Британцы выбирают Мордобака. Как сатирический кандидат набрал 27% на довыборах в парламент

У п’ятницю, 14 серпня, у Британії офіційно оголосили про перемогу лідера правопопулістської партії Reform UK Найджела Фараджа на довиборах до британського парламенту на окрузі з центром у місті Клактон.

Вибори тут проводили після того, як Фарадж, обраний на цьому ж окрузі – склав мандат, заявивши, що хоче дати виборцям можливість вирішити його політичне майбутнє після корупційних звинувачень.

Це сталося на тлі розслідувань незадекларованої фінансової підтримки Фараджа, у тому числі з-за кордону (детальніше про це у матеріалі "Євро.

Перемога Фараджа на його рідному окрузі, утім, не викликала сумнівів.

Всі головні партії країни – лейбористи, консерватори, ліберальні демократи, зелені тощо – оголосили, що бойкотуватимуть голосування, назвавши позачергові вибори Фараджа "політичним шоу".

Але сталося те, що зробило ці довибори незвичайними.

Хоч Фарадж і залишився фактично без конкуренції, йому довелося змагатися за депутатське крісло з… вигаданим персонажем.

Його найближчим конкурентом став такий собі Count Binface.

Ім’я Бінфейса можна дослівно перекласти як Граф Мордобак, бо це відповідатиме суті кампанії – пародійний кандидат змагався за місце у парламенті в образі міжгалактичного сміттєвого бака.

Бінфейс йшов на вибори з абсурдними обіцянками, серед яких проведення референдуму щодо повернення Плутону статусу планети, обмеження вартості морозива "ріжок" та навіть намір взяти участь у Євробаченні-2027.

Попри очевидно жартівливий характер кампанії, результат Бінфейса виявився цілком серйозним: він отримав майже 27% голосів.

А у Британії довелося вести дискусію про те, як діяти, якщо одного дня черговий пародійний кандидат виграє вибори та здобуде політичну посаду.

Хто у сміттєвому баку?.

Людиною, яка з’явилася на виборах в образі Графа Мордобака, є британський комік Джон Гарві – випускник Оксфорда, сатирик і сценарист.

У Британії він відомий своїми політичними перфомансами на парламентських виборах – Гарві не вперше бере участь у перегонах під вигаданими іменами та з наперед абсурдною роллю.

Уперше він одягнув собі на голову щось подібне на сміттєвий бак під час парламентських виборів 2017 року, коли вирішив кинути виклик тодішній консервативній прем’єр-міністерці Терезі Мей на її виборчому окрузі.

Тоді він виступав під іменем Лорд Відроголовий (Lord Buckethead) – це загалом відомий британцям персонаж, що уперше з’явився ще у 1980-х у пародійному фільмі "Гіперпростір" за мотивами "Зоряних війн".

Ба більше, Лорди Відроголові як абсурдні кандидати і раніше не раз брали участь у виборах, тож це не було якимсь проривним рішенням.

Серйозної політичної конкуренції Терезі Мей Гарві також не створив – на тих виборах він отримав лише 249 голосів британців, що вирішили голосувати "по приколу".

Але так склалося, що саме його образ став вірусним.

Продовжити політичну кар’єру лорда комік не зміг (не смійтеся, але з’явилися претензії щодо авторських прав від іншого коміка, який раніше теж балотувався, використовуючи цей образ).

Тому Гарві змінив персонажа і став Графом Мордобаком.

Спершу він "очолив" неіснуючу партію "Рециклони" з вигаданої планети Сігма IX і кинув виклик наступному лідеру Консервативної партії Борису Джонсону.

Але конкурувати з гуморним Джонсоном коміку було важко, і його результат виявився ще скромнішим: Бінфейс або Мордобак отримав лише 69 голосів.

Утім, попри мізерну підтримку, Бінфейс знову опинився в центрі уваги під час оголошення результатів.

Його наступним суперником став Ріші Сунак.

Під час парламентських виборів 2024 року сатиричний кандидат знову взяв участь у перегонах і цього разу отримав 308 голосів, і на той момент це був його найкращий результат.

А справжній прорив для Джона Гарві стався вже під час довиборів у червні 2026 року, коли він зійшовся в одній виборчій кампанії з Енді Бернемом – тодішнім мером Великого Манчестера, який балотувався від Лейбористської партії і у разі перемоги планував очолити партію та стати прем’єром Британії (що зрештою і сталося).

І успіхом був не результат (Бінфейс отримав лише 95 голосів, тоді як Бернем – 25 тисяч).

