Серце пітьми: як шейхи з ОАЕ посилюють свій вплив в Африці, роблячи ставку на воєнних злочинців

Невелика держава Перської затоки, відома своїм розкішним життям, хмарочосами та шоколадом, не така безгрішна, як могло б комусь здатися на перший погляд. Нині ОАЕ називають офшорною столицею світу та "тихою гаванню" для російських грошей. А ще – державою, яка залишила потужний слід в Африці за минуле десятиліття.

Під керівництвом автократичного правителя – шейха Мохамеда бін Заїда аль Нагаяна, відомого у західних медіа як MBZ, із запаморочливою швидкістю еміратці розповсюджують військову техніку по усій Африці, поширюють під виглядом інвестицій та торгівлі свої інтереси.

Гвінея, Судан, ДР Конго: вплив ОАЕ охоплює ледь не усі галузі на континенті – від портів та енергетичних проєктів, аж до прав на видобуток стратегічно важливих корисних копалин. Усе для побудови успішного постнафтового майбутнього власної батьківщини.

От тільки досягається це не надто законним, навіть для Африки, шляхом. Згідно із великим розслідуванням Financial Times (воно під замком), інвестиції арабської монархії – лише верхівка айсберга, а є і прихований бік історії. ОАЕ підривають суверенітет низки африканських держав та підтримують скандальні парамілітарні організації, зокрема й у розірваному війною Судані.

24 Канал переповідає матеріал колег з FT та розставляє в ньому українські акценти, адже Київ нині сам прагне стати важливим гравцем на "Чорному континенті".

Хто контролює море, той контролює торгівлю

Один з найбільших світових портових операторів, DP World (Dubai Port World, – 24 Канал) виник на початку двохтисячних років завдяки прагненню Дубая утвердитися як торговельний та логістичний центр

Компанія отримала свої перші концесії на контейнерні термінали саме в Африці: Мозамбік, Сенегал, Мапут, Дакар, а також у Джибуті.

Нині логістичний гігант розширився настільки, що разом із партнерською компанією Abu Dhabi Ports, керує портами у 13 африканських країнах. Працює одночасно між Африкою, Азією та Близьким Сходом.

Порти, що належать шейхам з DP World та Abu Dhabi Ports в Африці / Інфографіка – Financial Times

Логістична мережа DP World проходить через її хаб у Дубаї, стимулюючи торгівлю: за даними МВФ, обсяг торгівлі між Африкою та країнами Перської затоки, не пов'язаної з нафтою, зараз перевищує 100 мільярдів доларів, причому значна частина припадає на ОАЕ та Саудівську Аравію.

Однак інвестиції Абу-Дабі не обмежуються портовою інфраструктурою. ОАЕ загалом стали найбільшим джерелом капіталу до Африки за останнє десятиліття.

Чимало з цих інвестицій зробила Міжнародна холдингова компанія (IHC) вартістю 240 мільярдів доларів, яку очолює шейх Тахнун бін Заїд аль Нагаян, радник ОАЕ з національної безпеки та рідний брат MBZ. Це той самий чоловік, який зустрічався з Трампом у Білому домі навесні 2025 року у найстильніших сонцезахисних окулярах.

Трамп приймає шейха Тахнуна бін Заїда аль Нагаяна в Овальному кабінеті. Березень 2025 року / Фото - US Mission to UAE

Проєкти, які підтримує ОАЕ, розкидані по всій Африці. Наприклад, вітрова електростанція в Єгипті вартістю 10 мільярдів доларів або нафтопереробний завод в Уганді, що коштував 4 мільярди доларів – справа рук саме еміратців.

Офіційні особи ОАЕ кажуть, що такі капіталовкладення відображають готовність підтримувати африканські країни, яким не вистачає сотні мільярдів доларів на інфраструктуру.

Однак на самому континенті є й протилежна думка – щедрість Еміратів виходить за рамки офіційних відносин з керівництвом держав, та переходить у непрозору співпрацю у сфері нацбезпеки та взаємодію із воєнізованими групами у питаннях торгівлі зброєю та золотом. І це ставить ОАЕ в Африці на рівень з Росією та Китаєм, які вже багато років не розділяють бізнес і геополітику.

Золото та кров течуть одночасно: як Абу-Дабі контролює видобуток корисних копалин у Судані й не тільки

Протягом останніх двох років експерти ООН, західні розвідувальні служби, фахівці з відстеження польотів та правозахисні групи зібрали численні докази щодо каналів постачання, що підживлюють громадянську війну в Судані.

