"Вибори" без "Яблука": чому Кремль боїться допускати до голосування навіть кишенькову опозицію

"Дуже несподівано" російську опозиційну партію "Яблуко" (російською – "Яблоко") все ж зняли з виборів до Держдуми, які мають відбутися вже у вересні. 10 серпня 2026 року Верховний суд Росії задовольнив позов проти "Яблука" від їхніх колег по "електоральному процесу", скасувавши реєстрацію федерального списку партії.

Причому ще за кілька тижнів до цього російська Центральна виборча комісія сама ж цей список схвалила, провела жеребкування та навіть надала партії друге місце в бюлетені. Тобто партію спочатку допустили до виборів, а вже потім через суд фактично викинули з кампанії.

24 Канал проаналізував, на яких підставах "Яблуко" зняли з виборів, що це взагалі за партія, і чому Кремль вирішив відмовитися "гратися в демократію" навіть для зовнішньої публіки.

У матеріалі використані коментарі 24 Каналу українського дипломата, міністра закордонних справ України 2007 – 2009 років, а нині очільника громадської організації "Центр дослідження Росії" (ЦДР) Володимира Огризка, а також представника реальної російської опозиції заступника командира легіону "Свобода Росії" Максиміліана Андроннікова, відомого як "Цезар".

Цирк замість суду: за що зняли з виборів партію "Яблуко"

Формально претензій до "Яблука" виявилося одразу кілька. Інша російська партія – "Родіна" (укарїнською – Батьківщина"), та сама, на чолі якої стоїть істеричник фрік Олексій Журавльов (а до того – не менш бридкий сенатор Бабаков), звинувачувала партію у порушенні авторських прав (при чому – мертвих людей та американської армії, мова про знимки ядерного вибуху в Японії в 1945-му), незаконній передвиборчій агітації та навіть екстремізмі.

Останній пункт виглядав особливо цікавим, адже в переліку основних претензій по цьому звинуваченню були, зокрема, антивоєнні заяви членів партії. Тобто це було буквально по конспектах Кафки та Орвела, де "мир – це війна" Втім, Верховний суд та суддя, який перед цим вже відзначився тим, що заборонив "Меморіал", ці звинувачення по суті не розглядав, зазначивши, що такі питання мають вирішуватися в окремому провадженні.

Хочете щодня читати оперативні та якісні новини Додайте 24 Канал у вибрані в Google Додати

Лідер партії "Яблуко" Микола Рибаков під час засідання суду / Фото – пресслужба "Яблука"

У підсумку суд погодився з більшістю претензій щодо авторських прав та передвиборчої агітації. У матеріалах кампанії "Яблука" знайшли використані без відповідних дозволів цитати, результати опитувань російського соцілологічного центру "Левада", кадри з фільмів та навіть зображення, створене за допомогою ChatGPT.

На останньому суд взагалі зробив окремий ацент, і під час засідання виник ледь не окремий прецедент щодо того, чиєю інтелектуальною власністю вважати згенеровані нейромережами картинки. При цьому суд не забув, що їх використання російською партією порушує авторські права американської компанії.

Суд також визнав порушенням поширення агітматеріалів у заблокованих у Росії соцмережах, зокрема Instagram, Facebook, X та YouTube. Російський суд розцінив блоги та пости на тему висування "Яблука" як проплачені з партійного фонду, а пов'язані з цим витрати могли становити близько 88 мільйонів рублів. По-перше, це перевищує встановлений законом поріг витрат поза виборчим фондом. А по-друге, на думку звинувачення, рекламу партія замовляла в "іноземних агентів" та "екстремістів", що ведуть своє мовлення з-за кордону.

Окремим аргументом проти партії стали донали на їхні потреби з боку російських громадян. Мовляв, ті отримували перекази від іноземних осіб або фінустанов, отже це вказує на "іноземне фінансування" кампанії "Яблука". У самій партії заперечували подібне трактування закону. За їхньою версією, йдеться про російських громадян, які могли отримати гроші з-за кордону з цілком законних причин, а вже потім пожертвувати їх на користь партії.

Суд на "Яблуком" тривав понад 7 годин / Скріншот з трансляції засідання

Показово, що частину претензій "Родіни" суд усе ж відхилив. Зокрема, не знайшов підстав для звинувачень у незаконному використанні логотипа "Яблука" та низки фотографій, а також не погодився з аргументами щодо кандидатів та іноземних активів. Проте це була така собі кістка, яку кинули під ноги. Бо сукупності інших порушень суду виявилося достатньо, щоб скасувати щойно схвалену ЦВК реєстрацію партії.