Але на відміну від попередніх змагань, де переможці ігнорували "міжгалактичного воєначальника" – Бернем поставився до свого ексцентричного суперника з гумором і потиснув йому руку під час оголошення результатів.

Далі поява Графа Мордобака була очікуваною.

Битва за Британію, морозиво і 5 млн у криптовалюті.

Змагання коміка із ультраправим популістом Найджелом Фараджем обіцяло стати особливим.

Цього разу його кампанія не обмежувалася черговою появою смішного кандидата зі сміттєвим баком на голові.

Мордобак підготував повноцінну сатиричну програму, що починається обіцянкою "знизити податки і підняти усе решта".

Чимала частина його політичної платформи – навмисно абсурдна, але деякі пункти з них містять цілком очевидні натяки на Фараджа.

Ось частина обіцянок міжгалактичного воєначальника, який цього разу балотувався від іменної політсили Партії Графа Мордобака (звісно ж, неіснуючої):.

встановити верхню межу цін на морозиво "ріжок",.

забрати в армію всіх, хто користується гучномовцями в громадському транспорті;.

встановити суперподаток на детективні романи, написані знаменитостями;.

провести референдум щодо повернення Плутону статусу планети;.

представити Велику Британію на пісенному конкурсі "Євробачення-2027", виграти його і провести "Євробачення-2028" у Клактоні.

Та серед пунктів програми, які очевидно написані для того, щоби розсмішити – опинилося кілька тих, що мають політичний зміст, і читаються як натяки на Найджела Фараджа.

Граф, зокрема, пообіцяв заборонити депутатам, які достроково здають парламентський мандат, балотуватися на довиборах, призначених саме через їхню відставку.

Тобто – заборонити те, що зробив Фарадж.

А ще він пообіцяв не приймати подарунків на 5 млн фунтів від криптомільярдерів з планети Земля.

Це – цілком зрозумілий британським виборцям пункт, що натякає на зв’язки Фараджа з американським криптомільярдером Крістофером Гарборном, який передав рівно таку суму.

В Британії триває дискусія довкола великих політичних пожертв і фінансування Reform UK.

Зрештою, сатирична кампанія виявилася значно успішнішою, ніж можна було очікувати від кандидата, чия головна політична зброя – це сміттєвий бак на голові та вигаданий титул міжгалактичного воєначальника.

На довиборах у Клактоні він здобув 9455 голосів, або майже 27% від тих, хто прийшов на дільниці, посівши друге місце після Фараджа, з шаленим відривом від решти кандидатів.

А якби Мордобак переміг?.

Очевидно, що це було значною мірою протестне голосування.

Виборці показали готовність голосувати за найбільш абсурдного кандидата – аби не Фараджа.

Причому висока популярність Мордобака не стала несподіванкою.

Британському суспільству сподобалася затятість коміка зі сміттєвим баком на голові – і про нього навіть почати питати у загальнонаціональних опитуваннях.

10 липня You.

Gov оприлюднив результати опитування, проведеного серед понад чотирьох тисяч дорослих британців.

Респондентів запитали про те, як, на їхню думку, комік Джон Гарві мав би поводитися у разі перемоги на довиборах у Клактоні і обрання у парламент Британії.

Тобто: чи мав би він продовжувати грати роль Графа Мордобака і ходити на засідання здебільшого в образі й костюмі – чи, навпаки, серйозно поставитися до роботи депутата та здебільшого відмовитися від атрибутів свого сценічного персонажа.

Майже половина опитаних (48%) вважають, що той мав би стати політиком і серйозно виконувати депутатські обов’язки.

Водночас, аж 26% британців підтримали протилежну позицію: що той мав би працювати в парламенті зі сміттєвим баком на голові.

Ще 26% респондентів не змогли визначитися з відповіддю.

І це – не менш важлива деталь нинішньої кампанії.

Можна стверджувати, що успіх Графа Мордобака свідчить не лише про ставлення значної частини британців до Найджела Фараджа, але також є симптомом ставлення частини британців до сучасної політики.

Зрештою, подібне вже було в історії – хоч і не у британській.

У 2010 році стендап-комік Йон Гнарр несподівано для себе став мером Рейк’явіка.

Його кампанія була не сильно відмінною від мородобакової – хоч і без сміттєвого бака на голові.

