"Повертайтеся воювати": де в ЄС заговорили про депортацію чоловіків, а де перевіряють навіть жінок

Ще донедавна тимчасовий захист у Європейському Союзі фактично означав для українців гарантовану можливість легально залишатися в країнах ЄС, працювати та отримувати соціальну допомогу. Однак улітку 2026 року правила почали змінюватися — і насамперед для чоловіків, які мають військові зобов'язання в Україні.

15 липня країни ЄС домовилися продовжити тимчасовий захист для українців ще на рік — до 4 березня 2028 року. Водночас у рішенні з'явилося принципово нове обмеження: надалі тимчасовий захист мають отримувати лише ті нові заявники, які можуть підтвердити виконання своїх військових обов'язків перед Україною. Йдеться, зокрема, про можливість підтвердити законність виїзду з України або наявність звільнення від військового обов'язку. Нове правило не поширюється на тих, хто вже отримав тимчасовий захист у ЄС. Про це повідомила Рада Європейського Союзу.

Фактично Європа вперше від початку повномасштабної війни провела межу між українцями, які тікають від війни, залежно від їхніх військових зобов'язань перед державою. Ще наприкінці червня Єврокомісія пояснювала, що мета змін — знайти баланс між необхідністю захищати людей, які залишають Україну, та здатністю самої України продовжувати оборонятися. За даними Reuters, Брюссель пропонував не надавати автоматичний захист новоприбулим чоловікам військового віку, які не мали дозволу української влади на виїзд. У Єврокомісії тоді також заявляли, що українська сторона сама просила врахувати це питання.

Від відмов у захисті до депортації: що змінюється для українських чоловіків у ЄС

Перші практичні наслідки нового підходу вже видно в окремих країнах ЄС.

Найпоказовіший приклад — Німеччина, яка є головною країною ЄС за кількістю українців із тимчасовим захистом. 13 серпня німецьке Міністерство внутрішніх справ підтвердило DW, що українські чоловіки віком від 23 до 60 років, які прибули до Німеччини після 31 липня 2026 року та не можуть довести звільнення від військової служби або законність виїзду з України, більше не можуть автоматично отримати тимчасовий захист. Тих, хто перебував у країні раніше і вже має статус за параграфом 24 німецького закону про перебування, зміни не стосуються.

Однак ще більш показовою стала відповідь німецького МВС на питання про те, що буде з чоловіком, який не отримає тимчасового захисту. Він може подати індивідуальну заяву на притулок, однак сам факт наявності військового обов'язку в Україні не вважається підставою для його надання. А якщо громадянин України в результаті не матиме законних підстав для перебування у ФРН, німецька влада не виключає його депортації відповідно до загальних правил видворення іноземців.

Німеччина при цьому не є винятком. У Чехії після запровадження нових вимог уже почали фіксувати відмови українським чоловікам у наданні тимчасового захисту. За повідомленнями чеських медіа, протягом першого тижня дії нових правил відмову отримали десятки чоловіків, які не змогли підтвердити виконання військових зобов'язань або право на законний виїзд з України.

Але в частині європейських країн дискусія пішла ще далі — від обмеження тимчасового захисту до прямого питання, чи повинні чоловіки призовного віку взагалі залишатися в Європі.

Одним із найпослідовніших прихильників такого підходу стала Швеція. Ще на початку червня міністр міграції Йоган Форсселл заявив перед зустріччю міністрів внутрішніх справ ЄС, що обмеження мають стосуватися новоприбулих українських чоловіків військового віку. Аргументація була максимально прямою: Україні потрібні люди, щоб продовжувати війну, тому більше чоловіків повинні залишатися в країні. Тоді пропозиція отримала широку підтримку серед міністрів країн ЄС.

Ще гостріша дискусія розгорнулася в Польщі. Опозиційна "Право і справедливість" запропонувала повертати в Україну чоловіків призовного віку, які не мають легальної роботи в Польщі. І хоча це поки не рішення польського уряду і не чинна норма, ідея виявилася популярною серед населення: за оприлюдненими в серпні результатами опитування, приблизно дві третини поляків підтримали депортацію безробітних українських чоловіків призовного віку.

Таким чином, питання вже виходить далеко за межі правил окремої Німеччини чи Чехії. Після більш ніж чотирьох років повномасштабної війни в Європі поступово змінюється сам підхід до українських чоловіків: від безумовної логіки "людина тікає від війни — вона потребує захисту" до питання, чи має ЄС захищати чоловіка, який за українським законодавством повинен виконувати військовий обов'язок.

