Вода — нова нафта, а замість зими — спека: до чого Україну ведуть кліматична криза та російська агресія

У цей день, 12 серпня 2010 року метеостанція Луганськ зафіксувала +42,0°C. Цей показник досі залишається абсолютним температурним максимумом для України за весь період метеорологічних спостережень.

За 16 років, що минули відтоді, розмови про глобальне потепління остаточно перестали бути чимось абстрактним. Україна дедалі частіше стикається з тривалими періодами спеки, посухами, масштабними пожежами та проблемами з водою, а повномасштабне російське вторгнення створило ще один потужний фактор тиску на довкілля. Кліматичні зміни дедалі сильніше впливають не лише на природу, а й на економіку, енергетику, безпеку та майбутні міграційні процеси.

Фокус поговорив з експертами громадської організації "Екодія" про те, як війна змінює довкілля вже зараз, чи може Україна перейти до "зеленої" відбудови та чому вода і спека можуть стати одними з головних викликів XXI століття.

Війна, пожежі та мільйони тонн викидів: як російське вторгнення змінює клімат України

За словами фахівчині відділу клімату ГО "Екодія" Марини Цимбалюк, від початку повномасштабного вторгнення організація документує випадки потенційної шкоди довкіллю від російської агресії на інтерактивній мапі. За понад чотири роки вже зафіксовано більш як 2800 випадків по всій Україні.

"Кожен випадок — це потенційне забруднення ґрунтів, води й повітря важкими металами, нафтопродуктами, продуктами горіння, вибуховими речовинами", — пояснює Фокусу експертка.

Водночас вона наголошує, що ці дані не відображають повної картини, адже для реальної оцінки шкоди необхідні польові дослідження та аналізи безпосередньо на місцях, що через бойові дії часто неможливо. Проте вже зараз ця інформація дозволяє оцінити масштаб екологічних наслідків війни та допоможе у майбутньому планувати дослідницькі місії після завершення бойових дій.

Паралельно "Екодія" разом з Ініціативою з обліку викидів парникових газів від війни оцінює кліматичну шкоду від російської агресії. За чотири роки повномасштабної війни викиди парникових газів, пов'язані з бойовими діями, сягнули приблизно 311 млн тонн CO₂ екв. Це співставно із річними викидами Франції. Загальна шкода оцінюється у понад 57 млрд доларів.

Йдеться не лише про прямі наслідки бойових дій — використання техніки, пального та боєприпасів, — а й про ландшафтні пожежі, руйнування енергетичної інфраструктури та майбутні викиди, які виникатимуть під час масштабної відбудови країни.

Окремо експертка звертає увагу на взаємозв'язок війни та кліматичних змін. Літо 2024 та 2025 років стало значно сухішим за норму, що разом з обстрілами призвело до різкого збільшення кількості масштабних пожеж. Через спеку навіть незначні займання швидко перетворюються на великі осередки вогню, а бойові дії часто не дозволяють оперативно їх гасити.

"Зелена" відбудова — не розкіш, а необхідність

Цимбалюк переконана: післявоєнна відбудова України має бути саме "зеленою". За її словами, це означає використання найкращих доступних технологій та впровадження сучасних європейських стандартів.

"Післявоєнна відбудова — це можливість відбудувати краще, ніж було", — зазначає вона.

Експертка наголошує на необхідності оновлення стандартів капітального будівництва, розвитку ресурсоефективного виробництва та впровадження природоорієнтованих рішень — зелених дахів, вертикального озеленення, проникних поверхонь, ревіталізації річок та інших екологічних практик.

На її думку, такі рішення не лише допомагають адаптуватися до наслідків зміни клімату, а й можуть суттєво зекономити кошти у майбутньому. Саме тому зелена відбудова України — це не питання моди чи "дорогої забаганки", а необхідність для нормального життя у нових кліматичних умовах.

Чому кліматична політика потрібна навіть під час війни

Керівниця відділу комунікацій ГО "Екодія" Олександра Хмарна вважає, що говорити про кліматичну політику під час атак на українську енергетику не просто можливо, а критично важливо.

