Яке церковне свято в Україні 22 серпня

22 серпня (4 вересня), в православному календарі день пам’яті святого мученика Агатоніка і тих, хто з ним. Святий Агатонік жив у III столітті, за часів правління римського імператора Максиміана або, за іншими джерелами, в період активних гонінь на християн. Він походив із міста Нікомедія у Віфінії (територія сучасної Туреччини) та був відомий своєю глибокою вірою, мудрістю і доброчесним життям.

Агатонік не лише сам сповідував християнство, а й допомагав іншим людям пізнати вчення Христа. Він підтримував переслідуваних християн, зміцнював їх у вірі та не боявся відкрито говорити про Бога навіть тоді, коли за це загрожувала смерть.

У той час язичницька влада вимагала від християн приносити жертви римським богам. Відмова часто каралася ув’язненням, тортурами або стратою. Однак Агатонік залишився непохитним і не зрікся своєї віри.

За переказами, гоніння на християн очолив правитель області Філадельф. Під час переслідувань було схоплено багатьох послідовників Христа.

Святий Агатонік разом зі своїми побратимами зазнав тяжких випробувань. Їх катували, намагаючись змусити відмовитися від християнства, але вони залишалися стійкими.

За церковним переданням, після довгих страждань Агатоніка та його сподвижників засудили до смерті. Частину мучеників було страчено дорогою до місця суду, а самого Агатоніка та кількох його товаришів привели до міста Сіліврія, де вони прийняли мученицьку смерть.

Церковне свято 22 серпня — день пам’яті блаженного священномученика Симеона Лукача

Симеон Лукач народився 7 липня 1893 року в селі Старуня на Івано-Франківщині у побожній селянській родині. Від дитячих років він вирізнявся глибокою вірою, любов’ю до молитви та бажанням присвятити своє життя служінню Богові.

Після навчання він вступив до духовної семінарії у Станіславові (нині Івано-Франківськ), де здобував богословську освіту. Його наставники відзначали глибокий розум, покірність і щире бажання служити людям.

1919 року Симеон Лукач був висвячений на священника. Відтоді розпочався його шлях пастирського служіння — проповіді Божого слова, духовного наставництва та допомоги людям.

Отець Симеон був не лише добрим душпастирем, а й талановитим богословом і педагогом. Він викладав у Станіславівській духовній семінарії, формуючи майбутніх священників та передаючи їм любов до Церкви.

Його проповіді вирізнялися простотою, глибиною і щирістю. Він навчав людей не лише словами, а й власним прикладом — смиренням, терпінням та готовністю допомагати ближнім.

1945 року, після ліквідації радянською владою Української Греко-Католицької Церкви, почалися переслідування духовенства. Багато священників були заарештовані, а храми передані під контроль інших структур.

Попри небезпеку, Симеон Лукач продовжив таємно служити Літургії, сповідати людей і підтримувати вірних.

У складні часи переслідувань Церква потребувала духовних провідників. 1945 року Симеон Лукач був таємно висвячений на єпископа для служіння Українській Греко-Католицькій Церкві в умовах підпілля.

Він став одним із тих архипастирів, які зберігали живу традицію Церкви в часи, коли офіційно її існування було заборонене.

Єпископ Симеон розумів небезпеку свого служіння, але не відмовився від нього. Він продовжував підтримувати священників і мирян, зміцнював їх у вірі та закликав залишатися вірними Христу.

1949 року радянська влада заарештувала владику Симеона Лукача. Його звинуватили в «антирадянській діяльності» через відданість Українській Греко-Католицькій Церкві.

Після арешту він був засуджений до тривалого ув’язнення. Незважаючи на важкі умови таборів, хвороби та виснаження, владика не втрачав духовної сили.

У неволі він продовжував молитися, підтримувати інших ув’язнених і залишатися свідком Христової любові. Для багатьох людей, які були поруч із ним, його присутність стала джерелом надії.

Після звільнення через стан здоров’я він повернувся додому, але навіть тоді не припинив свого служіння. У підпіллі він таємно звершував богослужіння, сповідав та підтримував вірних.

Через тяжкі умови ув’язнення здоров’я владики Симеона значно погіршилося. Однак до останніх днів він залишався духовним пастирем.

Помер блаженний Симеон Лукач 22 серпня 1964 року у селі Старуня. Його поховали на місцевому кладовищі, а згодом місце його поховання стало місцем молитви для багатьох людей.

Церковне свято в Україні 22 серпня за старим календарем

За старим календарем 22 серпня в Україні вшановували пам’ять апостола Матея. До зустрічі з Христом Матей був митарем — збирачем податків, якого юдеї вважали грішником через співпрацю з римською владою. Одного дня Ісус покликав його словами: «Іди за Мною», і Матей залишив усе та став Його учнем. Після Вознесіння Христа апостол Матей проповідував Євангеліє, навертаючи людей до християнської віри. Йому приписують написання Євангелія від Матея, у якому розповідається про земне життя, вчення, смерть і воскресіння Спасителя.

Прикмети 22 серпня

• Якщо зранку туман — очікували багатий урожай грибів.

• Багато павутиння у повітрі — до теплої та тривалої осені.

• Якщо ластівки й інші птахи низько літають — чекали на дощ.

Що не можна робити 22 серпня

Не радили розпочинати важливі нові справи чи розповідати про свої задуми, адже задумане могло не здійснитися. Також не бажано було позичати гроші, оскільки існувала прикмета, що повернути борг буде непросто.

Що можна робити 22 серпня

За народними віруваннями, цей день варто присвятити добрим справам і щирій допомозі іншим людям, адже вважалося, що зроблене добро неодмінно повернеться сторицею. Також рекомендували не лінуватися та сумлінно працювати — тоді доля буде прихильною, а праця принесе бажаний результат.