До них належать злітно-посадкові смуги, військові та військово-морські бази на узбережжі Червоного моря та в інших союзних африканських державах, які Абу-Дабі використовує для таємних операцій з торгівлі зброєю.

Використовуючи цю мережу, ОАЕ допомогли перетворити колись легкоозброєні Сили швидкого реагування (RSF) в Судані, підтримку яким також надає Москва, на добре оснащене ополчення зі сучасними безпілотниками, засобами протиповітряної оборони та парком бронетранспортерів.

І це при тому, що ООН, США та правозахисні групи звинувачують цю парамілітарну організацію у скоєнні воєнних злочинів, етнічних чисток та геноциду проти неарабських груп.

Одним із найяскравіших прикладів амбіцій ОАЕ – порт Бербера в Сомаліленді, самопроголошеній республіці, що знаходиться в північній частині Сомалі.

У рамках інвестицій, DP World виділила на його розвиток 450 мільйонів доларів. За угодою, що була підписана на 30-річний термін, ОАЕ модернізували інфраструктуру зберігання та побудували 250-кілометрову автомагістраль, що з'єднує Берберу з сусідом Сомаліленду – Ефіопією.

Водночас за даними FT, була також укладена непрозора угода, яка надавала ОАЕ контроль над сусідньою військово-морською базою та доступ до злітно-посадкової смуги радянських часів. Нещодавні супутникові знімки показують будівництво додаткових бункерів та військових об'єктів поблизу злітно-посадкової смуги.

За підтримки DP World інфраструктура у Бербері швидко розвинулась / Фото – Planet Labs

У такий спосіб Емірати хочуть не лише отримати економічний зиск та контроль над торгівлею в регіоні, а й вплинути на уряд Ефіопії, яка дуже переймається через те, що немає виходу до моря. При цьому офіційні урядові особи ОАЕ усе заперечують.

Взагалі Судан, як Ефіопія і частково визнаний світом Сомаліленд (лише Ізраїлем, – 24 Канал), довгий час відігравали центральну роль у прагненні Абу-Дабі отримати стратегічний плацдарм над торгівлею в регіоні Африканського Рогу та Червоного моря.

До початку громадянської війни в Судані еміратські групи планували інвестувати у тамтешні порти 6 мільярдів доларів. Зокрема в Абу-Амаму – порт Червоного моря на узбережжі Судану, який буде з'єднаний з сільськогосподарськими угіддями на березі Нілу дорогою у 450 кілометрів.

Табір біженців у Судані / Фото – UNICEF

Громадянська війна у Судані перекреслила ці плани: угоду фактично зірвав місцевий уряд, звинувативши ОАЕ у підтримці місцевої повстанської воєнізованої організації – Сил швидкого реагування (RSF), яка бореться проти офіційної влади й армії, блокує гуманітарну допомогу від ООН у регіоні, чинить воєнні злочини. Фактично створивши у регіоні квазідержаву.

Водночас як пише FT, під час одного із військових переворотів у країні, RSF викрали майже 8 тонн золота із Центрального банку Судану та переправили злитки до ОАЕ через Південний Судан.

Цивільна адміністрація RSF заперечила такі звинувачення, офіційні особи ОАЕ теж. Утім, за даними кількох дослідницьких організацій, зокрема Chatham House, золото, що експортується до ОАЕ з Судану, допомагає фінансувати тамтешню громадянську війну.

Значна частина кустарного виробництва країни, яке, за оцінками Swissaid, становить понад 40 тонн на рік, незаконно перевозиться до Дубая без офіційного оподаткування державою.

Суданські солдати в районах, захоплених у RSF в Хартумі / Фото – The New York Times

Це також включає золото з шахт, які контролюються Al Junaid, холдинговою компанією, що належить родині бізнесового партнера нині вбитого Євгена Пригожина та лідера RSF Мохаммеда Хамдана Дагало, на яку наклали санкції як Міністерство фінансів США, так і Велика Британія.

Та не Суданом єдиним. За минулі п'ять років інші холдингові компанії пов’язані з ОАЕ також стали провідними інвесторами в африканські шахти.

IHC вклала мільярди доларів у підприємства з видобутку міді в Замбії, золота в ДР Конго, Ефіопії та Малі, а також залізної руди в Мавританії. З минулого року вона контролює 7% світових постачань олова через свої активи у східній частині ДР Конго.

У MBZ все під контролем / Фото – Getty Images

Еміратські компанії також придбали землю в Анголі, Мавританії, Південному Судані, Кенії та Танзанії, для розвитку сільськогосподарських угідь та досліджень у сфері видобутку корисних копалин.

