НАБУ: крадіжки у справі Держспецзв’язку зросли до 254 мільйонів

НАБУ та САП розкопали нові епізоди у справі про закупівлю дронів для Сил оборони. Те, що спочатку виглядало як розкрадання 90 млн грн, тепер перетворилося на історію про можливі 254 млн грн збитків державі. І це вже не просто чергова корупційна справа. Це питання до того, як у розпал війни державні чиновники могли перетворювати закупівлі для армії на приватний бізнес.

Історія із закупівлями безпілотників Державною службою спеціального зв’язку та захисту інформації України стає дедалі масштабнішою.

НАБУ та САП встановили нові факти у кримінальному провадженні щодо закупівель дронів 2023 року. За даними антикорупційних органів, загальний розмір збитків державі зріс із понад 90 млн до 254 млн грн.

Чотирьом раніше викритим фігурантам оновили підозри. Ще одному учаснику оборудки — фактичному контролеру приватних компаній — повідомили про підозру.

Усім інкримінують ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України — розтрату майна шляхом зловживання службовим становищем в особливо великих розмірах.

І тут важливо наголосити: йдеться саме про версію слідства, а не про встановлену судом вину. Остаточну оцінку діям підозрюваних має дати суд.

Але факти, які вже оприлюднили НАБУ та САП, виглядають більш ніж промовисто.

30 мільярдів на дрони — і поруч з’являється схема

У 2023 році Держспецзв’язку отримала з державного бюджету 30 млрд грн на закупівлю безпілотників для Сил оборони. НАБУ стверджує, що посадовці побачили у цих величезних бюджетних коштах не лише ресурс для забезпечення армії, а й можливість для збагачення.

Перший викритий епізод стосувався закупівлі 400 DJI Mavic 3 та 1300 Autel Evo Max 4T. За версією слідства, ціни були завищені на 70–90%, а державі завдано понад 90 млн грн збитків.

Тепер слідство говорить уже про 254 млн грн.

І це принципово змінює масштаб справи.

Бо якщо у 2025 році суспільству говорили про одну схему на 90 мільйонів, то тепер виявляється, що історія була значно ширшою.

«Конкуренція» на папері

За даними слідства, у вересні 2023 року посадовці Держспецзв’язку уклали додаткові договори з пов’язаними компаніями на постачання:

• 500 DJI Mavic 3T;
• 2000 DJI Mavic 3Pro;
• 900 DJI Matrice M30T.

І знову — та сама модель.

Переможці нібито визначалися заздалегідь, а інші компанії залучалися для створення видимості конкуренції.

Тобто формально могли існувати тендерні процедури, пропозиції та конкуренти. Але якщо вірити матеріалам слідства, реальна конкуренція була лише декорацією.

Саме так корупційні схеми й намагаються зробити схожими на законні закупівлі: документи є, процедури є, конкуренти є — а переможець відомий ще до початку спектаклю.

Компанія, якої ще не існувало

Один із найбільш кричущих епізодів, про який повідомляють антикорупційні органи, взагалі виглядає як сюжет для сатиричного фільму.

За даними слідства, посадовці Держспецзв’язку направили запит на отримання комерційної пропозиції майбутньому переможцю.

Проблема лише в одному: юридичну особу, назву якої чиновники вже вказали у своєму листі, офіційно зареєстрували лише через кілька днів після його відправлення.

Якщо ця обставина буде доведена в суді, виникне дуже просте питання:

як державні чиновники могли заздалегідь знати назву компанії, якої юридично ще не існувало?

Це вже не питання ефективності закупівель. Це питання до самого механізму ухвалення рішень.

Націнка — не для фронту

За версією НАБУ та САП, дрони закуповувалися за цінами, що на 60–90% перевищували ринкові.

Тобто бюджет платив значно більше, ніж міг би заплатити за аналогічну продукцію на нормальному ринку.

І тут треба розуміти просту річ.

Кожна гривня, переплачена за дрон у державній закупівлі, — це не абстрактна цифра у бухгалтерському документі.

Це гроші платників податків.

Це гроші, які могли піти на додаткові безпілотники.

На акумулятори.

На засоби зв’язку.

На ремонт техніки.

На боєприпаси.

На забезпечення військових.

Саме тому корупція під час оборонних закупівель у воєнний час — це значно більше, ніж звичайне бюджетне шахрайство.

Це потенційне позбавлення армії ресурсів, які могли бути використані безпосередньо на фронті.

Гроші не повинні залишатися в Україні?

Ще одна деталь справи виглядає особливо цинічно.

За даними слідства, отриману корупційну маржу учасники схеми виводили на рахунки підконтрольних компаній, у тому числі за межами України.

НАБУ та САП повідомляють, що їм вдалося накласти арешт на понад 4 млн доларів на рахунках компаній за кордоном і ще 17 млн грн в Україні.

Тобто антикорупційні органи не просто встановлюють схему — вони намагаються фізично не дати грошам зникнути.

І це, мабуть, одна з небагатьох позитивних частин цієї історії.

Питання тепер не лише до виконавців

Найважливіше питання у цій справі — наскільки високо простягалися зв’язки цієї схеми.

Бо коли йдеться про закупівлі сотень і тисяч дронів, мільярди гривень бюджетного фінансування та десятки мільйонів можливих збитків, дуже важко сприймати все це як випадкову помилку одного чиновника чи кількох недобросовісних підприємців.

Тим більше, якщо слідство говорить про заздалегідь визначених переможців, підконтрольні компанії, штучну конкуренцію, завищені ціни та виведення коштів за кордон.

Тут виникає ціла низка питань:

Хто формував умови закупівель?

Хто погоджував ціни?

Хто контролював маркетингові дослідження, на яких вони ґрунтувалися?

Хто забезпечував перемогу потрібних компаній?

Хто контролював рух грошей після їх отримання від держави?

І головне — хто ще стояв за цією системою?

НАБУ та САП прямо повідомляють, що продовжують встановлювати повне коло осіб, причетних до можливих злочинів.

Отже, крапку тут ставити явно зарано.

254 мільйони — це вже не «епізод»

Особливо цинічно ця історія виглядає на тлі того, що сама Держспецзв’язку у 2023 році мала величезний ресурс для закупівлі безпілотників.

НАБУ у своєму звіті за друге півріччя 2025 року прямо називає боротьбу з корупцією в оборонній сфері стратегічним пріоритетом і наголошує: розкрадання коштів, призначених для озброєння та техніки, в умовах війни — це не просто економічний злочин, а удар по національній безпеці.

І важко з цим не погодитися.

Бо 254 мільйони гривень — це вже не «відкат», не «службова недбалість» і не бухгалтерська похибка.

Це сума, яка змушує ставити значно ширше питання: скільки ще грошей держава могла втратити на аналогічних закупівлях, які поки що не стали предметом кримінальних справ?

І скільки дронів українські військові могли б отримати, якби закупівлі проводилися за реальними ринковими цінами?

Саме тому ця справа має бути доведена до кінця.

Не до чергової гучної заяви.

Не до чергового засідання.

Не до того, щоб суспільство через кілька місяців забуло прізвища та суми.

А до встановлення всієї вертикалі схеми, повернення максимальної суми коштів державі та реальної відповідальності тих, чия вина буде доведена судом.

Бо коли у країні йде війна, крадіжка на закупівлях для армії — це не просто крадіжка з бюджету.

Це цинічна спроба заробити на війні.

І якщо слідство доведе викладені факти, суспільство має право вимагати відповіді не тільки від тих, хто отримував гроші, а й від усіх, хто створював умови, за яких така схема взагалі стала можливою.