Гнарр жартома заснував "Найкращу партію", яка називала себе "анархо-сюрреалістичною" та пішла на вибори з абсурдними обіцянками, серед яких: безплатні рушники у басейнах, Діснейленд з безкоштовним входом для безробітних, білий ведмідь для міського зоопарку, парламент без наркотиків, євреї при владі – бо тільки вони піднімуть економіку.

А ще він обіцяв, що у разі перемоги порушить усі свої передвиборчі обіцянки.

Але зрештою – виграв вибори.

"Європейська правда" розповідала про цей та інші абсурдні приклади у 2019 році, на початку української президентської кампанії.

Тоді цей шокуючий результат голосування стався через тотальне розчарування виборців Ісландії у старих партіях.

Але чи не відбувається подібне просто зараз деінде у Європі, і у Британії зокрема?.

Як таке взагалі можливо на виборах?.

Привертає увагу, що навіть у офіційних документах, як-то у результатах виборів на сайті британського парламенту, Джон Гарві зазначений кандидатом не за своїм паспортним іменем, а за сценічним псевдонімом Графа Мордобака.

В Україні це було би юридично неможливо.

Натомість Велика Британія має давню традицію участі у виборах нестандартних, сатиричних і відверто ексцентричних кандидатів.

Британська виборча система має досить низький поріг для того, щоб людина могла висунути свою кандидатуру на парламентських виборах.

Загалом балотуватися може кожен, хто відповідає встановленим законом вимогам (зокрема, досяг 18-річного віку), має підтримку щонайменше 10 виборців свого округу та сплатив виборчу заставу у розмірі 500 фунтів, яку повертають, якщо за кандидата проголосують щонайменше 5% виборців округу.

Це дозволяє брати участь у виборах не лише представникам великих політичних партій, а й незалежним кандидатам, активістам, сатирикам та людям, які свідомо перетворюють виборчу кампанію на політичний перформанс.

А можливість декларувати своє ім’я – відкриває дорогу для появи кандидатів на кшталт Мордобака.

Фарс-кандидати у Британії мають давню історію.

Одним із найвідоміших прикладів був Лорд Сатч-що-Кричить (Screaming Lord Sutch, справжнє ім’я – Девід Едвард Сатч) – рок-музикант і засновник партії Monster Raving Loony Party.

Упродовж десятиліть Сатч брав участь у понад 40 виборчих кампаніях, з’являючись на публіці у своєму фірмовому циліндрі та золотому костюмі.

Вперше він висунув свою кандидатуру ще у 1960-х роках.

Сатч давно помер, але його сатирична партія продовжує існувати й сьогодні.

На довиборах у Клактоні вона також висунула свого кандидата, на ім'я Неймовірна Летюча Цеглина Нік (Nick the Incredible Flying Brick), який, утім, отримав лише 28 голосів.

Проте феномен таких кандидатів пояснюється не лише відносно низьким бар’єром для участі у виборах.

Важливу роль відіграє процедура оголошення результатів у Великій Британії.

Після завершення підрахунку кандидати традиційно збираються разом на сцені під час офіційного оголошення результатів.

Вони стоять поруч і по черзі чують, скільки голосів отримав кожен із них.

Саме в цей момент прем’єр-міністр, досвідчений парламентар, незалежний кандидат або представник неіснуючої сатиричної партії опиняються буквально на одній сцені та в одному статусі – офіційних учасників виборчого процесу.

Ця традиція є своєрідним демократичним "вирівнювачем".

Незалежно від того, скільки грошей було витрачено на кампанію, наскільки відомий кандидат чи яку партію він представляє, його ім’я все одно буде зачитане разом з іменами всіх інших претендентів.

І це робить жартівників помітнішими.

Щоправда, Фарадж (на відміну від чинного прем’єра Бернема) не захотів опинитися поруч з Мордобаком і просто не прийшов на церемонію оголошення своєї перемоги.

"Не дозволю нікчемним людям принижувати та зневажати мене", – пояснив він цю відмову.

Оголошення результатів виборів, де Мордобак став найрейтинговішим кандидатом – адже Фарадж на церемонію не прийшов.

HENRY NICHOLLS/AFP/East News.

Схоже, "підколки" про 5 мільйонів та інше його таки зачепили.

Але за межами жартів залишається цілком серйозне питання: чи є це лише способом висміяти систему? І чи не буде це використане для того, щоби її зламати? А вибір 27% виборців на окрузі Фараджа цілком може бути способом для того, щоби змусити політиків уважніше придивитися до того, як ця система працює.

Авторка: Ульяна Кричковська-Богданова,.

журналістка "Європейської правди".