Водночас між відмовою в тимчасовому захисті та примусовим поверненням в Україну залишається велика юридична дистанція. Відмова у статусі ще не означає автоматичної депортації, а національне законодавство, право на притулок, інші підстави для проживання та індивідуальні обставини можуть суттєво відрізнятися від країни до країни.

Тож головне питання тепер полягає не лише в тому, де українським чоловікам стане складніше отримати захист, а й у тому, чи стане нинішнє посилення правил початком значно ширшого процесу — поступового витіснення чоловіків мобілізаційного віку з європейських програм захисту та стимулювання їхнього повернення в Україну.

Єдині правила — різна практика: що відбувається з українцями в країнах ЄС

Попри те, що нові умови були погоджені на загальноєвропейському рівні, на практиці єдиного сценарію для українських чоловіків поки немає. Одні держави вже почали ретельно перевіряти військово-облікові документи та законність виїзду, інші застосовують правила значно м'якше, а деякі взагалі не поспішають вводити додаткові обмеження.

Голова "Офісу міграційної політики", експерт з питань демографії та трудової міграції Василь Воскобойник у коментарі Фокусу пояснює: формально нові вимоги мають діяти на всій території Європейського Союзу, однак через відсутність до кінця уніфікованої процедури країни вже починають трактувати їх по-різному.

За його словами, саме ця різниця у підходах може стати ключовою для українських чоловіків, які лише планують отримувати тимчасовий захист або хочуть змінити країну перебування всередині ЄС.

"Вони повинні підтвердити легальність в'їзду на територію Європейського Союзу. Фактично потрібно, щоб у людини була відмітка про те, що вона перетнула кордон і легально заїхала, наприклад, до Польщі, Румунії чи іншої країни. Крім того, українці повинні підтверджувати, що вони виконали свій військовий обов'язок, відслужили або мають відповідне право на відстрочку — наприклад, як багатодітні батьки", — пояснює Воскобойник.

За задумом, ці вимоги мають застосовуватися однаково в усіх країнах ЄС. Однак, зазначає експерт, єдиний механізм їхнього практичного застосування, схоже, ще не до кінця врегульований. Саме тому вже виникають різні національні підходи.

"Наскільки я розумію, до кінця ця процедура правильно не виписана, тому в кожній країні починаються свої окремі трактування. Наприклад, в Іспанії заявляють, що вимагають військово-облікові документи не тільки від чоловіків віком 23–60 років, але й від жінок. В Італії взагалі ніхто ні на що не звертає уваги. Угорщина ще до затвердження цих змін заявила, що для чоловіків жодних обмежень в отриманні статусу тимчасового захисту не буде", — говорить Воскобойник.

При цьому нові вимоги можуть зачепити не лише чоловіків, які вперше виїхали з України після зміни правил. За словами експерта, проблеми можуть виникнути і в українців, які вже перебувають у ЄС, але вирішать змінити країну тимчасового захисту.

"Наприклад, у чоловіка є статус тимчасового захисту в Польщі, але він хоче переїхати до Німеччини. Там йому потрібно буде отримати новий статус для тимчасового перебування, і вже тоді від нього можуть вимагати військово-облікові документи", — пояснює експерт.

Воскобойник припускає, що європейські країни отримали від української сторони інформацію, яка дає змогу визначати, чи має конкретний громадянин право на відстрочку від військової служби. Водночас саму появу таких обмежень він вважає не суто європейською ініціативою, а результатом певного консенсусу між Києвом та ЄС.

"Давайте поставимо собі питання: якщо приїжджають, наприклад, мешканці Північної Африки, у них також вимагають військово-облікові документи? Думаю, що ні. Фактично, на мій погляд, це спільне рішення, до якого все ж таки підштовхувала і Україна європейську владу", — зазначає Воскобойник.

Причина, на його думку, полягає не лише у потребах ЗСУ. Україна втрачає населення, а разом із ним — працівників і платників податків, необхідних для функціонування економіки в умовах тривалої війни.

"Давайте говорити відверто: в ситуації, коли йде відтік населення, нам потрібні руки не тільки на фронті. Нам потрібні люди, які будуть працювати в тилу, сплачувати податки і так далі. Мені здається, що це такий собі консенсус між Україною та Європою. Європа розуміє наші проблеми і не хоче перетворювати статус тимчасового захисту на можливість, прямою мовою, ухилення від мобілізації", — каже експерт.

