Шторм наближається: чому останні погрози РФ сигналізують про початок великої світової війни на морі

Після майже двотижневої мовчанки кремлівський диктатор Володимир Путін нарешті з'явився у публічному просторі. Для виголошення чергових погроз йому довелося летіти аж на Сахалін та вдягати військову форму. Цьому передували важливі події: понад 40 країн ООН виступили із застережною заявою щодо ядерних випробувань, а Туреччина розгорнула масштабну морську ініціативу. Епіцентр війни Росії проти України стрімко зміщується на воду, а самий конфлікт ризикує перерости у глобальне протистояння, де РФ має вигляд скоріше аутсайдера.Що ці процеси означають для України - розбиралася Gazeta.ua.Розв'язуючи повномасштабну війну, очільник Кремля мав на меті обмежити чи послабити НАТО. Принаймні, неодноразово говорив про це сам. Однак зараз отримав новий політико-оборонний союз між Туреччиною, Пакистаном та Саудівською Аравією, який формується скоріш за все під негласною егідою США.Штати зацікавлені у посиленні Туреччини та її президента Реджепа Таїпа Ердогана через протистояння з Іраном, де прототип "ісламського НАТО" може зіграти ключову роль. Про особисте схвалення цієї ідеї президентом США Дональдом Трампом свідчить рішучий крок турецького парламенту з роззброєння Робочої партії Курдистану в обмін на помилування засуджених курдських активістів. Такий компроміс неможливий без санкції Білого дому.На загал Трамп грає у невдоволення Ердоганом (історія із заміною літака в Анкарі. - Gazeta.ua). Але якщо Трампа справді хотіли підбити іранці, про це чудово знали у Москві. Чому ж росіяни не попередили союзника? Тим часом РФ гарячково домовляється про збереження кількох своїх військових баз у Сирії. Не отримавши позитивних сигналів від Заходу, Путін вимушений був летіти на Сахалін, щоб виголосити нові погрози.Перебуваючи на далеких рубежах, очільник РФ заявив, що у Тихоокеанському регіоні "зростає конфліктний потенціал, сюди просочується НАТО, створюються нові військово-політичні блоки, розміщуються чи плануються до розміщення нові системи зброї, які створюють загрози і для нашої країни".Цікаво, що ця заява лунала у фінальній фазі навчань Тихоокеанського флоту РФ та напередодні спільних військово-морських навчань Південної Кореї, Японії та США. Далі Путін згадав про територіальні претензії Японії до Росії, поскаржився на запроваджені Токіо "неспровоковані санкції" та пообіцяв діалог.І раптом він жорстко розкритикував "владу деяких країн" за обмеження судноплавства РФ. У відповідь очільник Кремля пообіцяв "відповідати дзеркально" і "там, де вже ми вважатимемо за потрібне та доцільне, у будь-якому місці, у тому числі, в зоні відповідальності Тихоокеанського флоту". На десерт він звернув увагу на напругу навколо Північного морського шляху та підтвердив готовність РФ до протистояння в Арктиці.За розлогою промовою проступає стислий ультиматум Штатам: або ви стримуєте своїх проксі - або ми починаємо війну на морях. Адже всі тези про Арктику адресовані особисто Трампу.Для розрядки Кремль відпустив американського громадянина, на радість спеціальному посланцю президента США Стіву Віткоффу та піарникам Білого дому. А в якості "батога" Іран 12 серпня обстріляв комерційні судна в Ормузькій протоці.Це не перший ультиматум Путіна, та він може стати останнім. За кілька днів до цього Північна Корея випробувала кілька ракет без попередження. За даними джерел з Японії та Південної Кореї, це могла бути гіперзвукова зброя або ракета підводного базування.