Путін може обміняти свого "друга" Башара Асада на російські бази у Сирії

Суд у Дамаску ухвалив вирок — сирійському диктатору Башару Асаду призначили смертну кару заочно, адже він майже два роки переховується у Москві після падіння свого режиму та завершення затяжної громадянської війни 2011–2024 років.

Таке рішення ухвалили всього за два дні після того, як нова сирійська влада уклала угоду з Владіміром Путіним щодо подальшого перебування російських військ на місцевих базах.

Про це пише ABC.

Башар Асад: як сирійський диктатор може стати розмінною монетою

Збіг цих подій одразу порушив питання: чи зробить Дамаск наступний крок, вимагаючи екстрадиції експрезидента для виконання вироку? Поки що жодна зі сторін не дає чітких сигналів. Офіційно Асад залишається «гостем» Путіна.

Єдиною умовою перебування сирійського диктатора в російській столиці є повна відмова від будь-якої публічності. Крім смертної кари для Асада, суд ухвалив аналогічне рішення для його кузена Атефа Наджиба, керівница провінції Дераа, де 2011 року спалахнули перші протести Арабської весни.

Саме поліція Наджиба здійснювала масові розстріли цивільних під час громадянської війни у Сирії. 13-річне протистояння між режимом Асадів, що утримував владу понад пів століття, та повстанцями мало як політичне, так і релігійне підґрунтя. Панівна алавітська меншина десятиліттями контролювала важелі влади та дискримінувала сунітську більшість.

Для сунітської більшості вирок Асаду є приводом для святкування, однак для 43-річного президента Ахмеда аль-Шараа це ризикований хід. Колишній бойовик «Аль-Каїди», який здобув перемогу на чолі повстанців, під час міжнародних візитів активно просуває концепцію «національного примирення». Він намагається залучити всі конфесійні групи до відбудови країни.

Потенційні видача та страта Асада можуть надіслати негативний сигнал західним партнерам, які видали новому керівництву Сирії своєрідний «карт-бланш».

Аль-Шараа вже двічі зустрічався з Путіним, а також мав переговори із західними лідерами, зокрема, з президентом Трампом, який підтримав його курс на примирення. Ексджихадист, за чию голову Вашингтон раніше пропонував нагороду і який колись воював проти американців в Іраку, пообіцяв демократичний вектор розвитку та курс на зближення із Заходом. У відповідь Трамп скасував тривалі фінансові санкції проти Сирії.

Схожа ситуація склалася під час липневого візиту Еммануеля Макрона до Сирії. Там оголосили про відновлення дипломатичних відносин після 14 років перерви. Найдвозначніші моменти нового устрою Дамаска тоді оминули увагою.

Досі невідомо, яку роль у владі відіграли іноземні джихадисти, включені на початках до структури нової армії, а також чи причетний новий режим до торішніх нападів на алавітську, друзьку та християнську меншини. Християнська громада зазнала найбільшого удару — до війни вона налічувала майже 2 млн людей, а нині — приблизно 300 тисяч.

Балансування між Заходом та Москвою

Підтримка Заходу залишається критичною для аль-Шараа, проте і у відносинах з РФ розгортається тонка дипломатична гра. Дамаск ставить Кремль перед складним вибором: видати Башара Асада для страти чи відмовити.

Ахмед аль-Шараа очолив країну в грудні 2024 року і пообіцяв вивести з Сирії іранські та російські війська. Іранські радники залишили країну, але Москва зберегла за собою дві ключові бази.

За кілька днів до оголошення смертного вироку Дамаск та Москва узгодили статус об’єктів на середземноморському узбережжі. Угода передає Сирії цивільний контроль над авіабазою «Хмеймим» біля Латакії та комерційним портом «Тартус». Утім, російські військові залишаються на місцях: за даними сирійського МЗС, ці об’єкти функціонуватимуть як «спільні центри тренування та підготовки» для місцевих збройних сил.

Оплата за ці домовленості має економічний вимір також. У травні агентство Reuters повідомило про стрімке зростання постачання російської нафти до Сирії, попри те що після повалення Асада владу здобули сили, офіційно ворожі до Москви.

Ставка на російські енергоресурси суперечить заявам аль-Шараа про віддалення від Росії та зближення зі США. На тлі американського ембарго проти російського палива через війну в Україні Сирія перетворилася на один із каналів збуту для РФ.

За даними джерел Reuters, Дамаск збільшив закупівлю російської нафти на 75% — до 60 тисяч барелів на добу. Власних ресурсів Сирії недостатньо для покриття потреб, особливо в умовах масштабної відбудови після 14 років руйнації.

Той факт, що Росія була головним покровителем засудженого Башара Асада, не став перешкодою. Дві бази РФ у Сирії є стратегічними опорними пунктами для інтересів Кремля в Середземномор’ї та на Близькому Сході, і після тривалих переговорів Москва змогла відстояти свої позиції.

Путін не видав Асада новій владі Сирії

Як вперше публічно повідомив президент Сирії Ахмад аль-Шараа в інтерв’ю The New York Times, у січні 2025 року сирійські посадовці висунули екстрадицію Асада як умову для збереження російської військової присутності в країні, однак російська сторона цю вимогу відкинула.

Аль-Шараа наголосив, що будь-яка подальша військова присутність Росії має відповідати правовій базі Сирії, гарантувати її незалежність, безпеку та не становити загрози для інших держав.

Попри це, сирійська влада залишається відкритою до переговорів із Кремлем, зважаючи на статус Росії як постійного члена Ради Безпеки ООН, повне оснащення сирійської армії російською зброєю та наявність багатьох довгострокових продовольчих й енергетичних угод.

Сонячне затемнення / © Associated Press Булінг / © pixabay.com АЗС / © Associated Press Легкі пиріжки з лаваша / © Credits