Таємниці Анкориджа: про що Трамп і Путін домовлялися рік тому і що пішло не так

15 серпня 2025 року Трамп і Путін зустрілися на Алясці. Саміт вийшов несподівано терміновим, Україну та Європу не запросили. Усі чекали прориву в мирних угодах у російсько-українській війні. Що пішло не так, якими могли бути секретні домовленості та куди подівся «дух Анкориджа» — досліджували в Коротко про.

Рік тому Володимир Путін прилетів на американську військову базу в Анкориджі, де його зустрів Дональд Трамп із червоною доріжкою, почесною вартою та прольотом винищувачів — прямо над ними з ревом пролетів стратегічний стелс-бомбардувальник B-2 Spirit у супроводі чотирьох найновіших винищувачів F-35 Lightning II.

BBC і The New York Times зазначали: Трамп хотів особисто «послухати» російського лідера і зрозуміти, чи взагалі є ґрунт для угоди. Для Путіна це був шанс вийти з міжнародної ізоляції.

Що сталося в Анкориджі: офіційна версія

Переговори Трампа і Путіна тривали майже три години. Разом із Трампом брали участь Марко Рубіо і Стів Віткофф, а поруч із Путіним — Сергій Лавров і Юрій Ушаков.

Головного результату — перемир’я — не сталося: Путін відкинув пропозицію Трампа про запровадження тимчасового 30-денного припинення вогню. Кремль наполіг на тому, що бойові дії триватимуть, доки не будуть усунені «першопричини конфлікту» та виконані російські умови (зокрема виведення українських військ із Донбасу).

Президент США фактично відступив від європейського підходу «спочатку припинення вогню, потім переговори». І погодився з тезою Путіна, що перемир’я можливе лише в межах комплексної угоди щодо безпеки.

Сторони зафіксували, що майбутня угода має містити пункти про безпеку України, однак конкретних механізмів озвучено не було. Трамп публічно порадив Володимиру Зеленському погодитися на угоду, умови якої залишилися закритими, про що повідомило Reuters.

При цьому одразу після Анкориджа Трамп зв’язався із Зеленським, а 18 серпня український президент разом із європейськими лідерами терміново приїхав до Білого дому. Трамп тоді заявив, що наступним кроком може стати тристороння зустріч — Путін, Зеленський і сам американський президент.

«Таємна угода»: що могли обговорювати за зачиненими дверима

За версією Financial Times, яка посилалася на людей, знайомих із перебігом переговорів, атмосфера швидко зіпсувалася. Путін відкинув пропозицію щодо послаблення санкцій в обмін на перемир’я, вимагав капітуляції України та повного контролю над Донбасом і влаштував тривалу історичну лекцію. Трамп кілька разів підвищував голос і нібито навіть погрожував піти.

І навіть не поїли: додаткового колориту історії додали документи, нібито знайдені у громадському принтері готелю Captain Cook в Анкориджі. У паперах із позначками Держдепартаменту був детальний план дня, розсадка на обіді «на честь Його Високоповажності Володимира Путіна», меню з філе-міньйоном і навіть згадка про подарунок — статуетку американського білоголового орлана. Обід так і не відбувся. Це побічно підтверджує, що переговори пішли не за заздалегідь написаним сценарієм.

Але за зачиненими дверима справді обговорювалися конкретні варіанти завершення війни. Одна з найбільш поширених версій полягає в тому, що Путін хотів домогтися від Трампа згоди з принципом: Україна має відмовитися від територій в обмін на припинення війни.

Ще одна версія — економічна угода. Обговорювалося повернення американського бізнесу до Росії, зокрема інтерес до російської енергетики. Це могло бути частиною великої угоди: спочатку домовитися щодо України, а потім поступово відновлювати відносини Москви і Вашингтона.

І нарешті, існує найрадикальніша версія: Україна нібито взагалі могла розглядатися Трампом і Путіним як частина значно масштабнішої угоди про новий формат відносин між США та Росією.