У "Яблука" рішення суду назвали необґрунтованим і заявили, що будуть його оскаржувати. Голова партії Микола Рибаков також дав зрозуміти, що організація має аж цілий план "Б" і не збирається повністю згортати кампанію. Що саме це означатиме на практиці, стане зрозуміло лише після офіційної апеляції.

Але сама ситуація виглядає доволі незвично навіть для Росії. Партію, яку влада спочатку допустила до виборів, за кілька тижнів до голосування прибрали через цілий набір претензій, частина яких стосується дуже специфічних трактувань виборчого законодавства.

І тут виникає головне питання цієї історії: навіщо взагалі було знімати "Яблуко", яке давно не є серйозною політичною силою, ба більше, серед самих так званих російських опозиціонерів має реноме системної та лояльної до Путіна сили. У відповідних колах "Яблуков" називають "сіслібами" (системними лібералами – 24 Канал) та постійно нагадують зв'язки з Кремлем, зокрема, візити попереднього лідера партії Григорія Явлинського до Путіна та його підлеглих з Адміністрації президента.

Вічний аутсайдер: чи мала партія "Яблуко" шанси на перемогу

На перший погляд, рішення зняти "Яблуко" з виборів виглядає доволі дивним. Ця партія давно не є серйозним конкурентом для Кремля (якщо взагалі ним була). На виборах до Держдуми у 2016 році вона отримала близько 2% голосів, у 2021-му – приблизно 1,3%. Тобто її перемога за всією статистикою виглядає нереалістично, адже востаннє "Яблуко" проходило до парламенту аж у 2003 році. Тобто навіть у найсміливішому сценарії говорити про реальну загрозу для путінської "Єдиної Росії" було б складно.

Рейтинги партії "Яблуко" протягом всіх Думських виборів / Джерело ЦВК РФ

Але проблема могла бути не в тому, скільки голосів отримає "Яблуко", а за що саме ці голоси могли бути віддані. У нинішній передвиборчій кампанії "Яблуко" фактично залишалася єдиною в Росії політичною силою, яка відкрито виступала проти війни, і при цьому діяла у легальному полі. Її передвиборча програма складається лише з 43 слів, але головні вимоги сформульовані максимально прямо: припинення вогню, переговори з Україною, мир і політичні свободи.

"Яблуко" послідовно з перших днів появи виступає проти війни – партія була проти війн в Чечні, Грузії, Сирії, виступала проти окупації та незаконної анексії Криму, чим суттєво обвалила собі рейтинг, критикувала вторгнення до України, починаючи, з 2014-го року. Нагадаємо, активіст "Яблука" Лев Шлосберг, який нині перебуває за гратами за фейковими звинуваченнями, одним з перших в Росії розповів правду про вбитих в Україні російських окупантів.

Попри попередні провали, відносно незалежна соціологія визначила, що потенційна аудиторія "Яблука" могла бути значно ширшою за її традиційний електорат. Зокрема, дослідження показували, що партію готові підтримати люди, які послідовно виступали проти війни від самого початку, а це близько 12 – 14%.

Звісно, це не означає, що всі ці люди реально прийшли б на вибори й поставили галочку навпроти "Яблука" (бо для них в Адміністрації президента придумали інший проєкт – партію "Новиє люді"), але навіть невелика мобілізація такого електорату могла дати партії зовсім інший результат, ніж її звичні 1 – 2%. Втім, якою б не була соціологія, відстоювати політсилу під будівлю суду майже ніхто не прийшов.

Цікаво, що російські емігрантські ЗМІ були в захваті від цього "протесту" й почали розповідати про потужну опозицію путінському режиму.

Російська "протестна черга" під будівлею Верховного суду РФ / Фото – Нова Газета Європа

Низка російських політичних експертів говорить не стільки про страх перед "Яблуком", скільки про спробу зменшити ризики у кризовій політичній ситуації. За однією з версій, навіть додаткові 2 – 3% голосів могли вплинути на розподіл мандатів і показники "Єдиної Росії". Зрештою, навіщо чекати, якщо Кремль бачить такий ризик і може його прибрати ще до самого голосування.