За її словами, саме спалювання викопного палива є головною причиною зміни клімату, а розвиток децентралізованої генерації з відновлюваних джерел енергії може зробити Україну більш стійкою до російських атак.

"Замість кількох великих теплових та атомних станцій енергію вироблятиме розпорошена мережа з багатьох вітрових, сонячних станцій тощо. Така система має очевидну перевагу в умовах війни — багато невеликих джерел росіянам буде значно складніше знищити", — пояснює Фокусу експертка.

Як приклад Хмарна наводить онкологічне відділення лікарні у Шептицькому на Львівщині, де у 2024 році "Екодія" встановила сонячні панелі та накопичувачі. За 14 місяців система покрила 70% потреб лікарні та дозволила суттєво заощадити кошти.

Крім того, експертка наголошує на важливості енергоефективності. За її словами, будинки, які краще утримують тепло, значно легше переживають відключення електроенергії та проблеми з опаленням.

Чи стане вода новою "нафтою" 21 століття?

В "Екодії" попереджають: вода поступово перетворюється на один із найцінніших ресурсів світу. Причина — зміна клімату, надмірне використання ресурсів та неефективне управління.

На відміну від нафти, яку можна замінити відновлюваними джерелами енергії, вода не має альтернативи. Від неї залежить кожен урожай, кожне виробництво, кожне домогосподарство і зрештою — усе живе. 

Держави дедалі активніше прагнуть встановити контроль над водними ресурсами — подібно до того, як свого часу боролися за контроль над нафтовими запасами. Дефіцит води вже впливає на міграційні процеси, провокує конфлікти та визначає підходи до міського планування. Вода більше не є виключно гуманітарним питанням — це також питання економіки, політики та екологічної безпеки. 

Проблема дефіциту води набуває глобального масштабу. Сімдесят великих річок світу, зокрема Інд, більше не досягають своїх дельт, а запаси підземних вод стрімко виснажуються — від Китаю до Центральної долини Каліфорнії. Половину водно-болотних угідь планети людство висушило. У державах із крихкими інституціями, таких як Ємен чи Сомалі, нестача води стає одним із чинників тероризму.  

Україна — найменш забезпечена прісною водою держава у Європі. Ситуація стає дедалі критичніша: водність річок зменшується, а деякі річки на півдні почали на літо пересихати. Підрив греблі Каховської ГЕС лише погіршив становище людей: сотні тисяч залишилися без питної води. 

Кліматичні біженці та нові конфлікти

Олександра Хмарна зазначає, що кліматичні зміни вже зараз провокують масову міграцію у світі. За прогнозами Світового банку, до 2050 року понад 200 мільйонів людей можуть стати кліматичними біженцями. І, за словами експертки, це вже не сценарій далекого майбутнього.

Одним із найяскравіших прикладів є тихоокеанська острівна держава Тувалу, яка через підняття рівня моря фактично поступово зникає. Країна вже майже втратила два своїх острови, а за прогнозами до кінця століття під водою може опинитися 95% її території. Через це понад третина населення вже подала заявки на спеціальні "кліматичні візи" в Австралії, які створили для організованого переселення жителів Тувалу.

Хмарна зазначає, що причиною масового переселення стає не лише підняття рівня океану, а й екстремальні погодні явища. Наприклад, після катастрофічних пожеж в Австралії у 2019–2020 роках близько 18 тисяч людей залишилися без житла та стали вимушеними переселенцями. Подібні наслідки можуть спричиняти також урагани, посухи, повені та тривалі хвилі спеки.

За словами експертки, Україна також може зіткнутися з подібними викликами. Дослідження "Екодії" "Вода близько" показало, що до 2100 року частина територій на півдні країни може опинитися під загрозою затоплення через підняття рівня моря. Людям, які мешкають у таких районах, потенційно доведеться залишати свої домівки та шукати нові місця для життя.

