Чому з віком ходити стає важче і зростає ризик падінь — вчені пояснили

З віком ходьба може ставати повільнішою та більш виснажливою, а ризик втрати рівноваги й падінь — зростати. Австралійські вчені з’ясували, що однією з причин є зміна стратегії, яку організм використовує під час руху. Він починає більше зосереджуватися на стабільності, жертвуючи ефективністю.

Про це повідомляє T4 із посиланням на ScienceDaily.

Дослідники з Університету Фліндерса та Університету Канберри проаналізували особливості руху 107 здорових людей віком від 26 до 86 років. Вони виявили відмінності в тому, як гомілковостопний суглоб і м’язи навколо нього забезпечують рух під час ходьби.

Чому з віком ходити стає складніше

За словами провідного автора дослідження, доктора Коді Ліндсея, гомілковостопний суглоб відіграє важливу роль у підтриманні рівноваги та одночасному русі тіла вперед.

«Коли ми старіємо, тіло починає віддавати перевагу стабільності над ефективністю. Це допомагає нам залишатися у вертикальному положенні, але водночас робить ходьбу складнішою», — пояснив дослідник.

Вчені встановили, що літні люди частіше одночасно активують протилежні м’язи навколо гомілковостопного суглоба. Такий механізм називають ко-контракцією. Він робить суглоб жорсткішим і допомагає зберігати стабільність під час контакту стопи із землею.

Однак така компенсація має свою ціну.

«Зміцнення суглоба робить ходьбу безпечнішою, але це означає, що м’язи працюють інтенсивніше, не генеруючи при цьому достатнього руху вперед», — зазначив Ліндсей.

Через це зменшується сила відштовхування під час кожного кроку. Як наслідок, кроки стають коротшими, а хода — повільнішою.

Щоб компенсувати ці зміни, літні люди більше покладаються на м’язи стегон. Водночас м’язи гомілки можуть швидше втомлюватися під час тривалої ходьби, а загальні енергетичні витрати організму на рух зростають.

Справа не лише у слабкості м’язів

Співавтор роботи, доцент Мартен Іммінк, зазначив, що вікові зміни ходи пов’язані не лише з роботою окремого суглоба.

«Нервова система застосовує підхід "безпека понад усе", компенсуючи вікові зміни, віддаючи перевагу стабільності над продуктивністю», — пояснив він.

За словами дослідника, порушення рівноваги в літньому віці можуть бути пов’язані не тільки з недостатньою активністю мозку та м’язів, а й з їхньою надмірною активністю під час незначних порушень рівноваги.

Зміна стратегії ходьби може призводити до швидшої втоми, ускладнювати пересування на довгі дистанції та зменшувати здатність швидко відновити рівновагу після спотикання чи ковзання. Це, своєю чергою, підвищує ризик падінь.

Наскільки поширені проблеми з ходою

Поширеність розладів ходи зростає з віком. У людей від 60 до 69 років вона становить близько 10%, а серед людей старше 80 років перевищує 60%. Для тих, кому понад 85 років, показник сягає 82%.

Проблеми з ходьбою також пов’язують із когнітивними функціями. Дисфункція ходи є незалежним предиктором зниження когнітивних функцій.

Крім того, з віком погіршується пропріоцепція — здатність відчувати положення тіла у просторі. Вона пов’язана з руховою активністю, рівновагою та мобільністю.

На стійкість також впливають вікові зміни зору, зокрема катаракта, глаукома та вікова макулярна дегенерація. Через це людина може робити коротші кроки, ширше ставити ноги та зменшувати розмах рук, що також впливає на ризик падінь.

Як підтримувати рухливість у старшому віці

Результати дослідження вказують, що для підтримки мобільності важливе значення мають не лише вправи для зміцнення м’язів. Фахівці також радять приділяти увагу рівновазі та координації, а також тому, як різні групи м’язів працюють разом під час ходьби.

Серед видів активності, які можуть допомагати підтримувати ці функції, дослідники називають регулярну фізичну активність, вправи на рівновагу, зокрема тай-чі, зміцнення м’язів нижніх кінцівок та активності, що тренують координацію.

Окреме дослідження також показало, що швидша хода у людей віком понад 80 років пов’язана приблизно з удвічі меншим ризиком розвитку когнітивних порушень.