Що це означає для України

На жаль, західні країни не бажають ставити під загрозу свої тісні економічні та безпекові відносини з Об’єднаними Арабськими Еміратами. Тим часом Сполучені штати та ЄС продовжують обмежуватися лише заявами про війну у Судані, згадуючи у своїх пресрелізах лише абстрактних "зовнішніх гравців".

Ситуація в Африці не дуже цікавить адміністрацію Трампа, а хороші відносини президента США з арабськими лідерами вписуються в межі “Доктрини Донро” (розподіл сфер впливу на планеті, – 24 Канал) та набагато важливіші для нього, ніж експансія Абу-Дабі на Африканський континент. Тому в Африці Трамп зазвичай обмежується грізними постами в соцмережах.

Тут виникає і дилема, пов'язана з відносинами України та Еміратів. У квітні Україна уклала 10-річні договори з ОАЕ, Саудівською Аравією та Катаром на розширення оборонного співробітництва. Володимир Зеленський періодично проводить перемовини із президентом Об'єднаних Арабських Еміратів Мухаммадом бін Заїдом Аль Нагаяном на тему безпеки морських шляхів України. Остання зустріч лідерів країни відбулася в червні 2026-го, а остання наразі телефонна розмова – 1 серпня.

Президент Зеленський звітує про переговори з президентом ОАЕ:

Офіційні особи ОАЕ допомагають нам у поверненні дітей, незаконно викрадених Росією, а також організації та проведенні обмінів полонених.

Україна теж має свої інтереси у країнах Глобального Півдня, передусім пов’язані зі зменшенням впливу РФ у регіоні. Однак займає зовсім іншу позицію щодо африканських конфліктів.

Президент України Володимир Зеленський з президентом ОАЕ Мухаммадом бін Заїдом Аль Нагаяном, Абу-Дабі, 17 лютого 2025 року / Фото – Офіс президента України

За даними The Wall Street Journal, ще у серпні 2023 року офіційний уряд у Хартумі звернувся по дипломатичних каналах до президента України Володимира Зеленського з проханням про допомогу. За інформацію іноземних ЗМІ, підрозділи ГУР МО безпосередньо брали участь у бойових діях на стороні Суданського уряду проти російських найманців з ПВК "Вагнер", та RSF, підтримуваних ОАЕ.

Дружня зустріч лідерів України та ОАЕ 16 червня 2026 року в Евіані на Саміті G7 / Фото – Офіс президента України

У Лівії, де за інформацією французького видання RFI розміщується приблизно 200 українських військових на трьох об’єктах, позиції України та ОАЕ теж розходяться. Поки Київ та західні держави підтримують міжнародно визнаний Уряд національної єдності, Абу-Дабі разом з Москвою надають допомогу та висловлюють свою прихильність силам генерала Халіфи Хафтара, що тримають під контролем східні та південні регіони держави.

За даними The Africa Report, ОАЕ співфінансують перебування в Центральноафриканській Республіці близько 1500 бійців "Африканського корпусу" – структури, що прийшла на зміну ПВК "Вагнер" і залишається під контролем Міноборони Росії. Натомість Абу-Дабі отримує доступ до ключових золотодобувних активів країни та претендує на її уранові родовища.

Російські військові перебувають в Судані вже багато років, тепер їх вплив бере себе ОАЕ / Фото – Соцмережі

Об'єднані Арабські Емірати також купують величезні кількості золота не лише з Судану, а й з самої Росії, свідчать дані Swissaid. Річний імпорт коливається від 40 до 60 тонн золота на рік, тобто гроші, вторговані Москвою з продажу дорогоцінного металу, йдуть зокрема й на фінансування російського вторгнення в Україну.

Все це стало можливо через відхід західних акторів з Африки. По собі вони залишили не умови для вільного розвитку молодих держав "Чорного континенту", а вакуум, який заповнили інші - більш прагматичні держави.

ОАЕ, мабуть, найуспішніші на цьому шляху, але аж ніяк не самотні: Туреччина, Саудівська Аравія, Катар, Іран. Конкуренція за вплив у Африці загострюється. А Росія все ще має величезний вплив у регіоні на авторитарні уряди за допомогою свого "Африканського корпусу".

Тож, з одного боку Абу-Дабі важливий партнер Києва та посередник в обмінах полонених, канал повернення викрадених дітей, співрозмовник у питаннях безпеки Чорного моря. А з іншого, чи довго ми та решта цивілізованого світу зможемо закривати очі на підтримку ОАЕ невизнаних квазідержав, союзних для Росії сепаратистських угруповань та парамілітаристичних організацій, які є міжнародно визнаними воєнними злочинцями та поводяться відповідно?