При цьому дослідження проводилося ще до початку повномасштабної війни, тому зараз оцінити точну кількість будинків та мешканців складно — значна частина територій перебуває під окупацією або постійними обстрілами. Водночас ризики для прибережних населених пунктів нікуди не зникли й можуть лише посилюватися у майбутньому.

Які регіони України можуть найбільше постраждати від зміни клімату

Експерти "Екодії" зазначають, що однозначно визначити регіони, які постраждають найбільше, неможливо, адже для різних територій актуальними будуть різні кліматичні ризики. Саме тому громади мають окремо оцінювати власну вразливість та планувати адаптацію до нових умов.

Серед головних загроз для України — підвищення температури та хвилі спеки, скорочення морозних днів, посухи, ерозія ґрунтів, проблеми для сільського господарства та дефіцит води, особливо на півдні й сході країни. Також зростатиме кількість пожеж, паводків і повеней через зміну характеру опадів: сильні зливи чергуватимуться з тривалими періодами без дощів.

Окремо експерти попереджають про негативний вплив на екосистеми, зникнення окремих видів та ризики для здоров'я людей через екстремальну спеку.

Дослідження "Екодії" показало, що через потепління та зменшення опадів у більшості областей України скорочуватиметься водність річок. Найбільше це зачепить басейни Прип'яті, Південного Бугу та Дністра, де до кінця століття водність може знизитися на 30%. Частина малих річок ризикує повністю зникнути.

Водночас на Поліссі та в західних регіонах можуть частішати паводки та повені. Кліматологи також фіксують зміщення агрокліматичних зон: посушливий степ поступово просувається далі на північ країни.

Як глобальне потепління може змінити Чорне море

Олександра Хмарна попереджає: через підняття рівня Чорного та Азовського морів понад мільйон гектарів територій на півдні України можуть опинитися під водою до кінця століття. Це територія, співставна за площею майже з усією Тернопільською областю.

У зоні потенційного затоплення — не лише житлові будинки, а й промислові об'єкти, сміттєзвалища та кладовища, що може спричинити масштабне забруднення води небезпечними речовинами.

Ще однією проблемою стає закислення морів — процес збільшення кислотності води через потепління та поглинання надлишкового CO₂ з атмосфери. Морські організми дуже чутливі навіть до незначних змін середовища, тому це може вплинути на цілі популяції.

За словами експертки, світові дослідження показують, що закислення особливо небезпечне для планктону та молюсків, а також може впливати на промислові види риб — їхнє розмноження, міграцію та здатність формувати косяки. Це становить ризик і для прибережних громад, економіка яких залежить від риболовлі.

Водночас Хмарна наголошує: вплив кліматичних змін саме на Чорне море досі досліджений недостатньо. А через війну та постійні загрози з боку Росії повноцінні наукові дослідження у морі зараз майже неможливі.

Спека в Україні — нова норма?

Україна вже зараз входить до регіонів Європи, де температура зростає одними з найшвидших темпів. За даними експертів, від кінця 19 століття середня температура повітря в країні підвищилася більш ніж на 3 градуси, а за останні 30 років потепління лише прискорилося — приблизно на +0,8 градуса кожне десятиліття.

2024 рік став одним із найтепліших за всю історію спостережень, а кліматологи прогнозують подальше посилення спеки, збільшення кількості посух та хвиль тепла. Одночасно опади ставатимуть рідшими, але значно інтенсивнішими, що підвищуватиме ризики підтоплень і паводків.

За словами експертів, наскільки важкими будуть наслідки у найближчі 10–20 років, багато в чому залежить від того, чи вдасться світу скоротити викиди парникових газів та перейти до більш сталої енергетики й сільського господарства.

"Поки ще є час адаптуватися до наслідків зміни клімату та зберегти умови, придатні для життя і для нас, і для наших дітей", — наголошують в "Екодії".

Нагадаємо, Фокус писав які регіони України ризикують перетворитися на зону посух, а які стануть територією буревіїв, паводків і штормів.