Вдарити до пуску: як і чим Україна може знищувати балістику РФ

Удари балістичних ракет наразі стали головною загрозою та інструментом тиску Росії на Україну. Гострий дефіцит протиракет до систем Patriot та SAMP/T лише кратно збільшив ці ризики. Але це зовсім не означає, що Київ взагалі не може нічого протиставити ударам ворога. Не маючи змоги збивати самі ракети в повітрі, можна успішно знищувати їх до запуску - прямо на платформах, з яких їх випускають. Журналіст Коротко про розбирався, як це може статися і що вже зроблено.

Балістику запускають із землі та повітря

Наразі Росія має кілька видів пускових платформ. Це наземні мобільні пускові установки на важких автомобілях, повітряні (з літаків), над- та підводні кораблі-носії і підводні човни. З-під землі із пускових шахт проста балістика не запускається. Вони призначені лише для запуску важких міжконтинентальних балістичних ракет на кшталт «Воєвода» («Сатана»), «Сармат» чи «Ярс». Ці ракети не загрожують Україні, оскільки дальність їх застосування становить багато тисяч кілометрів.

Мобільні наземні платформи обладнуються на важких тягачах і поділяються на оперативно-тактичні та стратегічні. ОТРК «Іскандер-М» є основною мобільною платформою для балістичних ракет 9М723, які запускаються із прикордонних Курської, Ростовської та Білгородської областей, а також тимчасово окупованого Криму.

Повітряні платформи – літаки, з них запускається аеробалістичний «Кинджал». Це модифіковані винищувачі-перехоплювачі МіГ-31К, а також бомбардувальники Ту-22М3 та Су-34. Літак розганяється у верхніх шарах атмосфери і скидає ракету, яка потім запускає власний твердопаливний двигун і летить балістичною траєкторією.

Під-і надводні човни та кораблі. Але тут є нюанс: субмарини проєкту «Варшав'янка» та надводні кораблі-носії можуть запускати не балістичні, а лише крилаті ракети «Калібр», «Онікс» та «Циркон». Дві останні використовуються переважно з мобільних наземних берегових комплексів, розміщених в окупованому Криму, а також із фрегатів та модернізованих атомних підводних човнів.

Головна загроза - швидкісний таймінг розгортання та запуску

Головна загроза саме від мобільних наземних пускових установок та літаків-носіїв. І їх вразити вкрай складно через дуже короткий таймінг їхньої роботи, високе маскування та віддаленість аеродромів.

Комплекси на тягачах пересуваються переважно ночами і ховаються в густих лісових масивах, ангарах або під маскувальними сітками, зливаючись із місцевістю. Супутникам оптичної розвідки важко зафіксувати їхні координати на марші. Час розгортання або переведення комплексу з похідного становища до бойового займає лише від 4 до 16 хвилин. На сам запуск - підйом ракети у вертикальне положення і постріл - йде близько 10 секунд. Інтервал між пусками двох ракет із однієї машини становить менше 1 хвилини. Відразу після залпу пускова установка залишає точку пуску. Відхід з позиції займає близько 2-3 хвилин. До того моменту, коли український радар засікає траєкторію ракети та обчислює координати точки старту, самої пускової установки там уже немає.

Знищити винищувач МіГ-31К, що несе «Кинджал», безпосередньо в повітрі під час бойового вильоту теж практично неможливо. Він злітає з глибокого тилу у Росії, де українським засобам ураження його важко дістати. «Кинджали» мають дальність польоту до 2000 км, а це означає, що їхнім літакам-носіям взагалі не потрібно наближатися до кордонів України чи лінії фронту. Вони здійснюють пуски, перебуваючи у повітряному просторі над Нижегородською, Тамбовською чи Рязанською областями РФ, а також над Каспійським чи Чорним морем.

Що можна зробити без антиракет до Patriot

Але навіть незважаючи на це, Україна все ж таки може мінімізувати балістичні загрози з землі та повітря. Насамперед це масовані атаки українських далекобійних БпЛА по базах літаків МіГ-31К та стратегічних бомбардувальниках, а також складах балістичних ракет. Авіабаза «Саваслейка» знаходиться в 650 км від України, аеродром «Ахтубінськ» - в 600 км, авіабаза «Оленья» в Мурманській області - в 1800 км і «Шайківка» в Калузькій області - в 250 км від кордону з Україною, а значить, вони цілком досяжні для українських далекобійних дронів. 

Знищення пускових установок-тягачів для балістичних "Іскандерів" у прикордонні. Мобільні колісні ОТРК «Іскандер-М» постійно маневрують, тому їхня ліквідація потребує максимально швидкої реакції. Тут має чітко та ефективно спрацювати зв'язка «Очі + Розвідувально-ударний комплекс»: українські безпілотники глибокої розвідки (Shark, Leleka-100, PD-2) цілодобово сканують прикордонну смугу. Але тут є критичний таймінг ураження – не більше 3 хвилин. Від моменту виявлення «Іскандера» на позиції до нанесення удару високоточними ракетами HIMARS/GMLRS або касетними боєприпасами має проходити не більше 180 секунд.

Та й удари безпілотників по підприємствах, що виробляють тверде паливо і мікроелектроніку для ракет, і порушення ланцюжків поставок зупиняють сам конвеєр виробництва. Тобто знищення балістичного потенціалу росіян відбувається ще на стадії креслень та складання, наприклад, на КБ "Машинобудування" (400 км) чи заводах в Іжевську (1200 км).

Кораблі вже під ударом, а Чорноморський флот у пастці

З кораблями-носіями крилатих ракет «Калібр», «Онікс» та «Циркон» все набагато простіше. Вони мають величезні розміри, їхні стоянки в портах і маршрути легко відстежуються супутниками в реальному часі, а вони самі вразливі для морських дронів і крилатих ракет.

Україна зараз фактично позбавила Чорноморський флот РФ ініціативи, використовуючи комбіновану асиметричну тактику. Головний інструмент ураження російських кораблів-носіїв - це морські дрони-камікадзе (Magura V5 та Sea Baby). Вони атакують кораблі групами («вовчими зграями») на зовнішніх рейдах і навіть у бухтах.

Останнім і наймасштабнішим прикладом розгрому російських кораблів-носіїв «Калібрів» у Новоросійську став комбінований удар Сил оборони України в ніч з 11 на 12 серпня 2026 року. У ході цієї унікальної операції сили ГУР, СБУ, Повітряних сил та ВМС України вразили одразу чотири військові кораблі, три з яких є безпосередніми носіями крилатих ракет. Це фрегат "Адмірал Макаров" - флагман Чорноморського флоту РФ, фрегат "Адмірал Ессен", малий ракетний корабель (МРК) "Буян-М" та патрульний корабель "Василь Биков".

Для цієї операції було масово задіяно новітні реактивні безпілотники «Паляниця», а також апарати «Пекло» та «Барс», які завдяки високій швидкості подолали прибережну зону ППО. Застосовувалися також модифіковані українські ракети «Довгий Нептун», які вдарили по кораблях біля причалів. З моря базу з кораблями атакували ударні безекіпажні катери типу «Сарган» та «Мамай», які заблокували вихід кораблів із бухти. Пропелерні БпЛА підтримки - дрони "Лютий", "Бобер", "Рамзай" та інші - йшли ешелонами для відволікання уваги.

Після того як Сили оборони України довели здатність громити кораблі прямо біля причалів Новоросійська, варіантів для безпечного базування залишків Чорноморського флоту РФ практично не залишилося. Чорне море стало для російського командування «мишоловкою», з якої кораблям оперативно нікуди тікати.