Відмова у тимчасовому захисті ще не означає заборони жити в Європі

Водночас Воскобойник наголошує на принциповій юридичній деталі: нові обмеження стосуються саме статусу тимчасового захисту, а не будь-якої можливості українського чоловіка легально перебувати у Європі.

"Ніхто не забороняє українському чоловіку, який має право на виїзд з країни, заїхати до Європи і не отримувати статус тимчасового захисту. Він може працювати на підставі робочої візи, навчатися на підставі студентської візи або, маючи роботу в Європі, отримати посвідку на більш тривале перебування. Юридичні статуси для цього існують. Тут мова йде саме про обмеження для чоловіків, які хочуть отримати статус тимчасового захисту", — пояснює він.

За словами експерта, поступовий перехід українців з тимчасового захисту на інші форми легального проживання в ЄС і без того вже обговорюється в окремих країнах.

Воскобойник наводить приклад Польщі, яка ще раніше почала пропонувати українцям альтернативні механізми легалізації замість постійного продовження режиму тимчасового захисту.

"Я думаю, що подібні рішення будуть прийматися і надалі, і поступово це питання врегулюється", — зазначає він.

Німеччина платить, Угорщині потрібні працівники: чому країни ЄС поводяться по-різному

Різницю в позиціях європейських держав Воскобойник пояснює не лише політикою щодо України, а й значно прагматичнішими причинами — соціальними витратами та потребами національних ринків праці.

"Якщо отримувати статус тимчасового захисту в Німеччині, там дійсно є виплати по безробіттю, виплати на дітей, надають житло і так далі. І навпаки — який сенс обмежувати надання статусу тимчасового захисту в Польщі, яка активно залучає наших людей до ринку праці, а виплати там відносно невеликі? Або який сенс перевіряти це все для Італії, яка фактично не виплачує таких грошей українським біженцям? Зрозуміло, що людина, яка приїздить до Італії, буде там працювати", — пояснює експерт.

Окрема ситуація, за його словами, склалася в Угорщині, де українці можуть розглядатися передусім як додатковий трудовий ресурс.

"Мені зрозумілий підхід Угорщини, яка одразу заявляла, що не буде обмежувати право на отримання тимчасового захисту для українських чоловіків. В Угорщині демографічна криза, їм потрібні робочі руки. І як би цинічно це не звучало, вони будуть користуватися моментом. Якщо українські чоловіки не зможуть отримати статус тимчасового захисту в інших країнах, Угорщина готова їх приймати, тому що це люди, які вже завтра можуть вийти на ринок праці, працювати та сплачувати податки", — вважає Воскобойник.

Що буде з тими, хто виїхав незаконно

Найбільш невизначеною залишається ситуація з чоловіками, які залишили Україну поза встановленими законом процедурами. Воскобойник застерігає від категоричних прогнозів про масові депортації, оскільки подальша доля таких громадян залежатиме від законодавства та рішень конкретної країни.

"Якщо людина нелегально перетнула кордон і її затримали, питання в тому, як поводитиметься конкретна країна. З одного боку, якщо людина порушила законодавство про державний кордон, її, скоріш за все, повинні депортувати назад. Але вона може одразу подати заяву не на тимчасовий захист, а, наприклад, на отримання статусу біженця. І як це буде розглядатися — зараз достеменно ніхто не знає. Не потрібно фантазувати і лякати людей", — наголошує експерт.

За його словами, окремі випадки затримання українських чоловіків уже є, зокрема в Румунії.

"Є реальні приклади, коли українських чоловіків затримують, у них забирають паспорти, вони перебувають у місцях, де обмежене їхнє пересування. Це Румунія. Але що буде з ними далі — поки невідомо. Якщо вони подаватимуть прохання про отримання статусу біженця, можливо, його отримають, можливо, будуть депортовані назад. Поки цього ніхто не знає", — підсумовує Воскобойник.

Раніше Фокус писав, що протягом 2025 року населення України скоротилося приблизно на мільйон людей, і станом на лютий 2026 року в країні залишалося близько 29 млн осіб. Демограф Елла Лібанова попереджала і про ризик другої хвилі еміграції після скасування воєнного стану.