"Крижаний Шовковий шлях": Китай виривається вперед у боротьбі за Арктику — FT

Минулого місяця температура поверхні Світового океану досягла найвищих показників за всю історію спостережень. Це тривожний сигнал у контексті зміни клімату, яка сприяє виникненню морських теплових хвиль в Атлантичному, Тихому океанах та Середземному морі. Водночас це відкриває нові комерційні можливості, пише FT.

З таненням арктичного льоду відкриваються нові судноплавні шляхи, які можуть радикально скоротити час і енерговитрати, необхідні для перевезення комерційних вантажів з Атлантики до Тихого океану. Такі нові торговельні маршрути змінять геостратегічну карту світу.

У межах своєї “Доктрини Донро” президент США Дональд Трамп пообіцяв надати пріоритет безпеці в районах, найближчих до Америки, до яких належать північна та західна півкулі, та погрожував захопити Гренландію. Однак саме Китай (за допомогою російських криголамів) максимально використовує нові можливості для торгівлі в Арктиці. Цього тижня китайська судноплавна компанія запустила перший щотижневий рейс контейнеровоза через Арктику. Маршрут, який проходить уздовж російського узбережжя на шляху між східним узбережжям Китаю та Великою Британією, отримав назву “Крижаний Шовковий шлях”.

Це прямо вказує на те, що протягом останніх кількох десятиліть Китай почав значно більше зосереджуватися як на морському домінуванні, так і на Арктиці. Незабаром після вступу до Світової організації торгівлі Пекін визначив морський та судноплавний сектор як стратегічний пріоритет, ще більше підірвавши позиції США в цій сфері. За останні два десятиліття Китай потроїв обсяги виробництва порівняно з США, контролюючи 55% суднобудівної галузі, порівняно з 5% у 2000 році. Результатом цієї асиметрії є як комерційне, так і військове занепокоєння для США, а також для будь-якої країни, яка покладається на Вашингтон у питанні безпеки.

Зараз у США активізувалася двопартійна ініціатива щодо ухвалення Закону про судна, який має на меті пожвавити вітчизняні корабельні та розширити комерційний флот США, хоча критики зазначають, що його положення пом’якшені завдяки лобіюванню з боку американських імпортерів, які не хочуть платити вищі ціни за перевезення вантажів на американських суднах. Сам Трамп заслужив похвалу за підписання угоди з Фінляндією про будівництво криголамів, хоча саму стратегію просували кілька поколінь фінських лідерів і значною мірою розробила адміністрація Джо Байдена.

З відкриттям торговельних шляхів для пересування арктичними водами знадобиться більше криголамів — навіть за відсутності видимого льоду криголам часто необхідний для безпечного судноплавства на Далекій Півночі, оскільки вітри та хвилі можуть швидко змінюватися й затримувати судна.

Кілька років тому Китай оголосив себе “приарктичною” державою, яка має інтереси в цьому регіоні, і почав тісніше співпрацювати з Росією, яка має десятки криголамів, у сфері транспортування нафти та газу. РФ намагається встановити суверенний контроль над Північним морським шляхом.

Тим часом США, Канада та різні інші європейські й азійські країни також прагнуть активізувати картографування арктичного морського дна. Вони шукають придатні для судноплавства маршрути через Арктику, намагаються краще зрозуміти ландшафт Північно-Західного проходу, досліджують родовища корисних копалин (рідкісноземельних елементів, яких тут багато, але які ще недостатньо освоєні), природного газу, а також шукають нові торговельні маршрути в регіоні.

Арктичний регіон привертав менше уваги, доки кліматичні зміни не відкрили нові можливості. Звісно, проходження більшої кількості суден через регіон сприяє руйнуванню морського льоду. Але це також створює цикл, за якого чим більше відкривається торговельних шляхів, тим більше країн і компаній прагнутимуть ними скористатися. Тривають нові перегони за закріплення контролю, експлуатацію та навіть колонізацію Арктики. Як і в багатьох інших аспектах сучасних геостратегічних змін, Китай має перевагу на старті.

Арктика стає центром глобальних перегонів через величезні запаси нафти та газу, що за обсягами перевищують поклади в Саудівській Аравії. Росія контролює понад 53% арктичного узбережжя. Глава Кремля Владімір Путін неодноразово наголошував на стратегічній важливості цих територій, заявляючи, що “майбутнє РФ — в Арктиці”. Для реалізації своїх арктичних амбіцій Росія активно відновлює покинуті радянські військові бази та розгортає нові радарні системи. Також триває постійне нарощування підводного флоту для контролю над Північним морським шляхом. Однак повномасштабне вторгнення в Україну змусило Росію перекинути деякі спеціалізовані війська на фронт. 

Як писав Петро Катеринич у статті “Тут заборонено вмирати, а сонце не сходить місяцями: як живуть у місті, де білих ведмедів більше, ніж людей”, попри значну військову присутність у регіоні, РФ поступово втрачає домінування у високих широтах через виснаження військ у війні проти України. Також баланс сил змінив вступ Фінляндії та Швеції до НАТО, залишивши Росію в опозиції до решти арктичних держав. Водночас Reuters повідомляло, що НАТО стикається з фінансовими та політичними викликами в питанні посилення позицій в Арктиці.