Пенсійний вік до 70 років: скасовують пільговий вихід на пенсію

Поки український уряд допрацьовує фінальну концепцію пенсійної реформи, провідні економіки Європи вже впроваджують радикальні зміни у своїх солідарних системах. Німеччина оприлюднила план, який здатен перевернути уявлення про вихід на заслужений відпочинок: автоматичне підвищення пенсійного віку, скасування пільгових дострокових пенсій та запуск обов'язкового накопичувального рівня.

Як повідомляє видання «На пенсії» з посиланням на народного депутата Данила Гетманцева, німецька модель реформування базується на чотирьох ключових напрямках, кожен із яких безпосередньо стосується й українських реалій.

Автоматичне підвищення пенсійного віку

Німецький уряд запроваджує гнучкий механізм, який прив'язує пенсійний вік до середньої тривалості життя. Згідно з поточними розрахунками, до 2041 року планку виходу на пенсію піднімуть до 67,5 років, а в довгостроковій перспективі показник може сягнути 70 років. Головна особливість — автоматизм: система самостійно балансуватиме видатки без потреби щоразу ухвалювати непопулярні закони.

Для порівняння: сьогодні в Україні пенсійний вік становить 60 років за наявності 35 років стажу, а за мінімального стажу — 65 років. У Німеччині базовий вік уже становить 67 років, але реформа піде значно далі.

Скасування пільгового виходу за стаж

Друге принципове нововведення — ліквідація можливості дострокового виходу на пенсію без втрати у виплатах. Зараз у Німеччині діє правило: за наявності 45 років страхового стажу можна піти на пенсію у 63 роки з повним збереженням розміру виплат. Уряд пропонує цю опцію скасувати, зробивши будь-який достроковий вихід економічно невигідним для працівника.

Аналогічна норма працює і в Україні: 35 років стажу дозволяють вийти на пенсію у 60 років замість 65. Чи збережеться вона після реформи — одне з найгостріших питань, яке доведеться вирішувати українському уряду.

Накопичувальні рахунки за шведською моделлю

Аби зменшити тиск на солідарний бюджет, Німеччина робить ставку на обов'язковий накопичувальний рівень. Кожному офіційно працевлаштованому громадянину відкриватимуть персональний інвестиційний рахунок, кошти з якого інвестуватимуть у надійні фінансові інструменти — за аналогією зі шведською пенсійною системою. Сукупний внесок працівника та роботодавця планують поступово збільшити до 2%.

Для України, де запровадження другого накопичувального рівня обговорюють уже понад 15 років, німецький досвід особливо повчальний: без реального запуску інвестиційної складової солідарна система просто не витримає демографічного навантаження.

Рівні правила для чиновників і звичайних працівників

Четвертий напрям реформи — подолання соціальної нерівності між категоріями громадян. Німецький уряд пропонує поширити єдині пенсійні правила на держслужбовців і поступово ліквідувати окремі спеціальні пенсійні режими. Це зробить систему прозорішою, справедливішою та менш затратною для платників податків.

Чому Україна не має права зволікати

Виклики, що постали перед Німеччиною, надзвичайно актуальні й для України. Обидві країни шукають відповіді на ті самі питання: як гарантувати гідні виплати, не перекладаючи надмірний тягар на молодь, як ліквідувати прірву між загальними та «елітними» спецпенсіями і як побудувати дієвий накопичувальний рівень на тлі старіння нації.

Проте, якщо Німеччина має потужні фінансові ресурси й діє на випередження, демографічна ситуація в Україні значно складніша через війну, масову міграцію працездатного населення за кордон та низьку народжуваність. За даними Пенсійного фонду, на 10 мільйонів пенсіонерів припадає лише близько 10 мільйонів платників єдиного соціального внеску — і цей баланс щороку погіршується.

Що це означає для українців

Досвід Німеччини показує: уникнути підвищення пенсійного віку та оптимізації пільг в умовах демографічної кризи не вдасться навіть країнам-лідерам. Для України адаптація подібних практик — не просто копіювання європейських норм, а життєво необхідна умова виживання солідарної системи в найближчі десятиліття. Експерти радять українцям уже зараз подбати про додаткові джерела доходу на старість: добровільні пенсійні накопичення, інвестиції або приватне страхування.