Довідково: чи мала КНДР попереджати про випробування ракетЗа Гаазьким кодексом (діє з 2002 року. - Gazeta.ua), країни-підписанти повинні попереджати одна одну про запуск балістичних ракет і ракет-носіїв. Серед більш ніж 140 держав, які підтримали цей кодекс, є і Росія. А от Північна Корея до нього не приєдналася і ніколи не попереджає про випробування своїх ракет.Для КНДР це звична поведінка. Тоді чому в ООН Штати виступили з ініціативою заяви про обов'язкове попередження про випробування ракет? Документ підтримали 40 країн. У ньому зазначено: випробування ракет, здатних нести ядерні заряди, без попередження "підвищує ризик помилкової оцінки того, що відбувається". Простіше кажучи: світ намагається зрозуміти, це вже початок ядерної війни чи ще ні.У заяві ООН прямо не звинуватили Пхеньян, використавши розмиту формулювання про "останні випробування в Тихому океані" (які у липні проводив і Китай. - Gazeta.ua). Проте для США найбільш показовим стало те, що цю пропозицію відмовилася підтримати Росія. До Гаазького кодексу також не доєднані Китай, Іран, Пакистан, Ізраїль та Бразилія. Отже, ці країни виступають проти обов'язкового інформування про запуски за 24 год. із зазначенням класу ракети, району запуску та напрямку руху.Демарш Росії став вкрай неприємним сигналом для Вашингтона. Ще гірше те, що Пакистан - єдина ісламська ядерна держава - також не підтримав заяву. А нині Пакистан посилений союзом із Туреччиною та Саудівською Аравією. Відтак щонайменше дві з п'яти офіційних держав "ядерного клубу" можуть запускати ракети коли завгодно і куди завгодно. Якщо додати до них Пакистан і КНДР, вимальовується небезпечний паритет: світ за ядерним арсеналом розколюється навпіл, що створює ідеальне підґрунтя для випадкового початку глобальної війни.Ця геополітична турбулентність безпосередньо впливає на Україну. З одного боку, Туреччина пообіцяла Києву ракети та іншу зброю. З іншого - 12 серпня стало відомо, що правозахисна організація Human Rights Watch переконує Конгрес США не дозволяти Туреччині передавати цю зброю ЗСУ. Аргумент: боєприпаси застарілі, можуть не розірватися і становлять "небезпеку для цивільних". На кону - 70 ракет ATACMS, понад 2 тис. ракет M26 та 42 тис. снарядів.Одночасно Анкара та Вашингтон тиснуть на українське керівництво з вимогою припинити удари по глибокому тилу РФ. Трампу важливо показати Путіну контроль над ситуацією. Віцепрезидент США Джей Ді Венс транслює ці вимоги Києву. Якщо Конгрес США пристане на аргументи правозахисників, Україна ризикує залишитися без далекобійного арсеналу.Очільник Кремля виголошує ультиматуми не на порожньому місці. Його позицію підсилили заступник голови Ради безпеки РФ Дмитро Медведєв та командувач Тихоокеанського флоту РФ адмірал Віктор Лііна. Проте у риториці Москви показово зникла Європа.Європейські країни мовчки спостерігають за створенням союзу Туреччини з арабськими країнами. Реакції на зальоти російських дронів у простір НАТО майже припинилися. Для ЄС та Великої Британії критично важливо убезпечити шляхи постачання нафти і газу зі Сходу. Якщо пакт у Мекці та дії Туреччини гарантують стабільність морських шляхів, Брюссель буде задоволений.За такої конфігурації Україна залишається головним сухопутним щитом Європи, але наша залежність від рішень сусідів критично зростає. Саме тому президент Володимир Зеленський вимушений частково зважати на прохання США та Туреччини щодо обмеження ударів.Морський трек 2026 року остаточно довів: війна Росії проти України вийшла за межі регіонального конфлікту. Подальший перебіг подій залежить від того, чи зможе світ загнати агресора у жорсткі рамки. І в цьому процесі Україна, яка має чітке бачення Формули миру, залишається одним із ключових гравців.