Чому ми говоримо "алло" по телефону: колись це слово мало зовсім інше значення

15 серпня 1877 року знаменитий винахідник (зокрема — електричної лампочки) Томас Едісон уперше запропонував використовувати слово "алло" на початку телефонної розмови. Але раніше це слово мало зовсім інше значення. Фокус зібрав основні факти про звичне для нас слово "алло", без якого не обходяться сучасні телефонні розмови.

Щодня ми спілкуємося по телефону, і найчастіше на початку розмови ми вживаємо слово "алло". Нагадуємо, що телефон винайшов Александер Белл у 1876 році, а вже в 1877 році інший винахідник, Томас Едісон, який придумав деякі вдосконалення для телефону, як вважається, вперше запропонував використовувати слово "алло" під час телефонних розмов.

Історія слова "алло"

Для початку розберемося з історією слова "алло". Воно вже давно "прижилося" в різних мовах світу, трансформувавшись із слова "hello", яке носії англійської мови використовують і як привітання, і як перше слово під час телефонної розмови.

Слово "hello" не було особливо поширеним в англомовних країнах, але його почали вживати на початку XIX століття як спосіб висловити здивування або привернути увагу. Також "hello" говорили, щоб зупинити когось або попередити про щось: "Гей! Увага! Хеллоу!". Тобто це не було стандартним привітанням, яке часто можна почути від носіїв англійської мови. Таким воно стало лише наприкінці XIX століття після повсюдного поширення телефонів.

Чому Едісон запропонував використовувати слово "алло"

Після винаходу телефону люди, які користувалися новою для них технологією зв’язку, найчастіше на початку розмови казали: "Добрий день, я вас слухаю" або "Добрий день, хто говорить?". Але виявилося, що за допомогою телефону можна спілкуватися з людьми, які перебувають на великій відстані — і при цьому у них міг бути зовсім не день, а вечір або ранок. Це одна з кількох причин, чому було потрібно коротше й запам’ятовуване слово, яке можна було б вимовляти на початку телефонної розмови.

Александер Белл запропонував використовувати слово "ahoy", яке також означало щось на кшталт "ей, хто там". Його вживали моряки під час зустрічі двох кораблів, що пропливали повз. Але в телефонних розмовах це слово з якихось причин не набуло популярності.

Тоді Томас Едісон у листі до президента телеграфної компанії Піттсбурга, датованому 15 серпня 1877 року, запропонував використовувати слово "hello". Саме воно з часом стало невід’ємною частиною неформального мовлення в англомовних країнах, і досі носії англійської мови використовують це слово на початку телефонної розмови. З огляду на фонетичні зміни в різних мовах, це слово перетворилося на знайоме нам "алло".

Одна з причин, чому слово "hello" стало популярним під час телефонних розмов, — перші телефонні апарати видавали тихий і спотворений звук. Едісон стверджував, що слово "hello" настільки чітке, що будь-яка людина зрозуміє: з нею хочуть поговорити.

Існує також версія, згідно з якою слово "алло" у різних мовах світу з’явилося тому, що Едісон спочатку вимовляв слово "хеллоу" как "халлоу". А інші користувачі закріпили саме таку вимову.