ЄС заборонив «вічні хімікати» в упаковці для їжі

Українські продавці, які відправляють товари покупцям у ЄС через онлайн майданчики, зіткнуться з новими вимогами до упаковки та додатковими витратами. У деяких випадках послуги уповноваженого представника та виконання вимог розширеної відповідальності виробника можуть коштувати сотні євро на рік за кожну країну. По це йдеться у роз'ясненнях Європейської комісії на EUR-Lex.

Із 12 серпня 2026 року в усіх країнах Європейського Союзу, включно з Ірландією, почав застосовуватися Регламент про упаковку та пакувальні відходи (PPWR, Regulation EU 2025/40). Документ обмежує використання ПФАС, так званих «вічних хімікатів», в упаковці, яка контактує з їжею. Також він запроваджує вимоги до кількості пакувальних матеріалів, їхньої переробки та маркування.

Для українського бізнесу важлива не лише заборона ПФАС. Нові правила стосуються компаній і продавців з-поза меж ЄС, якщо вони розміщують упаковані товари на європейському ринку. Тобто український ФОП, виробник або майстер, який продає товар покупцеві в Німеччині, Польщі, Франції чи іншій країні ЄС і сам відправляє йому посилку, не може просто проігнорувати ці вимоги.

Одним із найбільш відчутних наслідків для українських продавців можуть стати правила розширеної відповідальності виробника, або EPR. Йдеться про систему, за якою продавець має фінансувати збір та переробку упаковки, яку він розміщує на ринку.

Для продавця з України це може означати реєстрацію в національній системі відповідної країни та укладення договорів із місцевими організаціями, які займаються утилізацією упаковки. В окремих випадках також потрібен уповноважений представник у країні продажу. Для кожної країни діють власні процедури, реєстри та платежі.

Тому реєстрація в одній країні не означає автоматичного виконання вимог у всьому ЄС. Наприклад, реєстрація упаковки в німецькому реєстрі LUCID стосується Німеччини. Вона не замінює вимог інших країн ЄС. Саме необхідність виконувати такі процедури на різних ринках може стати проблемою для малого українського бізнесу.

Вартість залежатиме від країни, кількості упаковки та конкретної схеми роботи. На ринку послуги з реєстрації та супроводу EPR для окремих країн пропонують приблизно за 400 євро. В інших випадках витрати можуть бути нижчими або значно вищими. Тому цифру від 200 до 400 євро на рік за країну варто сприймати як орієнтир вартості послуг, а не як єдиний встановлений ЄС тариф. Окремо можуть нараховуватися платежі за саму упаковку та її переробку.

Для українського продавця, який працює лише з одним ринком, це одна сума та один набір процедур. Якщо ж він продає товари покупцям у десяти країнах ЄС, ситуація значно складніша. Витрати на представників, реєстрації та адміністрування можуть накопичуватися окремо по кожній країні.

Саме це викликає занепокоєння у малого та середнього бізнесу в Європі. Для великих компаній роботою з такими вимогами можуть займатися окремі працівники або цілі юридичні та комплаєнс відділи. Для невеликого магазину, майстерні або виробника додаткова реєстрація в кожній країні означає нові витрати та адміністративну роботу.

PPWR ухвалили в грудні 2024 року, опублікували 22 січня 2025 року, а чинності він набув 11 лютого 2025 року. Застосовувати його положення почали з 12 серпня 2026 року. На відміну від попередньої директиви 1994 року, PPWR є регламентом. Тому він встановлює єдині правила на рівні ЄС і не потребує окремого ухвалення такого самого закону в кожній державі.

Одне з найбільш помітних нововведень стосується упаковки для їжі. Із 12 серпня діють обмеження щодо концентрації ПФАС у матеріалах, які контактують із харчовими продуктами. ПФАС використовували, зокрема, для того, щоб папір і картон відштовхували жир та воду.

Через це нові правила стосуються звичних коробок для піци, бургерів та паперових пакетів із фторованим покриттям. Таку упаковку більше не можна розміщувати на ринку, якщо вона не відповідає встановленим обмеженням щодо ПФАС. Уже наявну на ринку упаковку не вимагають автоматично відкликати або знищувати.

Серед альтернатив упаковці з фторованим покриттям називають тару з багаси, тобто волокон цукрової тростини, непокритий крафт картон та покриття на водній основі.

Окремі вимоги стосуються інтернет торгівлі. Регламент обмежує кількість порожнього простору у транспортній упаковці. У коробці його має бути не більше 40% об'єму. Це означає, що продавцям доведеться уважніше підбирати розмір коробок під товар, а не використовувати значно більшу тару та заповнювати її папером, плівкою чи іншим наповнювачем.

Для українських продавців це може мати практичне значення ще й через доставку. Якщо магазин відправляє до ЄС невеликі товари у великих коробках, йому доведеться переглянути розміри упаковки. Це стосується не лише самої коробки, а й пакувальних матеріалів, які використовуються для захисту товару під час транспортування.

Надалі вимоги PPWR посилюватимуться поетапно. У 2028 році передбачені нові вимоги до маркування упаковки та цифрової інформації про неї. Із 2030 року правила щодо придатності упаковки до переробки стануть значно жорсткішими. Регламент передбачає поступове підвищення вимог до того, яку упаковку можна буде розміщувати на ринку ЄС.

Тому для українських виробників, які планують довгостроково продавати товари в ЄС, йдеться не лише про зміну коробок або відмову від ПФАС. Їм доведеться враховувати вимоги до складу упаковки, її кількості, маркування, переробки та звітності. Для тих, хто продає в кількох країнах, додається ще й питання виконання національних EPR вимог.

Європейська модель поводження з упаковкою передбачає, що виробники та імпортери відповідають за відходи. В Україні цей принцип має стати частиною реформи розширеної відповідальності виробника. Вона передбачає, що компанії фінансуватимуть збирання, сортування та перероблення товарів і упаковки після їх використання. Україна також має наближати ці правила до законодавства ЄС у межах євроінтеграції.