Тому навколо саміту з’явилися версії про те, що Москва і Вашингтон могли досягти неформального порозуміння, яке ніколи не оформлювали на папері. Російська сторона згодом стала називати це «духом Анкориджа». А російські офіційні особи почали регулярно посилатися на досягнуте там «порозуміння».

Що говорить Москва через рік

І хоча зустріч на Алясці завершилася без угоди про припинення вогню, у Москві стали говорити про певні домовленості, досягнуті за зачиненими дверима.

У лютому 2026 року Сергій Лавров заявив, що Росія на зустрічі в Анкориджі прийняла американські пропозиції щодо України, але тепер, за його словами, Вашингтон сам не готовий їх виконувати.

Помічник президента Юрій Ушаков 21 червня 2026 року заявив: «Ми не чекаємо виконання цих порозумінь чи домовленостей, ми чекаємо перемоги. Ми чекаємо реалізації наших власних цілей». За його словами, одна сторона залишилася відданою домовленостям, а інша «виявилася не зовсім спроможною пройти свою частину шляху».

А в червні 2026 року сам Путін заявив, що жодних домовленостей в Анкориджі не було, а «дух Анкориджа» не був оформлений жодними документами і нічого не підписувалося.

Західні видання й аналітики — The New York Times, BBC, Washington Post — сходилися на думці: «дух Анкориджа» існував переважно в кремлівському словнику. Він дозволяв Москві створювати враження, ніби Вашингтон уже прийняв російські умови щодо Донбасу та інших питань, і тиснути на Україну та Європу. Реальних зобов’язань США на себе не брали.

Що говорить Америка про зустріч в Анкориджі

Американська версія подій проста: угоди не було. «Пропозиції» щодо врегулювання були. Державний секретар Марко Рубіо в червні 2026 року заявив прямо: «На Алясці не було жодної угоди. Була пропозиція, але угоди не було. Якби угода існувала, війна вже закінчилася б».

Сам Трамп останніми місяцями став якщо не ближчим до України, то точно далі від Кремля. Він почав частіше зустрічатися із Зеленським, пообіцяв ракети для ППО Patriot (щоправда, як дав обіцянку, так і забрав). А в Конгресі просувається законопроєкт покійного сенатора Ліндсі Грема, який може запровадити «пекельні санкції» у 100% для найбільших країн, що торгують із Росією.

Реакція України: Київ на поступки не пішов

Головний підсумок Анкориджа — Україна не погодилася на територіальні поступки.

Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга резюмував у червні 2026 року: «Якщо “дух Анкориджа” коли-небудь і існував, то зараз він безперечно мертвий. Для Росії урок Анкориджа полягає в тому, що будь-який мирний план, розроблений без участі України, приречений стати духом і зникнути».

Чи міг Анкоридж закінчити війну?

Саміт не став проривом, радше — паузою, яку обидві сторони використали по-своєму. Зустріч в Анкориджі не призвела до припинення вогню, не стала каталізатором мирного договору. І навіть не відновила відносин Росії зі США.

Головна проблема: у Трампа і Путіна були різні завдання на зустрічі. Для Вашингтона Анкоридж мав стати початком швидкого руху до миру. Для Москви — можливістю домогтися визнання нових реалій, насамперед територіальних.

Ці цілі не збіглися. Чому в такому разі лідери США та Росії терміново зустрічалися на Алясці, не погодивши заздалегідь позиції, залишається незрозумілим. Хоча, якщо вірити в конспірологію, можливо, й погодили, але Україна та Європа не прогнулися.

Сьогодні «дух Анкориджа» виглядає як політична легенда. І для України набагато важливіше чекати реалізації домовленостей Зеленського і Трампа на саміті НАТО в Анкарі. Хоча, як ми розуміємо, там теж «угоди не було», лише усна розмова. (Після якої Дональд Трамп залишав Туреччину в контейнері для кейтерингу.) Збіг? Тепер будемо шукати, куди подівся «дух Анкари».