 2026 році — перевізники можуть показувати занижену кількість пасажирів. Математично це миттєво злітає ціну однієї поїздки вгору. Саме тому активісти наполягають: без повного електронного обліку — з валідаторами, GPS-трекінгом і автоматичним підрахунком — будь-який тариф залишатиметься предметом маніпуляцій.

Як перевірити обґрунтованість тарифу у своєму місті

Звичайний пасажир не може провести повний аудит перевізника, але є кілька кроків, які допоможуть оцінити ситуацію:

• Відстежуйте графіки. Порівняйте заявлений розклад на сайті міськради з тим, що бачите на зупинці ввечері чи у вихідний. Якщо автобуси зникають після 20:00 — це вже привід для звернення до департаменту транспорту.
• Фіксуйте клас автобусів. Чи відповідає транспорт, який фактично курсує, тому що вказаний у договорі з містом? Зазвичай інформація про рухомий склад є у відкритих рішеннях виконкому.
• Перевіряйте наявність валідаторів. Якщо у вашому місті запроваджено безготівкову оплату, але водії досі беруть готівку — фіксуйте номер маршруту, час і повідомляйте через контакт-центр міськради або профільний департамент транспорту.
• Вимагайте відкритих даних. Громадські організації мають право запитувати в міськради структуру тарифу, розрахунки витрат і пасажиропотоку — це публічна інформація.

Як повідомляє Житомир Онлайн, активісти пропонують перейти до моделі оплати перевізнику за фактично виконану транспортну роботу — кілометри на маршруті — із повним електронним обліком пасажирів та GPS-контролем виконання рейсів. Поки що така система не працює в більшості українських міст, а дискусія про реальну вартість проїзду триває.