Додатковою проблемою для Кремля став ризик того, що сама наявність "Яблука" в бюлетені перетворювала б вибори на можливість для росіянина не просто вибрати одну з лояльних Кремлю партій, а прямо продемонструвати незгоду з війною. Навіть якщо таких людей небагато, сам факт такого собі "протестного голосування" став для вдали окремим політичним сигналом.

Насправді ситуація певним чином відсилає до першої перемоги Дональда Трампа на президентських виборах у США. У 2016-му він не був схожий на компромісного кандидата для всієї Республіканської партії та її електорату. Тобто Трамп виїхав не на власній популярності, а скоріше на неприйнятті виборцями старого істеблішменту.

Зрештою, протестний кандидат або політична сила не обов'язково повинні переконати різні групи виборців однаково. Їм достатньо дати цим групам одну спільну причину проголосувати проти системи.

Тож, ймовірно, Кремль прибрав не партію, яка дійсно могла перемогти та отримати більшість. Він прибрав індикатор, який міг показати, скільки росіян насправді готові голосувати за завершення війни. І для системи, яка будує свою легітимність навпаки навколо продовження війни та планує провести додаткову мобілізацію після виборів – це стало по-справжньому неприйнятним фактором. Навіть попри повний контроль над виборами та можливість "намалювати" будь-який результат.

Вибори без вибору: чому Кремль відмовляється навіть від ілюзії демократії

Історія "Яблука" важлива ще й тому, що це далеко не перший випадок, коли російська влада прибирає небажаних учасників, ще до початку самого виборчого процесу. Власне, за останні роки змінився сам принцип проведення виборів у Росії. Якщо раніше влада могла дозволити собі маніпулювати результатами вже після голосування, то тепер значно простіше заздалегідь визначити, хто взагалі матиме право претендувати на місце у списку.

Внутрішня російська соціологія отримана українською розвідкою / Фото – Офіс Президента України

Показовими у цьому сенсі були вибори до Держдуми 2021 року. Тоді прихильники Олексія Навального намагалися використати стратегію так званого розумного голосування. Вони закликали віддавати голос за кандидата, який мав найбільші шанси перемогти представника "Єдиної Росії" в конкретному окрузі. Та навіть попри те, що результату це особливого не дало, його дружина Юлія Навальна тепер, побачивши скасування реєстрації "Яблука", закликає діяти аналогічним чином.

Вже після початку повномасштабного вторгнення простір для конкуренції став ще меншим. У 2024-му році на президентських виборах до участі не допустили Бориса Надєждіна, який відкрито, нехай і дуже обережно виступав проти війни, принаймні, саме так це артикулював. Зрештою, його кампанія продемонструвала неприємну для Кремля річ, що біля потенційного антивоєнного кандидата досить швидко почали збиратися люди. Тисячі росіян стояли в чергах, щоб поставити підписи за його висунення.

"Протестна черга" росіян, які прагнуть поставити підпис за висування Бориса Надєждіна на вибори / Фото – AP

У 2026-му році Надєждіну знову не дозволили балотуватися на виборах до Держдуми, а згодом відкрили кримінальну справу, визнали "іноземним агентом", і він втік до Франції. Тепер вже з виборів до Держдуми прибрали й "Яблуко" – партію, яка мала стати єдиною зареєстрованою політичною силою, що публічно виступає за припинення війни та переговори з Україною.

І тут виникає принципова різниця між російськими виборами сьогодні та класичною фальсифікацією. Владі вже недостатньо контролювати результат голосування. Вона дедалі більше контролює сам вибір, який отримує електорат. Приблизно, як "Хоумлендер" у 5-му сезоні "Пацанів" (даруйте за спойлер).

З українським дипломатом згоден реальний російський опозиціонер. Заступник командира легіону "Свобода Росії" Максиміліан "Цезар" Андронніков у коментарі 24 Каналу також прокоментував останні "електоральні новини" з його батьківщини. Він вважає, що з населенням у влади давно втрачено зворотний зв'язок, головне – придушити будь-який протест і не допустити появи інституції, партії чи руху, який би міг уособлювати антиурядові ідеї.

Тобто російська система сьогодні працює не лише за принципом "правильно порахувати голоси", а значно раніше, коли потрібно визначити, хто в принципі може потрапити в бюлетень, хто має право вести кампанію і які політичні позиції можуть бути представлені аудиторії легально.

І це вже реальний, а не вигаданий тоталітаризм.