Донька Кузьми Скрябіна Барбара Кузьменко: «Він був для мене просто татом»

У Києві відбулася прем’єра документального фільму «Кузьма: Страшно веселий», присвяченого життю та творчості Андрія Кузьменка — музиканта, телеведучого, автора пісень та лідера гурту «Скрябін». Стрічка показує Кузьму не лише як артиста, якого знала вся Україна, а й через спогади людей, що були поруч із ним у різні періоди життя.

Для доньки музиканта, Барбари Кузьменко, перегляд фільму став особливим досвідом. На екрані вона побачила не тільки знайомого з дитинства тата, а й людину, яку пам’ятають та описують інші.

Після прем’єри Барбара ексклюзивно для Viva! розповіла, який момент фільму виявився для неї найважчим, які деталі про батька її здивували та чому звичайні побутові дрібниці досі можуть миттєво повернути її у дитинство.

Барбара Кузьменко про тата і фільм «Кузьма: Страшно веселий»

— Барбаро, на що вам було найважче дивитися у фільмі як доньці? Чи був момент, коли ви раптом побачили тата не таким, яким пам’ятали його в житті?

Найважче, звичайно, було дивитися епізод із похороном. Я не можу на нього дивитися і, мабуть, навряд чи до кінця свого життя зможу це повністю пережити.

— Чи була у фільмі деталь про тата, яка вас здивувала?

Звичайно, були цікаві моменти, коли я думала: «О, я цього про нього не знала». Але це були переважно історії від інших людей, які знали його в різних обставинах. Мені було цікаво побачити тата через їхні спогади, адже кожна людина знала його по-своєму.

— Чи є у вас зараз якась абсолютно побутова, не пов’язана з музикою річ, яка миттєво нагадує про тата? Наприклад, фраза, запах, предмет, звичка чи навіть якась його дивна особливість?

Насправді нагадують не якісь великі речі, а саме побутові дрібниці. Інтонації, деякі фрази, ситуації. Іноді я можу щось почути або побачити — і це наче флешбек у дитинство.

— Яким ви пам’ятаєте його вдома, коли поруч не було камер, сцени й шанувальників? Чи сильно відрізнявся домашній Кузьма від того образу, який знала вся Україна?

Звичайно, вдома він був для мене насамперед просто татом. Він міг бути веселим, міг бути втомленим, міг займатися якимись звичайними домашніми справами. Ми могли їхати в магазин. Він постійно контролював моє навчання: чи ходжу я на спорт, чи вивчаю англійську, чи читаю книжки і так далі. Тому в першу чергу для мене він був саме татом.

— Після прем’єри фільму у вас змінилося відчуття власної історії з татом? Можливо, фільм допоміг побачити або переосмислити якісь моменти, які раніше сприймалися зовсім інакше?

Коли ти дитина, ти не можеш повністю усвідомлювати все те, чого навчають тебе батьки. А коли стаєш дорослим, звичайно, починаєш дивитися на багато речей зовсім по-іншому. І цей фільм дав мені можливість подивитися на тата не тільки через власні спогади, а й через спогади інших людей.

— Якби після прем’єри ви могли сісти з татом на кухні й поговорити про цей фільм, що б ви хотіли його запитати? І що, як вам здається, він би сказав про стрічку «Кузьма: Страшно веселий»?

Насправді я б дуже багато про що його запитала... Але якщо говорити саме про фільм, мені цікаво, що б він відчув, подивившись його. Що йому сподобалося б, а що, можливо, він би розкритикував. Мені здається, це була б цікава розмова.

Фото: instagram.com/dr.barbara.kuzmenko, архів журналу Viva!